Увага та її порушення.
Увага— це виділення одних об'єктів відображення з одночасним абстрагуванням від усього іншого (Л. Й. Смирнов). Увага визначається як внутрішній вольовий акт. Вона характеризується затримкою або відсутністю реакцій на сторонні, не зв'язані з її об'єктом, подразники і виявляється в локальному м'язовому напруженні, в зміні серцево-судинної діяльності та ін. Увага є передумовою як для пізнавальної, так і для трудової діяльності людини. С. С. Корсаков зазначав, що увага — це воля, обернена в сферу сприйняття. Французький психолог Рібо висловлювався на користь того, що в основі уваги лежить «ряд пристосувальних рефлексів». В. М. Бехтерев вважав, що увага є природжений «рефлекс зосередження». Фізіологічну суть уваги було висвітлено в працях І. П. Павлова. Увага — це концентроване вогнище збудження, яке локалізується в тих чи інших зв'язках кори головного мозку, належних у даний момент до певного об'єкта, і яке здатне зберігатися на певний відрізок часу, наводячи при цьому негативну індукцію на всі інші відділи мозку. Розрізняють два види уваги: пасивну і активну. Пасивна— це звертання уваги на будь-який новий подразник. В її основі лежить безумовний орієнтовний рефлекс («Що таке?»). Пасивна увага властива як тваринам, так і людині. Вона переважає, зокрема, у дітей, тоді як у дорослої людини основну роль відіграє активна увага. Активна увага — це свідоме умовнорефлекторне вироблене цілеспрямоване зосередження психічної діяльності на певному колі явищ. Розрізняють такі властивості уваги. Привертання — здатність кіркових клітин сприймати подразник тієї чи іншої сили із зовнішнього світу або внутрішнього середовища організму. Концентрація уваги — здатність кіркових клітин утворювати концентроване вогнище збудження з негативною індукцією на всі інші подразнення. Добра концентрація уваги передбачає зосередження на одному об'єкті. Однак відомо, що в процесі трудової діяльності людина змушена розподіляти увагу між кількома об'єктами, або ж вона довільно розширює коло предметів, осіб, явищ — об'єктів уваги. Розподіл уваги — це можливість одночасного виконання двох або кількох дій. Однак експериментальне показано, що одночасне виконання з однаковою точністю двох дій, які потребують повного зосередження уваги, неможливе. Стійкість уваги — це здатність до більш або менш тривалої концентрації кіркового збудження на певному колі подразників. Стійкість уваги не виключає можливості своєчасного переключення її, тобто переходу до іншого виду діяльності. Переключення уваги може мати два механізми: безумовно-рефлекторний (поява нового орієнтовного подразника) і умовнорефлекторний, тобто свідоме зусилля, спрямоване на сприйняття іншого подразника. Є кілька форм розладів уваги. Відвертання — таке порушення уваги, в основі якого лежить посилення привертання до об'єктів без вибору й ослаблення концентрації та стійкості уваги. Відвертання властиве дітям, що зв'язано з недостатністю активного гальмування. З психічних захворювань відвертання є характерним для маніакального стану, при якому хворі зовсім не можуть зосередитися на якому-небудь об'єкті, думці, дії, безперевно переключаючись з одного подразника на інший. Прикованість уваги є наслідком посилення її концентрації і стійкості. Вона характерна для хворих у стані депресії, осіб з іпохондричними явищами і маячних хворих. Ослаблення привертання, аж до повного зникнення уваги, спостерігається при станах порушеної свідомості (оглушеність, сопор), а також при апатико-абулічному синдромі різного генезу і свідчить про зниження тонусу збуджувального процесу у вищих відділах мозку. Неуважність — суто клінічне і збірне поняття, під яким розуміють неможливість зосередження уваги на певному об'єкті. В її основі лежить швидка виснажливість сили і концентрації нервових процесів. Від неуважності в грубо клінічному розумінні необхідно відрізняти «неуважність» здорових осіб, зокрема спостережувану іноді у вчених. Механізм її полягає в тому, що людина, зосереджена на певних думках, не помічає навколишнього, залишає свої речі в найнесподіваніших місцях, не помічає вітань знайомих, використовує нерідко частини свого туалету не за призначенням і т. д. Це явище ґрунтується на надмірно вираженій негативній індукції від сильно заряджених зв'язків. Неуважність є дуже часто симптомом різних соматичних виснажливих захворювань, перевтоми, вимушеного недосипання. Вона спостерігається при неврозах, органічних захворюваннях головного мозку, початкових стадіях шизофренії. У зв'язку з неуважністю порушується запам'ятовування, і тому хворі часто скаржаться на погіршення пам'яті, що не завжди відповідає дійсності.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|