 |
|
Деформації моральної і професійної (правової) свідомості у працівників юридичних професій
деформація свідомості - явище, що пронизує всю ку історію. Деформація свідомості соціальних суб’єктів призводила їх до маргінальності, а потім така свідомість ставала основою і субкультур, і контркультур, останні нерідко задавали нові вектори суспільного розвитку (наприклад, християнство, релігійні реформації, більшовизм та ін.). Деформації свідомості були основою і позитивних, і негативних змін (наприклад, фашизм, деякі релігійні секти).
Коли йдеться про деформації моральної свідомості і професійної правосвідомості працівників правоохоронних органів, то мають на увазі негативні явища, риси, які формуються стихійно чи свідомо в окремих представників цієї професійної групи всупереч суспільним, державним вимогам, стандартам професійної діяльності і поведінки, очікуванням громадської думки. Уявлення про належне, справедливе, бажане й припустиме у діяльності правоохоронців складається у суспільстві, у самій професійній групі, закріплюються у законах і підзаконних актах. Моделі поведінки і діяльності, що закладаються на таких засадах, поступово під впливом негативних факторів соціально середовища, особливостей професійної діяльності можуть розмиватись, руйнуватись і натомість створюватись індивідуальні, корпоративні, привнесені ззовні уявлення, несумісні з суспільними, професійними вимогами. Природно , що вони приховуються, але виражають нову
4 В-°-Лозовой
установку індивідуальної ціннісної свідомості й реалізуються у поведінці, діях в умовах відсутності зовнішнього контролю. Такі настанови і дії можуть мати суспільні
бажаний, неприпустимий або небезпечний, протиправний характер.
Інколи люди з деформованою свідомістю можуть п никати в правоохоронні органи для досягнення корисливих цілей, задоволення амбіцій тощо. Деформаціяральної свідомості і професійної правосвідомості охоронців може відбуватись під тиском ззовні, коли лт" досягнення моральної, правової мети використовуються брудні, неправові засоби та ін. Подібні та інші деформації моральної і правової свідомості працівників юридичної професії мали місце і у далекому минулому, і у роки радянської влади, не подолані вони і у незалежній Україні'
Діяльність працівників юридичної професії здійснюється здебільшого у складних морально-психологічних умовах, на негативному емоційному фоні, у конфліктному середовищі, де немало спокус. Тут виникає загроза деформації свідомості і моральної, і професійно-правової. Причини деформації моральної і професійної свідомості у професійній групі юристів слід шукати як у самому суспільстві, так і у специфічних умовах діяльності конкретних органів і служб.
Панує думка, що юристи можуть бути такими ж недобросовісними, корисливими, як і будь-який громадянин. Залежність рівня моральної культури працівників юридичної професії від рівня моральної культури суспільства — це гіпотеза. Дійсно, правовий нігілізм населення пострадянської України не може не відбиватись на свідомості професійної групи правоохоронців, яка формується з різних верств цього ж населення. Сьогодні спостерігаєтеся розрив між декларованими цінностями та можливістю їх реального досягнення, що призводить до беззаконня, вседозволеності, виправдання злочинів і навіть заохочення до них. Так, лише 26,6% населення м. Харкова вважає
, що закон не можна порушувати ні за яких умов1. Знецінення на рівні суспільства і особистості моральних цінностей не робить їх значущими і у професійній діяльності юриста. Певною мірою рівень деформацій моральної юристів залежить і від того, наскільки побут овість ,непрофесіоналізм проникає у сферу їх їх професійної діяльності.У свій час видатний російський юрист А.Ф. Коні переконливо доводив, що кожен юрист зобов’язаний обов'язково засвоїти основні моральні начала своєї професії, «бо хоч би які хороші були правила діяльності, вони можуть втратити свою силу і призначення недосвідчених, грубих і недобросовісних руках»2.
Статистичні дані показують високу плинність кадрів у органах МВС України. Так, у 1994-1995 рр. було прийнято на роботу в органи 44 тис. працівників, а звільнилось у цей же час за власним бажанням 28 тис. осіб. Фіксується і високий рівень порушення законності. За радянських часів при прийнятті на службу в органи акцент робився на політичних якостях особистості. У цивілізованих державах при висуванні юристів на високі посади першочергове значення надається моральним якостям (чесність, порядність, непідкупність, відповідальність та ін.). У сучасній Україні при зарахуванні до особового складу органів МВС на перший план висуваються фізичні властивості, спортивна підготовка, професійні якості. Моральні якості йдуть як другорядні, додаткові, несуттєві.
Матеріали конкретно-соціологічних досліджень, проведених кафедрою соціології Харківського університету внутрішніх справ, свідчать, що працівники міліції (опитувались слідчі і оперативно-уповноважені працівники карного розшуку) орієнтуються на реалізацію особистих
(соці •' ^°/іотова Б. О. Професійна ідентифікація особистості X і ооо Г1ЧНИЙ аспект аналізу): Автореф. дис... канд. соціологія, наук. -' іуУ°- — С. Ц
| соч • |
Ф. Нравственньїе начала в уголовном процессе // Собр. § - Т. 4. - С. 34.
інтересів та інтересів ближнього середовища (сім'я ) робота розглядається як джерело матеріальних ресурсів а не самоціль і не засіб досягнення суспільних ідеалів самореалізації. Майже у половини опитаних працівників під впливом громадської думки відбувається відторгнення професії. Лише третина отримує (відчуває) позитивні емоції від роботи в органах. Ставлення працівників ОВС до інституту міліції таке, що дві третини опитаних проти можливої роботи своїх дітей в органах правопорядку, а близько половини не пішли б працювати в міліцію у разі повторного вибору професії. Більша частина населення України має низький ступінь довіри до міліції, незадоволена її роботою. «В очах пересічного громадянина ОВС є організованою бюрократичною системою, яка обтяжена корисливістю, тяганиною та байдужістю до людей, позбавлена патріотичних почуттів»1. Слід зауважити, що професійні і посадові когорти, що мають низький рівень професійної ідентифікації працівника з соціальним інститут том, професією, посадою, можуть формально засвоювати соціально-рольові функції, стереотипи, стандарти поведінки, які реально не реалізуються.
