 |
|
Епідеміологічна інформація
У різних країнах показник поширеності хребетно-спинномозкової травми(ХСМТ) коливається від 11 до 112 випадку на 10 000 населення в рік. В даний час в Україну пошкодження хребта складають 10% серед усіх травм опорно-рухового апарату, щорічно реєструється 1500-2000 випадків спинномозкової травми. Найбільш повне дослідження з епідеміології ХСМТ за останній час, що дозволяє визначити територіально-демографічні аспекти, проведено в Донецьку. При цьому частота пошкоджень хребта і спинного мозку дорослого населення міста склала 74 випадку на 10 000 населення [16]. Основна причина ХСТ – це автодорожні пригоди (60% від усієї ХСТ). Щорічно в Україні отримує ХСТ понад 2000 людей, причому в переважній більшості це молоді люди. Для порівняння: щорічно в Санкт-Петербурзі отримують хребетно-спинномозкову травму 300 чоловік. Частота травми по рівнях пошкодження: шийний відділ – 10% (найчастіше С4-С7), грудний відділ – 40% (найчастіше Д12), поперековий відділ – 50% (найчастіше Л1). Найчастіше пошкоджується один хребець, рідше два, три, чотири. ХСТ дає високу смертність (при травмі шийного відділу хребта гине 70-80 % потерпілих) і приводить до важкої інвалідизації (як правило інваліди 1 групи). Витрати на лікування одного хворого із травмою хребта та спинного мозку в США оцінюється до 2 млн. доларів.
ІІ. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА:
Особливістю даного протоколу є принципові зміни в організації системи надання екстреної медичної допомоги, заснованої на уніфікуванні дій диспетчера станції екстреної медичної допомоги та лікаря бригади екстреної медичної допомоги.
Основною метою даного уніфікованого клінічного протоколу було створення ефективної системи надання екстреної медичної допомоги потерпілим з травмою хребта на основі впровадження наступності в системі дій диспетчера станції екстреної медичної допомоги, лікаря бригади екстреної медичної допомоги та лікаря стаціонара.
Цей уніфікований клінічний протокол надання медичної допомоги є комплексним протоколом медичної допомоги потерпілим з травмою хребта, а саме, екстрена медична допомога.
Вперше обґрунтування та положення цього уніфікованого клінічного протоколу побудовані на доказах (evidence-based medicine) і мають конкретні посилання на джерела доказової медицини, третинні джерела, які створювались на основі даних мета-аналізів, систематизованих оглядів літератури тощо:
1. Acute Care Surgery and Trauma: Evidence Based Practice / B. Russ, M.A. Price, C.L. Villarreal [et. al.] ; under edition by S.M. Cohn. – London: Informa, 2009. – P. 611.
2. American Thoracic Society // Am J Respir Crit Care Med. - 2010.- Vol. 173.- P. 1730-1754.
3. Commits on Trauma Research, National Research Council Injury in America; Washington. DC, NAP, 2009, 398 p.
4. Guidelanes for the Acute Medical Management of Severe Traumatic Brain Injury in Infants, Childrern and Adolescent Pediatric Crit Care Med 2012 Vol.13, No1.
5. National Center for Injury Prevention and Control “ Data elements for Emergency Department system “ USA, Atlanta, CDCP, 2011, 180 p.
УКПМД був розроблений мультидисциплінарною робочою групою, яка включала представників різних медичних спеціальностей (загальної практики-сімейної медицини, спеціалістів з невідкладної медичної допомоги, травматологів, нейрохірургів, інтервенційних хірургів та ін.)
Слід зазначити, що в даному УКПМД передбачена діюча організаційна структура надання медичної допомоги (наказ МОЗ України від 28.10.2002 р. № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я», зареєстрований Міністерством юстиції України за № 892/7180 від 12.11.2002 р.), а також особливості надання медичної допомоги за новою організаційною структурою - відповідно до критеріїв розмежування медичних послуг (наказ МОЗ України від 05.10.2011 р. № 646 «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», зареєстрований Міністерством юстиції України за № 1414/20152 від 07.12.2011 р.).