Здавалка
Главная | Обратная связь

ПРАВИЛА АДВОКАТСЬКОЇ ЕТИКИ



ПРЕАМБУЛА

Конституція України в статті 59 проголосила щонайважли­вішу соціальну функцію адвокатури — забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Роль єдиного незалежного професійного правозахисного інституту, який покликаний захищати права та свободи, представ­ляти законні інтереси особи в державних владних структурах на закріплених Законом України «Про адвокатуру» принципах вер­ховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та кон­фіденційності, реалізується адвокатурою в складній системі пра­вовідносин. Адвокат при здійсненні своєї професійної діяльності виступає носієм обов'язків, іноді суперечливих, по відношенню до:

- клієнтів;

- судів та інших державних органів;

- адвокатури в цілому та окремих адвокатів;

- суспільства в цілому.

Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний ха­рактер обов'язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють не­обхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремо­го клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права.

Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведін­ки адвокатів на такому високому рівні, який передбачає врахування

 

складного співвідношення різнопланових обов'язків адвоката, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обо­в'язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукан­ня шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу адвокатури, диктує необхідність встановлення правил про­фесійної адвокатської етики, які мають стати путівником адвока­та адвока­та в обранні належних варіантів професійної поведінки.

Вироблення адвокатурою і дотримання адвокатами особли­вих деонтологічних вимог і правил розглядається світовою ад­вокатською спільнотою як необхідна наріжна передумова по­вноцінного функціонування адвокатури, виконання нею її важ­ливої соціальної ролі в демократичному суспільстві.

Закон України «Про адвокатуру» передбачає дотримання Пра­вил адвокатської етики як одного з основних зобов'язань адвока­та, які він бере на себе, складаючи Присягу адвоката України.

Виходячи з наведених міркувань були вироблені ці Прави­ла з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду укра­їнської адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської ети­ки, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві.

Вони покликані слугувати системою орієнтирів для адво­катів України при збалансуванні, практичному узгодженні ними своїх багатоманітних професійних прав і обов'язків відпо­відно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом Украї­ни «Про адвокатуру» та іншими законодавчими актами Украї­ни, а також мають закріпити єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката у дисциплінарному про­вадженні кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури при оскарженні дій адвоката як таких, що порушують Присягу адвоката через порушення Правил адвокатської етики.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Співвідношення Правил адвокатської етики і чинного

законодавства про адвокатуру

Норми цих Правил не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру, а доповнюють і конкре­тизують його.

Стаття 2. Дія Правил адвокатської етики за предметом, колом осіб та в часі

(1) Дія цих Правил поширюється на всі види професійної діяльності адвоката і в частині, визначеній Правилами,— на іншу його діяльність (дії), котра може вступити в суперечність з професійними обов'язками адвоката або підірвати престиж адвокатської професії.

(2) Дія цих Правил поширюється також на членів органів адвокатури, помічників адвокатів у частині, яка застосовна до їх діяльності.

(3) Дія цих Правил поширюється на відносини, що виник­ли після їх прийняття.

Стаття 3. Тлумачення Правил адвокатської етики

Право офіційного тлумачення цих Правил належить вик­лючно Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України.

Стаття 4. Терміни, використані в цих Правилах

Стосовно до змісту цих Правил вживані в них терміни слід вважати такими, що мають наступний зміст:

Клієнт _ особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосеред­ньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чин­ним законодавством.

Угода про надання правової допомоги — договір (контракт), згідно з яким одна сторона — адвокат, що практикує індивіду­ально, або адвокатське об'єднання — приймає на себе доручен­ня іншої сторони — клієнта (або його представника) — про на­дання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сто­рона — клієнт (або його представник) — зобов'язується спла­тити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності — фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги.

Гонорар — передбачена угодою про надання правової допо­моги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню право-

воі допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієн­том (його представником) на покриття фактичних витрат, по­в'язаних з виконанням угоди.

Суд — орган, що представляє судову владу згідно з чинним законодавством.

Інші органи — будь-які органи державної законодавчої або виконавчої влади, органи прокуратури, місцевого самовряду­вання, органи управління установ, організацій, підприємств та їх об'єднань, керівні органи об'єднань громадян.

Інші особи — будь-які юридичні особи, громадяни, іно­земці, особи без громадянства.

РОЗДІЛ II. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ АДВОКАТСЬКОЇ ЕТИКИ

Стаття 5. Незалежність

(1) Специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає як необ­хідної умови належного здійснення адвокатської діяльності максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх профе­сійних прав і обов'язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх осо­бистих інтересів.