В. О. Болотова, яка разом з кафедрою соціології Харківського університету внутрішніх справ вивчала професійну ідентифікацію працівників ОВС, перш за все, слідчого апарату, фіксує, що «опанування професійними ролями у цій системі відбувається складно і суперечливо. Про це свідчать такі негативні явища, як плинність кадрів, стан дисципліни та законності»2. Далі автор зазначає, що, існуючий у свідомості респондентів образ ідеального працівника їх професії в цілому співпадає з інституціональними вимогами, вираженими в нормативних актах та професіограмах. «Вважається, що слідчий повинен бути
1 Болотова В. О. Професійна ідентифікація особистості (соціоло
гічний аспект аналізу). - С. 11 - 12.
2 Там само. - С. 1, 15.
Не лише дисциплінованими, а й, перш за все, ініціативними, самостійними, відповідальними. Але дослідження виявило відсутність між вербальною та поведінковою настановами на комплекси ділових якостей: респонденти – перш за все, націлені на формування рис виконавця, в інституті ОВС вимогами. шо пов’язана схематичний опис модального (реально Отримании^ ^ ^ о.П.) типу працівника також свідчить про значний зв’язок якостей комплексу «дисциплінованість - ретельність значна діяльність порівняно з «відповідальністю та самостійністю».
Російські дослідники при аналізі моральних аспектів працівників оперативних служб і слідчих підрозділів звертають увагу на те, що напівзакритий чи закритий характер їх діяльності, специфіка морально-психологічного становища, негативний емоційний фон, підвищене нервове напруження, примусовий, конфронтаційний характер спілкування й інше так чи інакше відбивається на їх особистій свідомості. Застосування заходів правового примусу не завжди позитивно впливає на свідомість цієї групи правоохоронців. У деяких працівників може сформуватись настанова на допустимість застосування будь-якого примусу, втручання в особисте і громадське життя громадян, може відбуватись зниження цінності людської свободи, звичка до «зворотного» боку життя. Через повторюваність і схожість службових ситуацій, зазначає Д. Грядовой зі співавторами, стереотипи поведінки стають самодостатніми, норови замінюють собою свідомий моральний вибір, стирають основи індивідуальної відповідальності працівників, паралізується їх моральна Постійність2. За таких умов можуть статись деформації
Болотова В.О. Професійна ідентифікація особистості (соціо-
ЛПЄКТаналізу>' — С 1,15.
СИонаЛьная М0Раль сотрудников органов внутренних дел: проблеми, решения. - М., 1996. - С. 19.
моральної і правової свідомості і змінитись моральні чи особистісні якості працівника.
Професійна трансформація моральних вимог, а точніше, їх деформація, може бути передумовою виникнення і створення корпоративної «моралі», замкненої на власних інтересах професійної когорти (оперативно-розшукового апарату, або слідчого підрозділу, або інших служб). Корпоративні інтереси професійних когорт, як правило, не відповідають, а то й суперечать інтересам суспільства, професійної групи юристів. Головні причини виникнення корпоративної моралі лежать у підміні за певних обставин морального бачення проблеми суто «професійним», у захисті «честі мундира», у переважанні інструментального підходу до вирішення «делікатних» завдань (не-підконтрольність цілої групи професійних рішень і дій у рамках використання конфіденційного сприяння громадян), орієнтованого на конкретний результат, коли у виборі способу, засобів, прийомів розв'язання завдань раціональність бере гору над моральністю, коли інтереси професії беруть верх над тими інтересами суспільства і держави, заради яких передбачене проведення оперативно-розшукових заходів1. На це звертав увагу і А. Возний2.
Незважаючи на те що діяльність слідчого детально і чітко урегульована і регламентована законом, закон залишає за слідчим вибір між тією або іншою нормою, між тим або іншим процесуальним засобом, прийомом. У стадії попереднього розслідування виникає багато ситуацій, які ставлять слідчого і перед правовим, і перед моральним вибором. І тут залишається немало спокус. Які методи, прийоми, засоби застосувати для швидкого і повного розкриття
1 Див.: Професіональная зтика сотрудников правоохранитель ньіх органов: Учебное пособие / Под ред. Г.В. Дубова и А.В. Опалева. 2-е изд. - М., 2000. - С. 222 - 224.
2 Див.: Возний А. Ф. Уголовно-правовьіе и зтические проблеми
теории и практики оперативно-розьіскной деятельности органов внутренних дел. - М., 1980. - С. 102 - 105.
злочину і викриття винних? Піддаватись спокусі застосування методів конфронтації, боротьби, засобів шантажу, погроз, психічного і фізичного насильства, методів кримінального світу чи стояти на принципах гуманізму, справедливості, законності? Питання про відповідність засобів меті залишається завжди актуальним для слідчого Нерозвинута моральна культура слідчого може спричинити деформацію його моральної і правової свідомості. Так, формальне ставлення до людей (підлеглих або підозрюваних), до справи, схильність діяти за буквою закону, а не за його духом, байдужість, черствість, грубість, упередженість, підозрілість, корисливість, зверхнє ставлення, приниження людської гідності, втрата почуття гуманності тощо — це деформації моральної свідомості, які стоять на заваді ефективної професійної діяльності слідчого чи оперативного уповноваженого карного розшуку. Людина за таких умов перетворюється на бездушну машину. Інтелект, воля, не занурені у моральність, — це стихійне лихо, соціальне і моральне зло. Тому тільки кращі люди здатні на таку працю, не заражаючись нею1, писав відомий російський філософ І. Ільїн.
У процесі підготовки, обговорення, доопрацювання і прийняття «Правил адвокатської етики» деякими адвокатськими об'єднаннями, за інформацією віце-президента Спілки адвокатів України О. Жуковської, висловлювалось невдоволення необхідністю прийняття цих правил. Висловлювались необґрунтовані аргументи, зокрема, що «Правила...» начебто нав'язані чиновниками Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, щоб у разі необхідності «притиснути адвоката до нігтя». О. Жуковська зауважує, Що адвокатський цех за роки незалежності України розрісся в основному за рахунок колишніх працівників прокуратури і слідчого апарату, підприємців-юристів та ін. і зазначає, що для певної частини адвокатів України (це
1 Див.: ИльинИ. А. Путь кочевидности. - М., 1993. - С. 125-126.
