 |
|
Назва захворювання - Переломи виличної кістки та дуги
-скарги дитини чи її батьків на наявність болючого набряку і деформації м’яких ткагнин виличної та підочноямкової ділянок, іноді - на кровотечу з носу, що виникає одоразу після травми; болісне відкривання рота, яке може бути обмеженим, неможливість стиснути зуби.
Місцеві ознаки
– набряки, крововилив у м’які тканини щоки та підочноямкової ділянки, що поширюється на повіки, повікова щілина звужена.
При пальпації нижнього очноямкового краю визначається “сходинка” у разі зміщення виличної кістки. Відкривання рота обмежене через біль або впирання вінцевого відростку у виличну кістку. За умови значного зміщення кістки відбувається зміна розташування очного яблука, що може спричинити диплопію – двоїння в очах.
На рентгенограмі кісток лицевого черепа в аксіальній проекції визначається порушення цілості кісткової тканини вилично-коміркового гребеня нижнього очноямкового краю і вилично-верхньощелепного шва, виличної дуги. У разі ушкодження стінок верхньощелепної пазухи – затемнення унаслідок накопичення в ній крові.
Лікування:
У разі свіжих переломів виличної кістки та її дуги без зміщення фіксація не потрібна; при зміщенні уламків – репозицію проводять з боку ротової порожнини распатором через розріз у ділянці присінка. При позаротовому підході, через розтин шкіри, гачком Лімберга чи лопаткою Буяльського вправляють виличну кістку у правильне положення. Після репозиції додаткової фіксації не потрібно.
За наявності ушкодження верхньощелепної пазухи з наступним заповненням її йодоформним тампоном, просякнутим гліцерином або вазеліном. Кінець тампона через створений назогаймороанастомоз виводять у нижній носовий хід.
У разі “застарілих” переломів виличної кістки і дуги проводять рефрактуру з подальшою фіксацією фрагментів у правильному положенні пралстинами з шурупами.
Медикаментозне лікування у післяопераційному періоді:
- антибактеріальна терапія;
- вітаміни групи А, D, Е;
- знеболюючі препарати.
Механічно щадна дієта.
Шифр МКХ – 10 – S 02.8. Поєднана щелепно-лицева травма.
Назва захворювання -Поєднана щелепно-лицева травма.
Діагностичні критерії:
скарги на наявність пошкоджень м`яких тканин (з дефектом чи без нього), кровотечі, набряку у зоні ураження; болю у щелепі (верхній або нижній), патологічної рухливості відламків щелепи, порушення прикусу, неможливість стискати зуби та жувати, відкривати та закривати рот – у разі травматичних ушкоджень м`яких тканин та щелеп;
-втрата свідомості, запаморочення, тошнота, блювання, головний біль, часткова амнезія – у разі пошкодження головного мозку;
-витікання спинно-мозкової рідини з носа або вух, зміна забарвлення шкіри у ділянці соскоподібних відростків та біляочні гематоми (з`являються через 24 години після травми) – у разі перелому основи черепа.
Допоміжні
- дефект кісткової тканини (лінія перелому) на прицільній рентгенограмі у разі перелому щелепи; наявність лінії перелому на рентгенограмі черепа у прямій та бічній проекціях у разі перелому кісток черепа. Наявність патологічних рефлексів при обстеженні неврологічного статусу у разі забиття або струсу головного мозку.