Главная | Обратная связь

Політична свідомість, її структура.

Політична свідомість – специфічна форма суспільної свідомості, система відображення в духовному житті людей політичних інтересів, уявлень різних соціальних груп, національних спільнот, суспільства в цілому.

Політична свідомість безпосередньо детермінована політичним буттям, але на неї впливають соціально-економічні, історичні, національні, культурні особливості суспільства, а також глобальні, загальнолюдські проблеми.

Але в тім політична свідомість не є пасивним відображенням політичного буття, бо:

1) Вона здатна прогнозувати і моделювати політичні процеси.

2) Вона впливає на політичне життя суспільства, а через нього на його економічні, духовні, культурні відносини.

3) Політична свідомість визначає напрям політичної діяльності соціальних груп, політичних партій, громадських організацій, політичних лідерів, звичайних особистостей.

Тому практика управління суспільними процесами повинна враховувати стан політичної свідомості в усіх проявах.

Політична свідомість - явище суперечливе бо, відображаючи політичне буття, може випереджати його, відставати від нього, бути адекватним йому.

Структура політичної свідомості.

У політичній свідомості розрізняють два структурних елементи: політична психологія і політична ідеологія.

Політична психологія – це сукупність почуттів, настроїв, емоцій, волі, думок, особливих рис характеру індивідів і соціальних спільностей, що виражають їх ставлення до політичних інститутів, до здійснення влади.

Зміст політичної психології індивідів і соціальних спільностей виявляється в їх політичній поведінці.

Політична психологія має певну структуру, вона містить:

- Політичні потреби (їх задоволення пов'язане зі здійсненням влади).

- Політичні інтереси (це усвідомлені політичні потреби).

- Політичні почуття, настрої (стан почуттів щодо політичних явищ і процесів).

- Політичні традиції (усталені норми політичної поведінки).

- Політичні цінності, ідеї, звичаї, тощо.

Політична ідеологія – система ідей та поглядів, які виражають інтереси суспільних класів стосовно політики здійснення влади.

У політичній свідомості розрізняють також два рівня: буденну та теоретичну свідомість.

Буденна політична свідомість – несистематизовані масові уявлення про політику. Вона виникає стихійно, безпосередньо з повсякденної практики й відображає політичні явища і процеси поверхово, не проникаючи в їхню суть. Але й на цьому рівні свідомість має пізнавальну цінність, є одним із джерел теоретичної свідомості.

Більшість людей сприймає політику саме на рівні буденної свідомості.

Буденна політична свідомість пов'язана з політичною психологією.

Вона має такі яскраво виражені соціально-психологічні риси як почуття, настрої, емоції та ін., тому має динамічний характер.

Саме на рівні буденної свідомості відбувається швидка реакція людей на політичні події, а їхнє ставлення до політичної влади формується насамперед через факти повсякденного життя.

Оскільки головним джерелом формування буденної політичної свідомості є повсякденна практична діяльність, то нерідко її називають ще емпіричною політичною свідомістю.

Проте буденна свідомість не зводиться до емпіричної бо, крім набутих у практичній діяльності знань до її складу входять також елементи знань ідеологічних та теоретичних.

Теоретична політична свідомість (вищий рівень) – сукупність ідей, поглядів, учень, які виникають на основі наукового дослідження політичних явищ і процесів.

Теоретична політична свідомість має багато спільного з політичною ідеологією, проте вони не є тотожними.

Якщо наука дає знання про предмети і явища дійсності, то ідеологія ще й відбиває ставлення до предмета знання.

Це ставлення зумовлюється соціальними інтересами класів із позиції яких в ідеології відображається дійсність.

Ідеологія на відміну від науки завжди упереджена.

В політології широко використовуються такі поняття як групова, спеціалізована та масова політична свідомість.

У груповій свідомості відбивається неоднорідність класових, національних та інших великих людських спільнот.

Спеціалізована свідомість саме ідеологічно однорідна, її носіями виступають політичні партії, організації. Головне у спеціалізованій свідомості це вироблення, розвиток і впровадження у свідомість громадян, груп, прошарків відповідної ідеології.

Масову політичну свідомість можна визначити як широку сукупність різних соціальних елементів, які не обмежені лише формами психіки, а належать і до сфер психології, ідеології, емоцій, логіки, буденного й теоретичного знань і т.п.

Стан масової політичної свідомості фіксується таким явищем як громадська думка.

Громадська думка – це політичний інститут, який бере участь у здійсненні влади, також це сукупна думка різних соціальних груп з приводу тих чи інших явищ і подій.

Громадська думка виконує такі функції:

- експресивну

- контрольну

- директивну

Основними каналами з'ясування громадської думки є референдуми, опитування населення, інтерв'ю, збори, маніфестації.

Громадська думка концентрує у собі як справжні так і ілюзорні уявлення про дійсність. Вона формується під впливом соціально-економічних, політичних чинників, через ідеологічні засоби.

Світова політична історія знає багато прикладів маніпулювання громадською думкою в інтересах певних політичних сил (Нацистська Німеччина, сталінізм - вплив командно-адміністративної системи, щодо формування політичної свідомості).

Увага до громадянської думки – це важлива ознака демократичності суспільства.