меншість) «Правила ...» небажані, тому що «заважають! розгулу практики за принципом «вирішення питань за відповідну подяку яка ділиться з тими, від кого ці рішення залежать»1.
Л. С Халдєєв, з власного досвіду і узагальнюючи досвід колег і суддівського корпусу Росії, як патріот свого «цеху», привертає увагу до болючих проблем російського правосуддя і деформацій морально-професійної свідомості суддів, що завдають шкоди і людям, і правосуддю. На його погляд, основними вадами судової системи і| судочинства Росії є: 1) традиційне ідеологічне розуміння І суддями своєї мети і призначення «вершити правосуддя», «боротись зі злочинністю», «стояти на сторожі закону» і т. ін.; 2) «обвинувальний ухил»; 3) у ряді випадків судді неї розрізняють право і закон, бачать своє завдання бути вірним у служінні закону, сліпо виконувати його і у тих випадках, коли він суперечить почуттю справедливості або практично не може бути співвіднесеним з конкретним випадком, що розглядається2. Нерідко судді діють, виходячи з власного розуміння справедливості і доцільності. Практика свідчить, продовжує Л. С Халдєєв, що для правосвідомості працівників слідчого апарату давно є характерним приймати рішення про пред'явлення обвинувачення з «запасом». Суддя, який озирається на вищі судові інстанції, неминуче схвалює «вирок з запасом» або, навпаки, для спасіння справи, що «розвалюється» у суді, безперспективної для додаткового розслідування, про яке і прокурор не просить, виносить не виправдувальний вирок, а «натягує» хоч на яку-небудь кваліфікацію і/або призначає (визначає) мінімальне покарання. Таким чином, на думку Л. С Халдєєва, невиконання професійного обов'язку переходить у невиконання обов'язку людського.
1 Жуковская О. Адвокатская этика на рубеже тысячелетий — быть или не быть?! // Человек и закон. - 2000. - № 10 (46). - 4 марта. - С. 6.
2 Див.: Халдеев Л. С. Судья в уголовном процессе: Практически пособие. - М., 2000. - С. 379-380.
«Охороняючи» власний спокій, такі судді забувають і про людину, і про правосуддя. У результаті з «обігу» правосуддя випадають і саме правосуддя, і людина, що включена у сферу правосуддя1.
Посадовий статус судді, виконання суддівських функцій передбачає певну відчуженість, констатує Л. С. Халдєєв, а остання сприяє виникненню авторитарних схильностей. Частині суддів притаманні комплекси непогрішності та привілею на істину в останній (вищій) інстанції, що сформувались під впливом абсолютного володарювання у судовому процесі. Зрештою поступово відбувається певна деформація характеру і формування негативних особливостей у правосвідомості. Суддівська непогрішність, якщо вона не збалансована здатністю «приборкувати» себе, вмінням користуватись власною «гальмовою системою», якщо вона тяжіє до келійності і корпоративності, неминуче призводить до волюнтаристських рішень і дій. Суддівська корпоративність і солідарність досить суттєво здатні впливати на суддівську об'єктивність2.
До основних причин порушення прямих обов'язків, що припускають судді, Л. С Халдєєв відносить: а) недостатню професійну підготовку; б) недбайливість і елементарну забудькуватість; в) зверхнє ставлення до процесуальних норм і спрощення процедури судового розгляду; г) невміння знайти правовий або моральний вихід із ситуацій, що виникають у судовому засіданні; ґ) неправильну поведінку головуючого, що створює проблемні ситуації. Постійні компроміси з самим собою3.
Проведене у 1998 р. Російським Фондом правових реформ і Фондом захисту гласності разом з Російською правовою академією Міністерства юстиції Росії соціологічне Дослідження за солідною вибіркою не розвіяло цих вражень і переконань судді Л. С. Халдєєва щодо суду і суддів.
2 Див.: Халдєєв Л. С. Судья в уголовном процессе. - С. 390-391. Там же.-С. 388, 390, 399. Там же. - С. 392.
Громадська думка сприймає ситуацію у правосудді як благополучну. Досить низькими є престиж суду і довірі нього в очах громадської думки. Суд сприймається насе ленням як частина заборонного механізму державної машини. Населення не задоволено тим, як реалізуються судовій практиці засадничі принципи правосуддя; незалежність суду, законність, справедливість, рівність усіх перед законом і судом, доступність правосуддя для всіх. У громадській думці поки що низький рівень готовності звертатись до судового захисту своїх інтересів, оскільки залишається проблемою судової влади її незалежність недоступність судового захисту для малозабезпечених громадян. Малопривабливим у масовій свідомості залишається і імідж судді. Законослухняні громадяни страждають від протиправних дій самих охоронців закону. Позитивне ставлення до суду зафіксоване лише у третини респондентів. Серйозною соціальною проблемою є стан професійної правосвідомості суддів. Матеріали дослідження свідчать, що державним структурам, які мають захищати права громадян, — міліції, судовим органам і прокуратурі довіряє абсолютна меншість респондентів (10,6%, 9,8%, 6,7% — відповідно). Узагальнений образ судді у громадській думці здебільшого склався як негативний: це бездушні чиновники, бюрократи (26,8%), прислужники влади, впливових і багатих людей (27,7%), зажерливі хабарники, продажні люди (18,0%), у той же час менша частина респондентів вважає, що це захисники громадян від сваволі і порушення прав, незалежні і об'єктивні арбітри у суперечках і конфліктах, служителі закону і гаранти справедливості1.
Як показує аналіз звернень громадян України до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у 1998 найчастіше порушення прав було пов'язане з питаннями
1 Див. Средства массовой информации и судебная власть в России (проблемы взаимодействия). — М.,1998.
яконності і правопорядку, перегляду й виконання дотримання судових рішень тощо.За ініціативою Уповноваженого у порушенні прав людини на першому місці стоять правоохоронні (54,7% звернень). Здебільшого скарги пов’язані з діяльністю працівників правоохоронних огранів, перш за все міліції, а саме; незаконні затримання, застосування недозволених законом методів отримання доказів,порушення права на адвокатські послуги. Значна чпстина звернень стосувалася порушення процесуальних термінів розгляду цивільних та кримінальних справ в судах що викликає недовіру людей до судової си-стеми ,ефективності її діяльності1.