(2) За метою дотримання цього принципу в своїй про­фесійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і
принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, від­стоюванні професійних прав та їх ефективному використанні в інтересах клієнтів.

(3) Адвокат зобов'язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім осо­бам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законни­ми інтересами клієнта і перешкоджають належному наданню йому правової допомоги.

(4) Адвокат не повинен займатися іншою діяльністю, яка ставила б його в юридичну, матеріальну або моральну залеж­ність від інших осіб, підпорядкувала його вказівкам або прави-

лам, які можуть увійти в суперечність з нормами чинного зако­нодавства про адвокатуру і цими Правилами, або можуть іншим чином перешкоджати вільному і незалежному виконанню адво­катом його професійних обов'язків.

(5) Адвокат не повинен ділити гонорар, отриманий від клієнта, з іншими особами, окрім адвоката, що раніше викону­вав це доручення, та спадкоємців померлого адвоката, чиє ча­стково виконане доручення він прийняв.

(6) Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб стосовно змісту, форм, ме­тодів, послідовності і часу здійснення його професійних прав і обов'язків, якщо вони суперечать його власній уяві про опти­мальний варіант виконання доручення клієнта.

Стаття 6. Дотримання законності

(1) У своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися чинного законодавства України, сприяти утвер­дженню та практичній реалізації принципів верховенства пра­ва та законності, вживати всі свої знання і професійну май­стерність для належного захисту і представництва прав та за­конних інтересів громадян і юридичних осіб.

(2) Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямо­вані на полегшення скоєння правопорушень, або іншим чином зумисне сприяти їх скоєнню його клієнтом або іншими особами.

(3) Адвокат не вправі в своїй професійній діяльності вдава­тися до засобів та методів, які суперечать чинному законодав­ству або цим Правилам.

(4) У своєму приватному житті адвокат також зобов'язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприя­ти зумисне їх скоєнню іншими особами.

Стаття 7. Домінантність інтересів клієнтів

(1) У межах дотримання принципу законності адвокат зо­бов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з перева­ги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інте­ресами колег, партнерів, співробітників, інтересами законних представників клієнтів, або їх опікунів, піклувальників та інших осіб, а також будь-якими іншими міркуваннями.

(2) Адвокат повинен поважати свободу вибору клієнтом ад­воката, ні до прийняття доручення, ні в процесі його виконан­ня виконан­ня не вчиняти перешкод до реалізації цієї свободи.

Стаття 8. Неприпустимість представництва клієнтів з суперечливими інтересами

Адвокат не може представляти одночасно двох або більше клієнтів, інтереси котрих є взаємно суперечливими, або з висо­ким ступенем вірогідності можуть стати суперечливими.

Стаття 9. Конфіденційність

(1) Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адво­катом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання пра­вової допомоги. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої адвокатом від клієнта, а також про клієнта (зокрема щодо його особи) або інших осіб у процесі
здійснення адвокатської діяльності, є правом адвоката у відно­синах з усіма суб'єктами права, які можуть вимагати розголо­шення такої інформації, та обов'язком щодо клієнта і тих осіб,
кого ця інформація стосується.

(2) Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.

(3) Конфіденційність певної інформації, що охороняється правилами цієї статті, може бути відмінена тільки особою, за­цікавленою в її дотриманні (або спадкоємцями такої фізичної особи чи правонаступниками юридичної особи), в письмовій
або іншій зафіксованій формі.

(4) Адвокат не відповідає за порушення цього принципу у випадках допиту його у встановленому законом порядку як свідка стосовно обставин, які виходять за межі предмету адвокатської таємниці, визначеного чинним законодавством, хоча й охоплюється предметом конфіденційності інформації, перед­баченим цими Правилами.

(5) За всіх інших обставин при визначенні обсягу відомос­тей, на котрі поширюється обов'язок збереження конфіденцій­ності, адвокат повинен виходити з норм цих Правил.

(6) Розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи не-

законні спроби органів дізнання, попереднього слідства і суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську таємницю.

(7) Адвокат (адвокатське об'єднання) зобов'язаний забезпе­чити розуміння і дотримання принципу конфіденційності його помічниками та членами технічного персоналу.

(8) Адвокат (адвокатське об'єднання) зобов'язаний забезпе­чити такі умови зберігання документів, переданих йому клієн­том, адвокатських досьє та інших матеріалів, що знаходяться в його розпорядженні і містять конфіденційну інформацію, котрі
розумно виключають доступ до них сторонніх осіб.

Стаття 10. Компетентність та добросовісність

(1) Зважаючи на суспільну значущість і складність професій­них обов'язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, фундаментальне знання чинного законо­давства, практики його застосування, опанування тактики, ме­тодів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.

