 |
|
Епідеміологічна інформація
УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
ГОСТРА ДИХАЛЬНА НЕДОСТАТНІСТЬ
Перелік скорочень:
| АВС | – | послідовний огляд пацієнта |
| АТ | – | артеріальний тиск |
| в/в | – | внутрішньовенно |
| в/м | – | внутрішньом’язово |
| ГДН | – | гостра дихальна недостатність |
| ДТП | – | дорожньо-транспортна пригода |
| ЛПМД | – | локальні протоколи медичної допомоги |
| ШВЛ | – | штучна вентиляція легень |
| ПШП | – | протишокова палата |
| CАТ | – | cистолічний артеріальний тиск |
| СЛР | – | серцево-легенева реанімація |
| ЕМД | – | екстрена медична допомога |
| ЧД | – | частота дихання |
| ЧМТ | – | черепно-мозкова травма |
| ЧСС | – | частота серцевих скорочень |
| ЕКГ | – | електрокардіограма |
| SpO2 | – | парціальна напруга кисню (відносно до - сатурація крові) |
| ≥ | – | більше або дорівнює |
| < | – | менше або дорівнює |
І. ПАСПОРТНА ЧАСТИНА
1.1. Діагноз: Гостра дихальна недостатність (ГДН)
Код МКХ-10: J 96.0
1.3. Протокол призначений для лікарів медицини невідкладних станів.
1.4. Мета протоколу: організація надання екстреної медичної допомоги пацієнтам з гострою дихальною недостатністю, зменшення смертності та інвалідності внаслідок цього захворювання.
1.5. Дата складання протоколу:грудень2013 рік.
1.6. Дата наступного перегляду:грудень2016 рік.
1.7. Розробники:
| Хобзей М.К. | Голова мультидисциплінарної робочої групи, директор Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України, д.мед.н. |
| Юрченко В.Д. | Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Медицина невідкладних станів», директор Державного закладу «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України» |
| Близнюк М.Д. | Заступник директора Державного закладу «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров'я України» |
| Новіков Ф.М. | Провідний науковий співробітник Державного закладу «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров'я України» к.мед.н, ст.н.сп. |
Методичний супровід та інформаційне забезпечення:
| Ліщишина О.М. | Директор Департаменту стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України», к.мед.н, ст.н.с. |
| Горох Є.Л. | Начальник Відділу якості медичної допомоги та інформаційних технологій Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України», к.тех.н. |
| Мельник Є.О. | Начальник Відділу доказової медицини Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України» |
| Шилкіна О.О. | Начальник Відділу методичного забезпечення новітніх технологій у сфері охорони здоров’я Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України» |
Адреса для листування: Департамент стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України», м. Київ. Електронна адреса: medstandards@dec.gov.ua.
Електронну версію документу можна завантажити на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я: http://www.moz.gov.ua та на http://www.dec.gov.ua
Рецензенти:
| Малиш І.Р. | Завідувач відділенням анестезіології та інтенсивної терапії КМКЛ ШМД, лауреат державної премії України в галузі науки і техніки, д.мед.н., професор |
| Печиборщ В.П. | Завідувач відділу наукових проблем організації та управління медичною допомогою при надзвичайних ситуаціях, к.мед.н. |
| Курділь Н.В. | Доцент кафедри Військової токсикології, радіології та медичного захисту УВМА, к.мед.н. |
Епідеміологічна інформація
ДН - неспроможність дихальної системи забезпечити нормальний газовий склад крові, або її перенапруження. Найперші прояви ДН - компенсаторне збільшення роботи зовнішнього дихання і зменшення функціональних резервів.
Гостра дихальна недостатність (ГДН) - є синдром з ознаками максимального напруження компенсаторних механізмів організму при якому відсутня можливість достатнього насичення киснем органів і систем та виведення вуглекислого газу. ГДН - такий патологічний синдром при якому характерні 4 ознаки: задишка; РаО2 буде менше 60 мм.рт.ст.; а РаСО2 становить більше 45 мм.рт.ст.; низькі показники рН. Патогенетична класифікація розподіляє ГДН на 2 групи: а) з переважним ураженням позалегеневих механізмів (І); б) з переважним ураженням легеневих механізмів (ІІ) [А.П.Зильбер, 1984].
На даний час відсутні загальні дані про епідеміологічну картину гострої дихальної недостатності. Існують показники по окремим нозологічним формам. В розвинутих країнах світу кількість пацієнтів з хронічною дихальною недостатністю (ХДН), які потребують кисневої підтримки, складають понад 8-10 хворих на 10 000 населення.
На протязі терміну спостереження у 3-5 % пацієнтів з бронхіальною астмою (БА) спостерігається 1-2 загострення перебігу захворювання з підтвердженням ГДН, яке, у разі відсутності адекватної терапії, може дійти летального наслідку.
Частка догоспітальних пневмоній (J 18), які потребують госпіталізації до відділення інтенсивної терапії з ознаками ГДН, складає 3-10 % від загальної кількості пневмоній.
Респіраторний дистрес-синдром дорослих (РДСД), за різними даними, складає від 1,5 до 13,5 випадків на 100 000 населення на рік. Серед пацієнтів відділень інтенсивної терапії, яким показана подовжена киснева підтримка методом штучної вентиляції легень (ШВЛ), хворі з РДСД складають 16-18 % [http://www.belmapo.by. Л.Л.Миронов. Минск].
Поширеність респіраторних захворювань, ішемічної хвороби серця (ІХС), травматизму, впливу токсичних речовин та інших причин, які можуть ускладнитись перебігом до ГДН, в Україні серед осіб працездатного віку коливається в незначних межах.
Якщо порівнювати захворюваність на ГДН з розвинутими країнами, то величину цього показника в Україні на даний час встановити важко. На думку розробників протоколу це пов‘язано з недосконалою діагностикою та реєстрацією випадків на догоспітальному етапі.
Таким чином, розробка Уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги для пацієнтів з гострою дихальною недостатністю на догоспітальному етапі є надзвичайно актуальним завданням, яке має виконуватись в рамках поліпрофільної програми організації надання екстреної медичної допомоги та здійснюватись на основі доказів ефективності застосування схеми лікування, фармакотерапії та організаційних принципів її надання.