У 1999 р. 55,5% звернень стосувалися порушення громадянських прав правоохоронцями. Перш за все скарги пов'язані з порушеннями права на справедливий судовий захист, на незаконні дії працівників правоохоронних органів, несвоєчасне виконання судових рішень, порушення права на отримання громадянства України, а також права на прописку2.
У доповіді наводяться конкретні факти тяганини, зловживання службовим становищем, безпідставного притягнення громадян до кримінальної відповідальності та ін.3
Деформації моральної і професійної (правової) свідомості юристів мають різне обличчя, але вони схожі майже у всіх професійних когорт на пострадянському просторі: некомпетентність (невисокий рівень професіоналізму); зловживання владою, службовим становищем в особистих цілях; перевищення своїх повноважень; упередженість, тенденційність, невиправдана жорстокість, танина та інші, що вже наводилися. Зловживання владою
| н°го Веох ВЄК- Кон ° |
своболГ'1 Карпачёва Е- и- Состояние соблюдения и защиты прав и н°го Веох ВЄК- В Украине: Первый ежегодный доклад Уполномочен-
р д дд
Украины по пРавам человека: Пер. с укр. - X.:
73
'Же.-с. 160-165.
було завжди. Історичні приклади свідчать, що розміри будь-якої влади провокують високі, а то й надто високі амбіції її носіїв.
Перевиховання юристів з вадами, деформаціями моральної і професійної свідомості — це завдання держави і її певних органів, соціальних інституцій, громадської думки, професійних об'єднань юристів, відповідних колективів і самої людини як носія деформацій. Висока моральна культура юриста є головним бар'єром на шляху деформацій свідомості, а здатність і здібність до самопізнання, самоаналізу, самооцінки, саморегуляції в цілому до самовиховання (самоперевиховання), самовдосконалення допоможе звільнитись від будь-яких деформацій.
Допомогою на цьому шляху є Конституція України, національне законодавство, норми міжнародного права, правові акти Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй щодо захисту прав людини і ролі юристів у їх
захисті.
Народи світу протягом віків, демократичні політичні системи у Новий час накопичили досвід діяльності працівників юридичних професій, який був узагальнений у міжнародних правових актах, затверджених Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй, й рекомендований для прийняття рішень та реалізації на національному, регіональному і міжрегіональному рівнях з урахуванням політичних, економічних, соціальних і культурних умов і традицій кожної країни (див. додатки 5-9).
ПІСЛЯМОВА
Професійна етика юриста — складне, багатопланове явище. Поставлені та висвітлені питання не вичерпують коло проблем й повний зміст цього феномену. Чекають на свій розгляд й аналіз такі теми, як моральний зміст Конституції України, гуманістична спрямованість міжнародних правових актів з прав людини, моральні засади Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України, моральні начала Цивільного, Цивільно-процесуального кодексів та різних галузей права.
Гострими і малоопрацьованими залишаються проблеми співвідношення мети і засобів (чи можна для досягнення мети використовувати будь-які засоби), службового і морального обов'язку в юридичній діяльності, особливо у діяльності працівників оперативно-розшукової служби, слідчих, суддів тощо. Проблема честі, гідності працівників юстиції, прокуратури, міліції, інших органів, з одного боку, те, як вони захищають честь і гідність громадян України, — з другого, теж потребує свого вивчення. Становить інтерес складна, але завжди актуальна проблема внутрішнього переконання судді.
Ще залишається цілиною аналіз морального змісту правової практики в Україні, тобто проблем, як у правоохоронній і правозастосовній діяльності органів, посадових осіб, безпосередніх виконавців реалізується, стверджується моральний зміст Основного Закону України і чинного законодавства. Це поле, де могли б попрацювати і правознавці, соціологи,
психологи й інші фахівці.
Наведена у роботі бібліографія з професійної етики юриста допоможе задовольнити потребу в морально-етичному осмисленні колізій в професійній діяльності юриста, зорієнтує в пошуку варіантів вирішення морально-професійних проблем. Привертається увага читача до професійно-моральних правил поведінки таких професійних груп юристів, як судді, нотаріуси, адвокати і юридичного загалу в цілому (додатки 1-4). Пропонуються для самостійного осмислення підібрані міжнародні правові акти, у яких повноважними представниками світової спільноти сформульовані й затверджені головні принципи діяльності юристів (їх відповідних професійних груп) щодо захисту прав людини і підтримки правопорядку (додатки 5—9).
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Конституція України. - К., 1996.
2. Закон України від 05.11.91 р. «Про прокуратуру» // ВВР. -
1991. - № 53. - Ст. № 793 (зміни: ВВР. - 1993. - № 22. -
Ст.№229;№50.-Ст.№474;ВВР.-1995.-№11.-Ст.№71;
№ 34. - Ст. № 268).
3. Закон України від 19.12.92 р. «Про адвокатуру» // ВВР. -
1993. - № 9. - Ст. № 62.
4. Закон України від 15.12.92 р. «Про статус суддів» // ВВР. -
1993. - № 8. - Ст. № 56 (зміни: ВВР. - 1993. - № 24. -
Ст. № 265; ВВР. - 1994. - № 22. - Ст. № 142; № 26. - Ст. № 202,
203; ВВР. - 1995. - № 34. - Ст. № 268).
5. Закон України від 02.09.93 р. «Про нотаріат» // ВВР. - 1993.
-№ 39. - Ст. № 383 (зміни: ВВР. - 1998. -№ 35. -Ст.№ 241).
6. Закон України від 20.12.90 р. «Про міліцію» // ВВР. - 1991.
- № 4. - Ст. № 20 (зміни.: ВВР. - 1992. - № 36. - Ст. № 526;
ВВР. - 1993. - № 11. - Ст. № 83; № 22. - Ст. № 234; ВВР. -
1994. - № 26. - Ст. № 216; ВВР - 1995. - № 15. - Ст. № 102;
ВВР. - 1999. - № 4. - Ст. № 35; № 34. - Ст. № 298).
7. Закон України від 18.02.92 р. «Про оперативно-розшукову
діяльність» // ВВР. - 1992. - № 22. - Ст. № 303 (зміни: ВВР.