(2) Адвокат зобов'язаний надавати правову допомогу клієнтам компетентно і добросовісно, що пе-редбачає знання відповідних корм права, наявність необхідного досвіду їх зас­тосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що сто­суються доручення клієнта і можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до належного виконан­ня доручення.

(3) Адвокат зобов'язаний незалежно від сфери своєї пере­важної спеціалізації, якщо така має місце, підтримувати на на­лежному рівні знання у питаннях, з яких він згідно з чинним законодавством зобов'язаний надавати юридичну допомогу за призначенням органів слідства або суду, а також безкоштовно.

(4) Адвокат має постійно працювати над вдоюко-наленням своїх знань і професійної майстерності, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.

(5) Адвокат повинен забезпечувати розумно необхідний рівень компетентності своїх помічників, технічного персоналу та інших осіб, що залучаються ним для виконання окремих робіт у зв'язку з виконанням доручення.

Стаття 11. Чесність і порядність

Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесним і порядним; не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин інших осіб або інших про­тизаконних засобів для досягнення своїх професійних або осо­бистих цілей; поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується в різних відносинах.

Стаття 12. Повага до адвокатської професії

(1) Всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, її сутності і громадського при­ значення, сприяти зберіганню та підвищенню її престижу.

(2) Даний принцип повинен дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката: професійній, громадській, публіцистичній та ін.

(3) Адвокат зобов'язаний виконувати законні рішення ви­борних органів адвокатури, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості критики останніх та їх оскарженая у
встановленому законом порядку.

(4) Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обме­ження права особи на захист, професійних прав адвокатів, не­залежності адвокатської професії, підрив її престижу.

Стаття 13. Культура поведінки

Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті, дбаючи про престиж звання адвоката, забез­печувати високий рівень культури поведінки, поводити себе гідно, стримано, тактовно, по можливості зберігати самоконт­роль і витримку, при здійсненні своєї професійної діяльності мати пристойний зовнішній вигляд.

Стаття 14. Обмежене рекламування діяльності адвокатів

(1) Адвокат, який практикує індивідуально, і адвокатське об'єднання мають право рекламувати свою професійну діяль­ність з дотриманням чинного законодавства і цих Правил.


(2) Рекламування допускається у формі вміщення об'яв, інформаційних повідомлень та інших рекламних матеріалів у періодичних виданнях, довідниках, інформаційних бюлетенях, інших друкованих виданнях, а також трансляції рекламних ма­теріалів по радіо і телебаченню.

Адвокат не вправі пропонувати свої послуги конкретному клієнту ні особисто, ні через посередників.

(3) Рекламні об'яви або інші рекламні матеріали щодо про­фесійної діяльності адвоката (адвокатського об'єднання):

1) повинні містити: відомості про прізвище та ім'я адвоката (назву адвокатського об'єднання); адресу, за якою може здійснюватись надання правової допомоги даним адвокатом (об'єднанням); номер телефону; загальні відомості про галузі права, в котрих спеціалізується адвокат (адвокатське об'єднан­ня) або вказівку про те, що правова допомога може бути нада­на з усіх галузей права; реєстраційний номер, дату і місце видачі адвокату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (дату реєстрації адвокатського об'єднання та його реєстраційний номер);

2) можуть містити:

 

- відомості про те, в яких навчальних закладах адвокатом (членами адвокатського об'єднання) отримана освіта; де він підвищував кваліфікацію надалі; про вчені та інші звання адво­ката, нагороди, що він має, вчені праці, інші академічні заслу­ги і професійні досягнення адвоката; його членство в спілках, асоціаціях адвокатів, участь в їх органах;

- дані про тривалість стажу роботи адвокатом або юристом (з обов'язковою конкретизацією тривалості стажу роботи адвокатом);

- відомості про іноземні мови, якими володіє адвокат;

3) не можуть містити:

- оціночних характеристик адвоката;

- відгуків інших осіб про роботу адвоката;

- порівнянь з іншими адвокатами і їх критики;

- заяв про вірогідність успішного виконання доручень та інших заяв, що можуть викликати безпідставні надії у клієнтів;

- вказівок, які можуть скласти уявлення, що діяльність саме
цього адвоката характеризується рисами і показниками, притаманними, в дійсності, адвокатурі як такій.

(4)
Рекламні матеріали про діяльність адвоката (адвокатсь­кого об'єднання) мають бути об'єктивними, достовірними ,чіткими і зрозумілими, не повинні містити натяків, двозначностей або іншим чином утворювати підґрунтя для введення по­тенційних клієнтів в оману, мають відповідати розумним естетичним вимогам.

