 |
|
РОЗДІЛ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РИЗИКУ
3.1. ОЦІНЮВАННЯ СТУПЕНЯ РИЗИКУ
Для здійснення рекламної кампанії на телебаченні фірмі необхідно зробити одноразові інвестиції в розмірі 100 тис. грошових одиниць. Ураховуючи зміни, які відбуваються на ринку, де діє фірма, можуть мати місце чотири варіанти ситуацій:
І — фірма може отримати прибуток на вкладений капітал у розмірі 40 %;
ІІ, ІІІ — прибуток дорівнюватиме 10 %;
IV — збитки в розмірі 20 % від вкладеного варіанта.
Шанси для реалізації кожного з варіантів однакові. Розрахувати ризикованість реалізації цього проекту (коефіцієнт ризику).
За реалізації І варіанта фірма виграє 40 %, ІІ та ІІІ — 10 %; ІV — втратить 20 %.
Фірма має шанс (імовірність) 1 з 4 (або 0,25), що вона отримає прибуток 40 %, шанс 2 з 4 (або 0,5) на отримання 10 % прибутку та шанс 1 з 4, що вона втратить 20 % капіталу.
Визначимо очікуваний прибуток від даного виду діяльності з урахуванням імовірності (математичне сподівання):
тис. гр. од.
Отже, очікуваний прибуток від даного виду діяльності з урахуванням ймовірності становитиме 10 %.
Розрахуємо показники ризику.
Дисперсія D(x)
Результати розрахунку подано в табл. 3.1.
Таблиця 3.1
ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ЦІНОВОГО РИЗИКУ
| Можливий % прибутку | Імовірність | Відхилення від очікуваного прибутку, % | Квадрат відхилення | Дисперсія |
| 0,25 | + 30 | |||
| 0,5 | ||||
| – 20 | 0,25 | – 30 | ||
| Результат |
Середньоквадратичне відхилення d (x) розраховується
за формулою
Корінь з 450 = 21
Коефіцієнт варіації (K(x)var) обчислимо так:
Коеф вар = сигма / мат сподів
К вар =21/10 = 2.1.
Очікуваний прибуток від даного виду діяльності становить 10 тис. гр. од. Максимально можливе коливання прибутку від його середньоочікуваної величини дорівнюватиме 21 %.
3.2. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗНИЖЕННЯ РИЗИКУ ЗА РАХУНОК РЕКЛАМНОЇ КАМПАНІЇ
Таким чином можна зобразити у табл. 3.2 результати інвестиційного проекту:
Таблиця 3.2.
Обґрунтування зниження ризику за рахунок впровадження рекламної кампанії
| Показники | Без проведення заходу (2009 рік) | Після проведення заходу |
| Виручка від продажу продукції, тис. грн. | ||
| Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. | ||
| в т.ч. витрати на проведення заходу, тис. грн. | - | |
| Прибуток, тис. грн. | -32 |
ВИСНОВКИ
Ринок хлібобулочних виробів України має такі специфічні ознаки, які повинні враховуватися при його формуванні та прогнозуванні:
обсяги пропозиції і попиту на хлібобулочні вироби в усіх регіонах традиційно великі, а асортимент товарів є досить широким;
обсяги попиту на хлібобулочні вироби можуть бути нижчими за потреби споживачів, оскільки в силу національних традицій, низьких доходів і нерозвиненості транспортно-збутової інфраструктури споживачі частково забезпечують свої потреби за рахунок домашньої випічки;
національна особливість споживання хлібобулочних виробів полягає в тому, що перевага надається „живим хлібам”, а товари даної групи належать до таких, що швидко псуються і зберіганню не підлягають;
як соціально значущий для країни, де частка бідного населення є все ще великою, ринок хлібобулочних виробів підлягає державному регулюванню. Зважаючи на регіональні особливості ринку і економічну ситуацію на ньому, методи державного регулювання можуть бути різними.
Попит на товар „хлібобулочні вироби” залишається слабо еластичним від розміру середньодушового сукупного доходу споживачів (до 550 грн./на душу). Це означає, що у міру зростання доходів населення збільшує обсяги придбання хліба промислової випічки.
Важливим завданням подальшого розвитку ринку хлібобулочних виробів є суттєве поліпшення забезпечення попиту споживачів регіону на якісні хлібобулочні вироби промислової випічки за прийнятними цінами, отримання на цій основі достатньої маси прибутку хлібопекарськими підприємствами та підвищення ефективності їх діяльності.
В сучасних умовах поєднання цих двох завдань можливе лише на основі маркетингового підходу до вирішення проблем ринку. Запровадження маркетингового процесу при управлінні ринком хлібобулочних виробів передбачає: дослідження товару, виявлення тенденцій формування попиту та оцінку ємності ринку, дослідження тенденцій формування пропозиції та її кількісну оцінку, визначення динаміки цін на товари, прогноз кон’юнктури ринку на перспективу, здійснення економіко-організаційних заходів з боку органів державного управління щодо його регулювання та розробка комплексу маркетингу всіма підприємствами хлібопекарської галузі на перспективу в частині асортиментної політики, товаропросування та цінової політики для підвищення ефективності їх діяльності. Такий підхід дає можливість збалансувати в перспективі пропозицію і попит на рівні зростання останнього, а не його скорочення, що є дуже важливим.
До 2012 року ринок хлібобулочних виробів залишатиметься дефіцитним і достатньо монополізованим, тому ціни на ньому можуть зростати. З огляду на це ринок потребуватиме регулювання державними органами в сегменті „соціальні сорти”. Ціни на решту сортів хлібобулочних виробів (включаючи й нові) регулювати недоцільно.
Враховуючи, що масові сорти становлять близько 80 % асортименту, економічний інтерес у подальшому розвитку виробництва хлібобулочних виробів буде зберігатися за умови, що в цілому виробництво буде прибутковим і норма прибутковості сукупного капіталу буде не нижчою, ніж в інших галузях. Для досягнення хлібопекарськими підприємствами Київської області хоча б нульового рівня рентабельності при виробництві хліба масових сортів ціна має зрости на 5–30 %, що спричинятиме скорочення попиту. Якщо ціни фіксуватимуться державними органами, хлібопекарським підприємствам потрібна буде державна підтримка у вигляді дотацій. Доречною могла б бути підтримка держави у вигляді пільгового кредитування з погашенням частини кредитної ставки банків державою, якщо кредити братимуться під реконструкцію тимчасово нефункціонуючих підприємств галузі.
У першому розділі курсової ми обґрунтували значення хлібобулочної галузі. У другому розділі ми здійснили аналіз діяльності ВАТ «Володимир-Волинський хлібзавод», та на основі розрахункових показників дослідили його внутрішнє середовище, знайшли резерви підвищення ефективності господарської діяльності підприємства.