- 1992. - Ст. - № 39. - Ст. № 572; № 11. - Ст. № 83; ВВР. -
1994. - № 11. - № 52; ВВР. - 1998. - № 26. - Ст. № 149; ВВР.
-1999.-№4.-Ст.№35).
8. Закон України від 04.06.91 р. «Про арбітражний суд» // ВВР.
- 1991. - № 36. - Ст. № 469 (зміни.: ВВР. - 1992. - № 48. -
Ст. № 661; № 32. - Ст. № 455; ВВР. - 1993. - № 33. - Ст. № 348;
ВВР - 1997. - № 18. - Ст. № 124).
9. Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку духов
ності, захисту моралі та формування здорового способу
життя» № 456/99 від 27 квітня 1999 р. // Офіційний вісник України.- 1999.-№ 17.
10. Указ Президента України «Про невідкладні додаткові захо
ди щодо зміцнення моральності у суспільстві та утверджен
ня здорового способу життя» № 258/2002 від 15 березня 2002 р.
// Офіційний вісник України. - 2002. - № 12. - С 6 - 10.
11. Указ Президента України «Про серйозні недоліки у здійс
ненні заходів щодо захисту моральності та утвердження здо
рового способу життя в суспільстві» № 74/2003 від 4 лютого
2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 6. - С. 35.
12. Абабков А. Право и нравственность // Юридич. газета. -
1995.-№ 8.-С. 5; №9.-С 3.
13. Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав
личности. - М., 1988. - 116 с.
14. Ария С Мир спасет доброта. О нравственных началах адво
катской деятельности // Рос. юстиция. - 1996. - № 2. -
С. 49-51.
15. Ароцкер Л.Е. Тактика и этика судебного допроса. — М., 1969.
-120 с.
16. Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: Опыт
комплексного исследования. - М., 1999, - 712 с.
17. Афанасьева О.В., ПищелкоА.В. Этика и психология профес
сиональной деятельности юриста: Учебное пособие. — М.,
2001.-224 с.
18. Бандурка ОМ. Професійна етика працівників органів внутрішніх
справ: Підручник. - X.: Вид-во НУВС, 2001. - 220 с
19. Барщевский М.Ю. Адвокатская этика. — М, 2000. — 312 с.
20. Белякова ТИ. Профессиональная этика. - М, 1975. - 64 с.
21. Битяк Ю.П. Адміністративне право (Загальна частина):
Конспект лекцій. - X.: Національна юридична академія
України, 1996.- 158 с.
22. Білий ПМ. Правова культура в адміністративній діяльності
працівника міліції громадської безпеки: Автореф. дис... канд.
юрид. наук. - К., 1988.
23. Болотова В.О. Професійна ідентифікація особистості (соці
ологічний аспект аналізу): Автореф. дис... канд. соціологіч.
наук: 22.00.03. - X., 1998. - 18 с
24. Блувштейн Ю. Д. Уголовное право и социалистический гу
манизм. — Минск, 1987.
25. Бойков А.Д. Нравственные основы судебной защиты. - М.,
1978.
26. Бойков А.Д. Этика профессиональной защиты по уголов
ным делам. - М., 1978. - 173 с.
27. Бойков А.Д. Уголовное судопроизводство и судебная этика //
Курс советского уголовного процесса: Общая часть. - М., 1989.
28. Борисов В.В. Этические основы законности и правопоряд
ка// Мораль, право и коммунизм. — Саратов, 1965.
29. Бражник СИ. Нравственная культура сотрудников органов
внутренних дел как фактор укрепления служебной дисцип
лины // Правовые аспекты укрепления дисциплины в орга
нах внутренних дел. - К., 1985. - С. 24 - 32.
30. Бражник СИ. Профессиональная этика милицейской служ
бы.-К., 1979.-45 с.
31. Бражник СИ., Шишкин В.М., Тищенко П.И. Этика участко
вого инспектора. — К., 1989.
32. Букреев В.И., Римская И.Н. Этика права: от истоков этики и
права к мировоззрению: Учебное пособие. - М., 1998. - 326 с.
33. Булденко К.А. Профессиональная этика и эстетическая куль
тура сотрудников органов внутренних дел. - Хабаровск, 1993.
34. Булденко К.А. Профессиональная этика сотрудников мили
ции. - Хабаровск, 1991. - 27 с.
35. Буряк Г.В., Воропай Т. С Мораль і право: історія і сучасність
// Вісник Харківського політехнічного інституту. — X., ХПІ,
1993.-№18.- С 164-172.
36. Васильев В.Л. Юридическая психология. - СПб.: Питер,
2000. - 624 с.
37. Васильев В.Л. Этика в юриспруденции и предприниматель
ской деятельности. - СПб., 1995.
38. Ватман Д.П. Адвокатская этика (Нравственные основы су
дебного представительства по гражданским делам). - М.,
1977.-95 с.
39. Ведерникова О. Профессиональная этика судей (опыт США)
// Российская юстиция, 1995. — № 3.
40. Ветрова Т.Н. Закон и нравственность в уголовном судопро
изводстве // Вестник Московского университета. Сер. 11:
Право.- 1996.-№ 1.
41. Вичев В. Нравственная культура руководителя / Пер. с болг.
-М.,1988.
42. Возный А. Ф. Уголовно-правовые и этические проблемы те
ории и практики оперативно-розыскной деятельности ор
ганов внутренних дел. — М., 1980.
43. Волкомирский В.Е. Юрисконсульт на предприятии. - К.,
1986.
44. Генеральные принципы этики адвокатов // Рос. юстиция. -
1996. -№ 2. -С. 51.
45. Голубева ГА. Взаимодействие морали и права (социально-
философский анализ опыта советского общества): Автореф,
дис... д-ра филос. наук — М., 1990.
46. Голяков И. Т. Суд и законность в художественной литерату
ре.-М., 1959.-356 с.
47. Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д. Судебная этика: Некоторые про
блемы нравственных начал советского уголовного процес
са. - Воронеж, 1973. - 272 с.
48. Горшенев В.М., Бенедик И.В. Юридическая деонтология:
Учебное пособие. - К.: УМК ВО, 1988. - 80 с.
49. Государственный служащий: Культура поведения и деловой
этикет / Под ред. Е.В. Охотского. - М., 1999.