(5) Рекламні матеріали про діяльність адвокатських об'єд­нань, в яких вказуються імена адвокатів та інших співробітників адвокатського об'єднання, повинні містити також точні вказі­вки про статус кожної з цих осіб: адвокат, помічник адвоката, юрист (без статусу адвоката) або член технічного персоналу (ди­ректор, менеджер, секретар, перекладач і т. ін.)

(6) Адвокати (керівники адвокатського об'єднання) несуть персональну відповідальність за достовірність рекламних мате­ріалів про них (про адвокатські об'єднання), а також за їх
відповідність чинному законодавству і цим Правилам.

Якщо адвокату (адвокатському об'єднанню) стало відомо про поширену без його відома рекламу його діяльності, що не відповідає зазначеним вимогам, він зобов'язаний вжити всіх розумно доступних заходів до спростування і корегування такої рекламної інформації та повідомити про це регіональну квалі­фікаційно-дисциплінарну комісію.

(7) Всі вищевикладені обмеження стосовно рекламних ма­теріалів адвокатів (адвокатських об'єднань) поширюються не тільки безпосередньо на рекламні об'яви, а й на об'яви про
прийом на роботу співробітників, тощо.

РОЗДІЛ III. ВІДНОСИНИ АДВОКАТА З КЛІЄНТАМИ

Стаття 15. Підстави, для надання адвокатом правової допомоги Адвокат надає правову допомогу згідно з чинним законодав­ством про види адвокатської діяльності на підставі угоди з клієн­том про надання правової допомоги або за призначенням особи, що здійснює дізнання, слідчого чи суду в порядку, передбачено­му кримінально-процесуальним законодавством України.

Стаття 16. Форма угоди про надання правової допомоги

(1) У випадках надання правової допомоги таких видів, як консультації та роз'яснення з правових питань, довідки щодо

законодавства, складання окремих правових документів, угода може укладатися в спрощеній письмовій формі (рядок у відо­мості, тощо) або усній формі, коли правова допомога надаєть­ся безкоштовно.

(2) Стосовно надання правової допомоги інших видів уго­да може укладатися в усній формі лише в ситуації, коли укла­дення письмової угоди є неможливим, а клієнт потребує не­
відкладного надання правової допомоги. В таких випадках угода
підлягає наступному письмовому оформленню.

(3) У всіх інших випадках доручення клієнта на надання
йому адвокатом правової допомоги підлягає оформленню пись­мової угоди про надання правової допомоги.

Стаття 17. Загальні вимоги до змісту угоди про надання правової допомоги

(1) В угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта.

(2) В угоді про надання правової допомоги в будь-якому
випадку мають бути визначені:

а) прізвище, ім'я та по батькові, адреса фізичної особи або назва та адреса юридичної особи — клієнта;

б) ті ж відомості щодо особи, яка уклала угоду, якщо договір укладається не особисто клієнтом;

в) прізвище, ім'я та по батькові адвоката (або назва адво­катського об'єднання), який надаватиме правову допомогу, та
його адреса;

г) зміст доручення: яка саме правова допомога має надава­тися за угодою і де вона має надаватись;

д) розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксована
сума, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за
результатом тощо);

є) розмір, порядок обчислення і внесення фактичних ви­датків, пов'язаних з виконанням доручення; є) підписи осіб, що уклали угоду.

(3) Угода не повинна містити положень, що суперечать чин­ному законодавству та цим Правилам. Зокрема, забороняється
включення в угоду з клієнтом положень про позбавлення його

Права стягнення шкоди, заподіяної неналежним виконанням адвокатом прийнятого доручення, або про обмеження такого права.

Стаття 18. Особи, від яких адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги. Забезпечення реальної згоди клієнта на надання йому допомоги певним адвокатом

(1) Адвокат може прийняти доручення на надання правової
допомоги тільки безпосередньо від клієнта або його представ­ника, уповноваженого на укладання угоди з адвокатом, або за­конного представника неповнолітнього чи недієздатного клієн­та, або органу (посадової особи), уповноваженого призначати
захисника в кримінальному судочинстві відповідно до Кримі­
нально-процесуального кодексу України.

(2) У всіх випадках, коли допускається прийняття доручен­ня не безпосередньо від клієнта, а від його представника, адво­кат зобов'язаний отримати підтвердження згоди клієнта на на­
дання йому правової допомоги цим адвокатом, якщо у пред­ставника відсутні повноваження на вибір адвоката на свій
розсуд без погодження з клієнтом.

Стаття 19. Інформування, що забезпечує вільний вибір клієнтом

адвоката

До підписання угоди адвокат має повідомити клієнту, в яких галузях права він спеціалізується, якщо така спеціалізація має місце, а на прохання клієнта — також відомості про стаж робо­ти адвокатом, наявність досвіду у веденні певної категорії справ та обставини, що можуть вплинути на можливе виникнення конфлікту інтересів.

