 |
|
Артеріальна гіпертензія (АГ)
АГ залишається однією з важливих медичних проблем для різних вікових груп. Особливо це стосується ППВ, які часто мають супутню патологію, багато- численні ураження органів – мішеней і схильні до впливу різних чинників ризику. За останні роки інтерес до стану здоров’я і якості життя цієї категорії пацієнтів різко зріс. Це пов’язано з тим, що в усіх економічно розвинутих країнах чисельність осіб похилого віку росте значно швидше, ніж загальна чисельність населення. При цьому поширеність АГ у старших вікових групах набагато вища, ніж у середній віковій групі. Приєднання до АГ таких чинників, як паління, дисліпідемія, гіперглікемія, гіперурикімія, ожиріння і малорухливий спосіб життя суттєво збільшує ризик виникнення серцево – судинних захворювань у ППВ. АГ, незалежно від віку, призводить до інсульту, інфаркту міокарда, серцевої недостатності, хронічної ниркової недостатності. У осіб з високим АТ у 3 – 4 рази частіше розвивається ІХС і в 7 разів частіше порушення мозкового кровообігу. У осіб похилого віку найчастіше діагностується ізольовано систолічна гіпертензія (ІСГ), при якій систолічний артеріальний тиск (САТ) становить або перевищує 140 мм рт. ст., а діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) – 90 мм рт. ст.
Класифікація АГ для ППВ не відрізняється від загальноприйнятої і має І, ІІ і ІІІ стадії в залежності від ураження органів-мішеней. Особливістю етіології ізольованої систолічної гіпертензії (ІСГ), яка розвивається в віці понад 60 років, є її зв'язок з віковими змінами обміну і функцій важливих органів і систем, які беруть участь у регуляції АТ. Важливе значення має гіпоксія, атеросклероз. Зменшується вплив «зовнішніх» етіологічних чинників (стрес), що пояснюється зниженням рухливості нервових процесів, пригніченням психоемоційної сфери.
При обстеженні таких пацієнтів спостерігається мізерність симптоматики. Це частково пов’язане зі зниженням реактивності нервової системи. Найчастіші скарги на загальну слабкість, шум у голові і вухах, хитка хода, запаморочення, задишка при фізичному навантаженні, рідше головний біль.
Рідко, але бувають гіпертензивні кризи з яскраво вираженими ознаками, що є небезпечним і може призвести до катастрофи ( інсульт, гостра серцева недостатність).
При об’єктивному обстеженні виявляють:
Напружений пульс, інколи “танок каротид”, високий пульсовий тиск, розширення лівої межі серця, послаблення І тону, акцент ІІ тону на аорті, можливий систолічний шум на верхівці і над аортою. Таким пацієнтам потрібно регулярно здійснювати контроль за АТ, проводити інструментально – діагностичні дослідження (УЗД) серця, мозкового кровообігу, нирок, тощо.
Клінічне і лабораторне обстеження ППВ з АГ проводять з метою:
1) підтвердити діагноз АГ і визначити його рівень;
2) виключити або діагностувати симптоматичну АГ;
3) виявити ураження органів-мішеней і визначити ступінь його вираженності;
4) виявити інші чинники ризику розвитку ускладнень, які можуть вплинути на прогноз і лікування.
Лікування. АГ, виявлену в віці понад 60 років, в тому числі і ІСГ, слід лікувати, щоб покращити якість життя і прогноз для таких пацієнтів.
Враховуючи вікові особливості патогенезу АГ лікування ППВ має свої особливості:
- дози гіпотензивних засобів мають бути меншими в 2 – 3 рази;
- АТ потрібно знижувати поступово на 30% (зниження АТ нижче може погіршити мозкову і ниркову недостатність);
- контролювати лікування безпосереднім вимірюванням АТ у положенні лежачи і стоячи;
- контролювати функцію нирок, електролітний і вуглеводний обмін;
- терапевтична модель має бути простою;
- поєднувати з немедикаментозними методами лікування;
- виключити або ретельно контролювати призначені препарати, які раптово можуть знизити тиск і спричинити його ортостатичні коливання;
- обережно призначати бета – адреноблокатори, особливо за наявності цукрового діабету і схильністю до бронхоспазму
- застосовувати індивідуальний підхід з урахуванням поліморбідності.