50. Громова Л.А. О значении норм профессиональной морали //
Профессиональная этика: Производственные аспекты. —
Владимир, 1982. - С. 14 - 23.
51. Грошевой Ю.М. Теоретические проблемы формирования
убеждения судьи в советском уголовном производстве: Ав-
тореф. дис... д-ра юрид. наук. — X., 1975. — 34 с.
52. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеж
дения в уголовном судопроизводстве. - X., 1975.
53. Грошевой Ю.М. Профессиональное правосознание судьи и социальное правосудие. — X., 1986. — 185 с.
54. Грошевий Ю.М. Проблеми моралі в сфері кримінально-про
цесуальної діяльності // Вісник Академії правових наук Ук
раїни. - X., 1996. - Вип. 6. - С. 30 - 38.
55. Дехтярёв И.Л. Актуальные вопросы совершенствования
стиля работы, культуры и нравственного воспитания на
чальствующего состава органов внутренних дел. — К., 1977. - 160 с.
56. Дроботя В. Этические стандарты работников правоохранительных органов и судов США// Юридический вестник. А 2000. -№3.- С. 110-112.
57. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, пове
дение, ответственность. — М., 1989.
58. Європейська конвенція з прав людини (Конвенція про захист прав і основних свобод людини. Рим, 04.11.1950) //
Голос України. - 2001. - № 3. - С 6.
Еддинек Георг. Социально-этическое значение права, не-правды и наказания. - М., 1910. - 148 с. Етика: Навчальний посібник / За ред. В.О. Лозового. — К., 2003. - 223 с
Жалинский А.Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность: Учебное пособие для студентов. _М.: БЕК, 1997. -330 с.
Жеребцов А. Кодексу чести судьи придать нормативный ха- рактер // Российская юстиция. - 1997. - № 3. - С. 2 - 3. ЖеребцовА.С. С нарушениями судейской этики мириться не будем // Российская юстиция. — 2001. — №1. — С. 12 — 13. Жуковская О. Адвокатская этика на рубеже тысячелетий — быть или не быть?! // Человек и закон. - 2000. - № 10 (46) от 4 марта.
Загальна декларація прав людини (Прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - № 5. - С. 19. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридич. вищих навчальних закладів і фак. / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. - X., 2002. - 432 с Захарченко Н.А. Мораль в механизме уголовно-процессуального регулирования: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - Л., 1983.
Зеленецкий В.С. Компетентность специалиста (о теоретической компетентности практиков и практической компетентности теоретиков) // Весы Фемиды. - 2000. - № 4 (16). - С 48 - 57.
Ибрагимов М.М., Куличенко В.В., Съедин В.Г. Профессиональная этика и эстетическая культура сотрудников органов внутренних дел: Учебное пособие. - К., 1990. - 304 с. Ильин И.А. О сопротивлении злу силою // Собр. соч.: В 10 т. -М., 1995. -Т. 5.
Ильин И.А. Путь к очевидности. - М., 1993. Карева М.П. Право и нравственность в социалистическом обществе. - М., 1951.
74 Карпачёва Н.И. Состояние соблюдения и защиты прав и свобод человека в Украине: Первый ежегодный доклад Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам че-ловека: Пер. с укр. - X.: Консум, 2002. - 494 с. Карпец И.И. Уголовное право и этика. - М., 1985. - 256 с.
75. Киселёв Я.С. Этика адвоката. -Л., 1974. - 103 с.
КобликовА.С. Юридическая этика: Учебникдля вузов. - М.:
Норма - ИНФРА, 1999. –
76. Ковальська 3. Публічне та приватне право, або Чому два
юриста завжди мають три думки (Професійна етика юрис
та) // Юридичний вісник України. — 2000. - 13 — 19 квітня
(№ 15).-С 1,3.
77. Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопо
рядку (Прийнято резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї
ООН від 17 грудня 1979 року) // Електронна база даних
НАУ; «СССР и международное сотрудничество в области
прав человека. Документы и материалы». — М., Междуна
родные отношения, 1989.
78. Кодекс професійної етики суддів, прийнятий 24.10.2002
V з'їздом суддів України // Вісник Верховного Суду Украї
ни. - № 5. - 2002. - С. 24.
79. Кодекс Чести рядового и начальствующего состава органов
внутренних дел Российской Федерации. - М, 1993.
80. КокоревЛ.Д., Котов Д.П. Этика уголовного процесса: Учеб
ное пособие. - Воронеж, 1993.
81. Комиссаров В. Следственная этика и вопросы тактики обыс
ка // Соц. законность. - 1984. - № 4. - С. 35.
82. Конвенция СНГ о правах и основных свободах человека от
26.05.95 // Електронна база даних НАУ.
83. Кондратьев И.М. Гуманизм, социальная справедливость и
законность как принципы профессиональной морали со
трудников органов внутренних дел. - К, 1990.
84. Кони А. Ф. Нравственные начала в уголовном процессе (Об
щие черты судебной этики) // Собр. соч.: В 8 т. — Т. 4. — С.
33-69.
85. Коновалова В. О. Правова психологія: Навчальний посібник.
-X.: Основа, 1996.- 184 с.
86. Конституція України та проблеми професійної етики юри
ста: Тези доповідей і наукових повідомлень обласної нау
ково-практичної конференції. - X.: Спілка юристів Украї
ни, 1998.-69 с.
87. Кореневский Ю.В. Государственное обвинение в условиях
судебной реформы (процессуальный, тактический и нрав
ственный аспекты): Методическое пособие. — М., 1994.
88. Котов Д.П. Профессиональный долг. — М., 1979. — 64 с.
д0 Ксенофонтов В.Н. Этика: Генезис, содержание, особенности.-М., 1996. 91 Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность. - М., 1986. -448 с.
92. Кузнецова Н.Ф. Уголовное право и мораль. - М, 1967.
93. Кукушкин В.М. Полицейская деонтология: Социологический анализ зарубежных концепций. — М.: Академия МВДРоссии, 1994.- 132 с.
94. Кукушкин В.М. Профессиональная этика, этикет и такт работников органов внутренних дел. — М.: Академия МВДРоссии, 1991.- 130 с.