Стаття 20. Дотримання принципів компетентності та добросовіс­ності на стадії прийняття адвокатом доручення клієнта

(1) Приймаючи доручення на надання правової допомоги, адвокат повинен зважити свої можливості по його виконанню і зобов'язаний відмовитись від прийняття доручення, якщо є розумно достатні підстави вважати, що стосовно даного дору­чення норми цих Правил, в яких втілений принцип компетен­тності, не можуть бути адвокатом дотримані.

(2) У випадку, коли для досягнення рівня компетентності,
необхідного для належного виконання доручання, адвокату
потрібна спеціальна підготовка, що виходить за межі звичайної
підготовки до справи і вимагає значного часу через відсутність
у адвоката спеціальних знань законодавства, що підлягає зас­тосуванню в даному випадку, або досвіду ведення відповідної
категорії справ, адвокат зобов'язаний до укладення угоди з
клієнтом попередити його про необхідність такої підготовки.

(3) Адвокат не повинен приймати доручення на надання
правової допомоги, якщо він через обсяг зайнятості не зможе
забезпечити розумно необхідну сумлінність виконання дору­чення, досконалість, ретельність підготовки, оперативність при
виконанні доручення, окрім випадків, коли відмова від прий­няття доручення в конкретній ситуації може призвести до сут­тєвого порушення прав та законних інтересів клієнта, або коли
клієнт дає згоду на запропоновані йому строки виконання до­ручення, якщо відстрочка об'єктивно не повинна суттєво позна­читись на можливості належного виконання доручення. В будь-якому випадку до укладення угоди з клієнтом адвокат зобов'я­заний попередити клієнта про складнощі і можливі негативні
наслідки для результату виконання доручення, пов'язані з об­сягом зайнятості цього адвоката.

(4) До підписання угоди про надання правової допомоги у
справі, що підлягає судовому розгляду, адвокат повинен з'ясувати
всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визна­ченні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати
і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта.

(5) Адвокат не повинен приймати доручення на виконання
дій, що виходять за межі його професійних прав та обов'язків.

Стаття 21. Інформування клієнта щодо правової позиції у справі (1) Якщо після виконання вимог, викладених у частині чет­вертій статті 20 цих Правил, адвокат переконається у наявності фактичних і правових підстав для виконання даного доручен­ня, він повинен неупереджено й об'єктивно викласти їх клієнту і повідомити в загальних рисах, який час і обсяг роботи вима­гатиметься для виконання даного доручення та які правові на­слідки досягнення результату, якого бажає клієнт, може мати для суттєвих інтересів клієнта.

( 2) Якщо за наявності фактичних і правових виконання доручення, свідомо для виконання доручення , свідомого для адвоката їснує поширена несприятлива (з точки зору гіпотетичного результату для клієнта) практика застосування відповідних норм адвокат зобов'язаний повідомити про це клієнта

(3) У випадку, коли адвокат дійде висновку про фактичних та правових підстав для виконання
зобов'язаний повідомити про це клієнта та узгодити змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному резутату, котрий може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення.

(4) Адвокат повинен повідомити клієнта про можливу результат виконання доручення на підставі закону та практики його застосування. При цьому забороняється давати клієнту запевнення і гарантії стосовно реального результату виконання доручення, прямо або опосередковано сприяти формуванню у нього необґрунтованих надій, а також уявлення, що адво­кат може вплинути на результат іншими засобами, окрім сум­лінного виконання своїх професійних обов'язків.

Стаття 22. Дотримання принципу законності на стадії прийнят­тя доручення клієнта

(1) Адвокату забороняється приймати доручення, якщо ре­зультат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними.

(2) Якщо клієнт наполягає на використанні засобів вико­нання доручення, котрі є протиправними, адвокат повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та
вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату. Якщо і при цьому не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов'язаний відмо­витись від укладення з клієнтом угоди.

Стаття 23. Дотримання принципу неприпустимості представництва клієнтів з суперечливими інтересами на стадії прийняття доручення клієнта

(1) Адвокат не вправі прийняти доручення, якщо інтересам іншого клієнта об'єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з я адвокат (адвокатське об'єднання) зв'язаний угодою про надання

Правової допомоги, або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта призведе до виникнення суперечності інтересів.

(3)Адвокат його власним інтересам, інтересам
виконання між адвокатського об'єднання, членом котрого він
Його роДИЧ1ве^име йош ПрОфесійним та іншим обов'язкам,
ідеологічного релігійним переконанням.