95. Кукушкин В.М Твоя профессиональная этика.-М.,1994.
96. Леоненко В.В. Профессиональная этика участников уголовного судопроизводства. - К, 1981. - 163 с.
97. ЛикасА.Л. Культура правосудия. — М., 1990. — 174 с.
98. Лихолоб В.Г. Профессиональная мораль и этика служебныхотношений в органах внутренних дел: роль морали в повышении эффективности и качества служебной деятельности.-К., 1984.-17 с.
99. Лихолоб В. Г. Соблюдение норм морали во взаимоотношениях между сотрудниками органов внутренних дел. - К., 1991.- 18 с.
100.Лозовой В.А. Нравственная культура личности: содержание и пути формирования: Учебное пособие. — X.: 2001. — 44 с.
101.Лозовой В.А.У Уманец О.В., Цепко М.Б. Культура межличностных отношений. Практическое пособие для деловых людей. - X., 2003. - 109 с.
1О2.Лубшев Ю. Ф. Адвокат в уголовном деле. — М., 1997.
ЮЗ.Лукашова Е.А. Право,мораль,личность. -М., 1986. - 263 с.
1О4.Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики. — М., 1980.-96 с.
105.Мальцев Г.В. Социальная справедливость и право. — М., 1977.
Юб.Мехед Т.Г., Щеглов А.В. Профессиональная этика сотрудников органов внутренних дел: Курс лекций. - М.: ЮИМВДРФ, 1998.-Ч. 1.- 130 с.
107. Милицейская этика и проблемы нравственного воспитания сотрудников органов внутренних дел: Межвузовский сборник научных трудов /Отв. ред. М.М. Ибрагимов. — К., 1991.
Ю8.Москалькова Т.Н. Этика уголовно-процессуального доказывания (стадия предварительного расследования). — М., 1996.-125 с.
Ю9.Мэтсон Р. Профессиональная этика адвокатов // Адвокат. - 1996. ■-№ 8. -С. 1,4.
ПО.Несімко О.Д., Сливка С.С, Шттангрет М.Й. Сучасна особа
юриста. — Львів, 1997. — 116 с.
111.Нор В.Т., Костыцькыы М,В. Розвиток досліджень проблем юридичної етики: Ретроспективний огляд літератури // Радянське право. - 1986. - № 12. - С 76 - 79.
112. Нравственные и эстетические основы совершенствования
профессиональной культуры руководителей органов внут
ренних дел // Труды Академии. - М.: Академия МВД СССР,
1990.
113. Олейников В.С, Пономаренко А.В., Щеглов А.В. Аксеологи-
ческие проблемы воспитания профессиональной, нрав
ственной культуры сотрудников органов внутренних дел
России. - СПб.: СПбИЮ МВД России, 1996.
114. Основные принципы, касающиеся роли юристов (Приня
тые VIII Конгрессом ООН по предупреждению преступно
сти и обращению с правонарушителями, Гавана, 27 авгус-
та-7 сентября 1990 года) // Юридичний вісник України. -
2002. - № 40. - С. 4.
115.Основные принципы применения силы и огнестрельного оружия должностными лицами по поддержанию правопорядка (VIII Конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями) // Електронна база НАУ.
116. Основні засади професійної етики юристів України: Затвер
джені V з'їздом Спілки юристів України // Юридичний
вісник України (Інформ.-правовий банк). - 2001. - 9 - 15
червня (№ 23). - С 18-20.
117. Основні принципи незалежності судових органів (схвалені
резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від
29 листопада та 13 грудня 1985 року) // Юридичний вісник
України. - 2002. - № 40. - С. 7.
П8.Падва Г. Этика и тактика допроса потерпевшего защитником обвиняемого // Сов. юстиция. - 1987. - № 7. - С. 26.
Ш.Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. — СПб., 1910. — Т. 2. — 758 с.
ПО.Піджаренко О. Виключні повноваження - підвищені вимоги. Про окремі аспекти професійної етики судді // Закон і бізнес. - 2001. - 7 - 18 квітня (№ 14). - С 1,6.
121.Попков В.Д. Гуманизм советского права, — М, 1972.
122.Попков В.Д. Этика советской государственной
службы. -М., 1970.
123.Полякова М.Ф. Этика руководителя органов
прокуратуры:Учебное пособие. — М., 1989. — 44 с.
124. Права человека: Учебник для вузов / Отв. ред. Е. А. Лукашева. - М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. - 573 с.
125. Правила адвокатської етики // Бюлетень законодав-ства іюридичної практики України.- 2000. - № 1.- 50 с
126.Правила професійної етики нотаріуса
// Нотаріат для вас.- 2002. - №7. - С 2-4.
127. Прилуцький О Присяга судді:стара категорія - новий правовий зміст//Право України.-2001.-№6.-с102-105.
128. Притика Д. Судова незалежність: етика і проблеми корупції // Право України. - 2000. - № 6. - С. 3-5, 9.
129.Проблемы судебной этики / Под ред. М.С. Строговича. -М., 1974.-272 с.
130.Профессиональнаямораль сотрудников органов вну-треннихдел:специфика,проблемы,решения.-М., 1996.
131. Профессиональная этика и служебный этикет работников органов внутренних дел как воплощение в жизнь нравственной и эстетической культуры в служебной деятельности. - К., 1978.-40 с.
132.Профессиональная этика сотрудников правоохра-нительных органов: Учебное пособие / Под ред. Г.В. Дубова и А.В. Опалева. - М.: Щит-М, 1999. - 384 с.
133. Психология. Педагогика. Этика: Учебник для вузов / О. В. Афанасьева, В.Ю. Кузнецов, И.П. Левченко и др. / Под ред. проф. Ю.В. Наумкина. - М.: Закон и право, Юнити, 1999. - С. 253 - 346.
134.Рабінович ИМ. Права людини та їх юридичне забезпечення. - К.: ИМК ВО, 1992. - 100 с.
135.Радушная Н.В. Народный судья. Профессиональное мастерство и подготовка. - М., 1977.
136. Ратников А., Зархин Ю. Следственная этика// Со-циалистическая законность.-1970.-№10.-С.35- 40.
137.Романов В.В. Военно-юридическая психология: Учебник. Кн. 1.-М., 1991.