па

1ПТг^г Зняття доручення за таких обставин можливе лише за Рповйомлення клієнту про можливий конфлікт інтересів Гння письмової згоди клієнта на представництво його сів даним адвокатом, а також за умови, коли адвокат впевшо він зможе зберегти незалежність і об'єктивність своїх висновків та дій, а також дотримання всіх інших професійних та етичних вимог при виконанні цього доручення.

(4) В будь-якому випадку адвокат не може прийняти дору­чення, в предметі якого безпосередньо зацікавлений він особи­сто або його близький родич (або партнер, помічник, член тех­нічного персоналу, член адвокатського об'єднання, до якого належить адвокат), від клієнта, інтереси котрого суперечать інтересам вказаних осіб.

(5) Адвокат, який перебуває в родинних стосунках з іншим адвокатом (батько, мати, син, дочка, рідний брат або сестра, подружжя), не повинен приймати доручення клієнта, знаючи, що його інтереси суперечать інтересам клієнта, якого представ­ляє цей інший адвокат, за винятком випадків, коли обидва клієнти дають на це свою згоду після роз'яснення кожному з них його адвокатом ситуації, що склалася.

Стаття 24. Етичні засади прийняття, доручення на здійснення посередництва між: клієнтами

Адвокат може виступати посередником між клієнтами, якщо: 1) між інтересами клієнтів немає суперечностей і вірогід-ть, що виникнення таких є незначною;

В-О. Лозовой

7*

2) адвокат пояснить кожному з клієнтів можливі наслідки
виконання ним ролі посередника, пов'язаної з одночасним пред­ставництвом їх інтересів, включаючи переваги і ризики, котрі
можуть бути з цим пов'язані, сутність правових та етичних норм, що регламентують відносини клієнта з адвокатом, і отримає згоду
кожного з клієнтів на їх одночасне представництво;

3) адвокат має достатні підстави вважати, що результат од­ночасного представництва клієнтів буде належним чином
відповідати інтересам кожного з них і що навіть при недосягненні результату посередництва інтереси і можливості кожно­го з клієнтів щодо подальшого захисту його інтересів не пост­раждають внаслідок їх попереднього представництва одним адвокатом;

4) адвокат має достатні підстави вважати, що він зможе збе­регти об'єктивність при одночасному представництві інтересів клієнтів і по відношенню до кожного з них виконати свої про­фесійні обов'язки відповідно до закону і вимог цих Правил.

Стаття 25. Дотримання принципу конфіденційності на стадії прийняття доручення клієнта

(1) Адвокат не повинен приймати доручення, виконання
якого може потягнути розголошення відомостей, конфіден­ційність яких охороняється цими Правилами, крім випадків, коли на це буде отримано письмову згоду особи, зацікавленої
в збереженні конфіденційності за умови, що її інтересам при цьому об'єктивно не буде завдано шкоди.

(2) У випадку відмови від прийняття доручення адвокат зо­бов'язаний зберігати конфіденційність інформації, повідомле­ної йому клієнтом у ході переговорів про прийняття доручен­ня, або такої, що стала йому відомою у зв'язку з цим.

Стаття 26. Дотримання принципу конфіденційності та об­межень, пов'язаних з конфліктом інтересів при прийнятті до­ручення адвокатськими об'єднаннями

(1) Правила статей 23, 25 цих Правил про обмеження права на прийняття доручення внаслідок суперечності інтересів та об­межень, що випливають з принципу конфіденційності, поширю­ються на відносини, що виникають при укладенні угоди як без­посередньо з адвокатом, так і з адвокатським об'єднанням.

(2) Жоден з адвокатів — членів адвокатського об'єднання не може прийняти доручення клієнта, якщо іншому адвокату — члену цього адвокатського об'єднання це забороняється згідно з Правилами, передбаченими статтями 23, 25 цих Правил.

(3) Правила, викладені в статтях 23 і 25 цих Правил, в частині, що стосується адвокатських об'єднань, поширюються на членів адвокатських об'єднань, діяльність яких здійснюється в одному приміщенні, які користуються технічними послугами одного й того самого технічного персоналу та користуються спільною офіс­ною технікою, а також перебувають при здійсненні професійної діяльності у відносинах регулярного спілкування, пов'язаного з технічними особливостями організації роботи об'єднання.

Стаття 27. Дотримання поваги до прав інших адвокатів на стадії прийняття доручення клієнта

(1) До укладення угоди з клієнтом адвокат повинен з'ясува­ти у нього, чи він не зв'язаний нерозірваною угодою з іншим адвокатом (адвокатським об'єднанням) на виконання тотожно­го або такого, що частково збігається за обсягом, доручення, а також з'ясувати, з яких причин клієнт бажає відмовитись від
подальшого надання йому правової допомоги іншим адвокатом (адвокатським об'єднанням).

(2) Якщо ці причини пов'язані з нерозумінням клієнтом об'єктивних характеристик його доручення, обсягу професій­ них прав та обов'язків адвоката тощо, адвокат повинен дати клієнту відповідні роз'яснення.

(3) Якщо клієнт наполягає на заміні адвоката, що виконує доручення, адвокат може прийняти доручення після того, як угоду з іншим адвокатом (адвокатським об'єднанням) буде розірвано.

(4) Неприпустимо прямо або опосередковано схиляти клієнта до зміни адвоката, якщо немає об'єктивних підстав вважати, що подальше надання правової допомоги клієнту іншим адво­катом може завдати шкоди його інтересам.

Стаття 28. Засади прийняття доручення клієнта декількома ад­вокатами

(1) За бажанням клієнта або за погодженням з ним допус­кається прийняття одного доручення декількома адвокатами.

 

 

В цьому випадку угодою можуть бути визначені засади розпо­ділу обов'язків та повноважень адвокатів, що сумісно викону­ватимуть доручення, а також їх відповідальності перед клієнтом.

(2) Забороняється спонукати клієнта до укладання угоди з декількома адвокатами (що тягне збільшення суми гонорару), якщо причина неможливості виконання доручення одним з них
самостійно полягає в його некомпетентності.

(3) У випадках, коли угода про надання правової допомоги укладається з адвокатським об'єднанням в цілому, рішення про призначення конкретного адвоката чи кількох адвокатів для
виконання доручення або про заміну адвоката чи адвокатів (у випадках, коли це не суперечить закону) приймається адво­катським об'єднанням на свій розсуд (про що клієнту має бути попередньо повідомлено), якщо в угоді не вказаний інший по­рядок заміни адвоката.

(4) У випадках, коли клієнт після укладення угоди про на­дання йому правової допомоги певним адвокатом без погод­ження з останнім укладе угоду з іншим адвокатом, то перший з адвокатів, а також і другий, якщо клієнт не повідомить його про
наявність попередньої угоди, матиме право в односторонньо­му порядку розірвати укладену угоду про надання правової до­помоги за винятком випадків, передбачених чинним законодав­ством, коли відмова адвоката від подальшого виконання про­фесійних функцій щодо клієнта не допускається.

Стаття 29. Дотримання принципу законності на стадії виконан­ня адвокатом доручення клієнта

Адвокату категорично забороняється використовувати при виконанні доручення клієнта незаконні та неетичні засоби, зок­рема, спонукати свідків до давання завідомо неправдивих свідчень, вдаватися до протизаконних методів тиску на проти­лежну сторону чи свідків (погроз, шантажу, тощо), використо­вувати свої особисті зв'язки для впливу на суд або інший орган, перед яким він здійснює представництво інтересів клієнтів, ви­користовувати інформацію, отриману від колишнього клієнта, конфіденційність якої охороняється законом, використовува­ти інші засоби, що суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

ПП


Стаття ЗО. Дотримання права клієнта на вибір адвоката, що на­даватиме йому правову допомогу, на стадії виконання доручення

(1) Адвокат не повинен без погодження з клієнтом передо­
ручати виконання доручення в цілому або його відносно само­
стійних частин іншим особам; вони можуть залучатися до ви­
конання окремих допоміжних дій, пов'язаних із виконанням
доручення, і при цьому адвокат несе відповідальність перед
клієнтом за такі дії цих осіб.

(2) Залучення інших адвокатів до сумісного виконання дору­чення допускається на умовах, визначених статтею 28 цих Правил.

Стаття 31. Інформування клієнта про хід виконання доручення

Адвокат повинен з розумною регулярністю інформувати клієнта про хід виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Інформація має подава­тися клієнту в обсязі, достатньому для того, щоб він міг прий­мати обґрунтовані рішення відносно суті свого доручення.

Стаття 32. Дотримання принципу добросовісності на стадії вико­нання адвокатом доручення клієнта

(1) Кожному дорученню, незалежно від розміру обумовле­ного гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу.

(2) При виконанні доручення адвокат зобов'язаний викори­тати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної правової допомоги клієнту.

(3) Адвокат має виявляти активність у збиранні відомостей про факти, що можуть бути використані як докази у дорученій йому справі, бути принциповим і наполегливим у використанні дозволених законом засобів їх отримання.

(4) Адвокат повинен намагатися оперативно виконувати доручення клієнтів, дотримуючись при цьому всіх інших вимог, що пред'являються законом і цими Правилами до належного виконання адвокатом своїх професійних обов'язків.