138. Русские судебные ораторы в известных уголовных процессах XIX века. - Тула: Автограф, 1997. - 816 с.
139. Свод принципов защиты всех лиц, подвергаемых задержанию или заключению в какой бы то ни было форме (утвер-
ждён резолюцией 43/173 Генеральной Ассамблеи ООН от 9 декабря 1988 года) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2003. - № 7. - С. 243.
140. Сергеич П. Искусство речи на суде. - М., 1991. - 320 с.
141. Селюков Ф. Т. Административная этика. — М., 1980. — 64 с.
142.Скакун О.Ф., Овчаренко И.Н. Юридическая деонтология:
Учебник. - X.: Основа, 1999. - 304 с. ЫЗ.Скомпскип Ю.Н. Этика милицейской службы. - М., 1980. -64 с.
144. Сливка С.С. Правові основи службового етикету юриста//
Проблеми державотворення і захисту прав людини в Ук
раїні. Матеріали II рег. наук, конферен. Лютий 1998 р. -
Львів, 1998. - С. 47 -51.
145. Сливка С.С. Професійна етика працівника міліції: Моно
графія. — Львів: Вільна Україна, 1995. — 127 с
146. Сливка С С. Професійна культура юриста (теоретико-мето-
дологічний аспект). - Львів: Світ, 1999.
147.Сливка С.С. Самозахист населення: Моральний аспект. -Львів, ін-т внутр. справ. — Львів: Каменяр, 1996. — 144 с
148. Сливка С.С. Правнича деонтологія: Підручник. — К.: Атіка, 1999.-336 с
149. Смирнов В. Суд, государственный обвинитель и адвокат:
этика взаимоотношений // Рос. юстиция. - 1995. - № 6. - С. 39-40.
150. Соколов Н.Я. Профессиональное сознание юристов. — М., 1988. - 224 с.
151. Стайное П., Назаров К. Дисциплина и ответственность слу
жащих аппарата государственного управления: Этика госу
дарственной службы // Аппарат управления социалисти
ческого государства: В 2 ч. — М., 1977. — Ч. 2. — С. 70—86.
152. Строгович М. С. О судебной этике // Проблемы государ-ства и права на современном этапе. - Вып. 7. - М., 1973.
153.Статут спілки адвокатів України //Рад. право. - 1991. Ш №1.-С 46-49.
154.Судебная этика и законность: Настольная книга судьи,
М., 1972.
755. Суровегина А.А. Преступление и наказание как проблема христианской этики // Гос. и право. — 1995. — №8. — С. 51 -56.
156. Таварткіладзе Н.М. Етичні основи діяльності адвоката-зз-хисника: Автореф. дис... канд. юрид. наук. — Одеса, 2003.
157.Темченко В. І. Формування професійної правосвідомості працівників міліції: Автореф. дис... канд. юрид. наук. — К., 1993.
158.Тизах В. Судова етика. Як вона діє в США // Юри-дичний вісник України. - 2000. - 23 - 29 листопада (№ 47). - С 6.
159.Трофимов Н.А. Функционально-структурные элементы
морали и права в их различии и управлении общест-вом //Структура морали.-Свердловск,1973.-Вып. 2. - С. 3-15.
160.Ткаченко Т. С. Етико-правові проблеми професійної деформації співробітників ОВС: Автореф. дис... канд. юрид. наук. -К., 1997.
ібі.Улько Г.С. Основы профессиональной этики работников милиции. - М., 1975. - 80 с.
162.ФедоренкоЕ.Г Профессиональнаяэтика.-К.,1983.-216 с.
163.Филатов А. Профессиональная этика юриста // Соц. законность. - 1990. - № 2. - С. 75 - 76.
164.Фролов В. Правила судової етики. — Миколаїв, 1998.
165.Халдеев Л. С. Судья в уголовном процессе: Практическое пособие. - М.: Юрайт, 2000. - 501 с.
166.Чефранов В.А. Взаимодействие правового сознания с иными видами социального отражения: Текст лекций. - X.,1975.-30 с.
167.Чефранов В.А. Правовое сознание как разновидность социального отражения (Филос.-методологический очерк). - К., 1976.-210 с.
168.Чимний Р. Кодекс адвокатської етики //Адвокат. — 1997. - №2.-С. 97- 101.
169.Чхиквадзе В.М. Социалистический гуманизм и права человека. -М., 1977.
170.1Пахов В. О судебной этике // Советская юстиция. — 1965.-№ 1.
Ш.Шепелъ В.М. Управленческая этика.-М.,1989.-287 с.
172.1Дердаков В.Н. Нравственность и права че-ловека // Этика пРав человека. Материалы международной конференции. Москва, 1993. - Москва - Тула, 1994.
-Щеглов А.В. Профессиональная этика сотрудников органов внутренних дел. - М., 1999.
•Шепитько В.Ю. Теоретические проблемы систематизации У7-Тактических приёмов в криминалистике. - X., 1995. - 200 с. 5
' Шеытко В.Ю. Тактика допиту: Текст лекції. - X., 1992. - 21 с.
В-°. Лозовой
65
176. Шепитько В.Ю. Теория криминалистической тактики. - X Гриф,2002. - 500 с.
177.Шилингов В.С. Гуманистические основы деятельности милиции: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - К., 1992.
178.Шкода В.В. Вступ до правової філософії. - X.: Фоліо, 1997
- 223 с.
179.Этика ненасилия. Материалы международной конференции. - М., 1991. - 242 с.
180.Этика прав человека. Материалы международной конференции. Москва, 1993 г. - Москва - Тула, 1994. - 200 с.
181.Этика предварительного следствия: Труды ВСШ МВД СССР. - Вып. 15. - Волгоград, 1976.
182. Юридична деонтологія: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів і фак. / В.М. Горшеньов, Л.Л. Богачо-ва, І.В. Бенедикта ін. / За ред. Б.М. Горшеньова, В.В. Комарова.-X., 1993.- 187 с.
183.Якубов А.Е. Взаимодействие уголовного права и этики // Вестн. Московского ун-та. Серия 11. Право. - 1992. - № 5. -С. 13-22.
184. Якуба Е.А. Право и нравственность как регуляторы общественных отношений при социализме. - X., 1970.
Додатки