Стаття 33. Гонорар

(1) Гонорар є єдиною допустимою формою отримання ад­вокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

 

(2) Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової
допомоги, повинен бути законним за формою і порядком вне­сення і розумно обґрунтованим за розміром.

(3) Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні
обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного ви­
конання доручення; ступінь складності та новизни правових
питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його
успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджа­тиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво усклад­нить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, яко­го бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення пози­тивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків
виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

 

(4) Жодний з факторів, вказаних у частині третій даної
статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають вра­хуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного кон­кретного випадку.

(5) Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути
чітко визначені в угоді про надання правової допомоги.

(6) Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодин­на оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі
тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом
і також мають бути закріплені в угоді.

(7) Угодою може бути передбачена можливість наступної
зміни гонорару, визначеного у фіксованій сумі, у зв'язку із сут­тєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має
бути надана, та наслідки недосягнення згоди з цього питання.

Стаття 34. Оплата фактичних видатків, пов 'язаних з виконанням доручення

(1) Адвокат має право окрім гонорару стягувати з клієнта
кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з
виконанням доручення, якщо обов'язок клієнта по погашенню
цих витрат визначено угодою.

(2) В угоді про надання правової допомоги мають бути виз­начені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з
виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки
запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарсь­ких, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та но­таріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо);
порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний
строк і т. ін.) та може бути визначений їх обсяг.

(3) Якщо необхідність несення фактичних витрат певних
додаткових видів або збільшення їх орієнтовного обсягу, визна­ченого раніше, з'ясувалася після укладення угоди, адвокат по­
винен негайно повідомити про це клієнта та отримати його зго­ду на погашення необумовлених раніше видатків.

Стаття 35. Особи, від яких адвокат може приймати гонорар та по­гашення фактичних видатків, пов'язаних з дорученням

Адвокат не повинен приймати гонорар або оплату фактич­них видатків, пов'язаних з виконанням доручення, від інших осіб, окрім клієнта (або іншої особи, яка відповідно до статті 18 цих Правил, уклала угоду про надання правової допомоги в інтересах клієнта), крім випадків, коли:

1) клієнт (його представник) наполягає на цьому;

2) прийняття оплати від іншої особи за конкретних обставин
не зможе вплинути на незалежність адвоката в наданні правової
допомоги клієнту та не потягне порушення обов'язків адвоката,
передбачених чинним законодавством та цими Правилами.

Стаття 36. Списання гонорару. Отримання невнесеного (недонесеного) гонорару

(1) Право на обернення внесеного клієнтом гонорару в свою власність (списання гонорару) в повному обсязі виникає У адвоката тільки після завершення виконання доручення; ра-

зом з тим адвокат вправі частково списувати гонорар по ходу виконання доручення, якщо інше не передбачене угодою про надання правової допомоги.

(2) Право адвоката на отримання невнесеного (недонесеного) гонорару не залежить від результату виконання доручення, якщо інше не передбачене угодою про надання правової допомоги.

Стаття 37. Гонорарні відносини у випадку дострокового розірван­ня угоди

У випадку дострокового розірвання угоди про надання пра­вової допомоги:

1) за ініціативою клієнта, якщо причина розірвання угоди полягає в неналежному, такому, що не відповідає закону і цим Правилам виконанні доручення, або при фактичній відмові адвоката від виконання доручення (окрім випадків, коли згідно з законом і цими Правилами допускається одностороннє розі­рвання угоди адвокатом) — адвокат не має права вимагати спла­ти йому гонорару і повинен повернути клієнту одразу після ро­зірвання угоди фактично внесений гонорар;

2) за ініціативою клієнта в інших випадках, а також за зуст­річною ініціативою адвоката і клієнта або за ініціативою адво­ката у випадках, коли це допускається відповідно до закону та цих Правил, — адвокат має право вимагати сплати гонорару в частині, що відповідає обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, або списати відповідну частину реально внесеного клієнтом гонорару, якщо інше не передбачене угодою про на­ дання правової допомоги.

Стаття 38. Окремі аспекти майнових відносин, що виникають при переукладенні угоди про надання правової допомоги іншим адвокатом

(1) Сума гонорару, обумовлена в угоді про надання право­вої допомоги, є обов'язковою тільки для адвоката (адвокатсь­кого об'єднання), що уклав цю угоду, і не перешкоджає іншо­му адвокату, що приймає це доручення (повністю або в частині) після розірвання попередньої угоди на його виконання, визна­чити суму гонорару наново, виходячи з критеріїв, передбачених частиною третьою статті 33 цих Правил.

(2) Адвокат, що продовжує виконання доручення, раніше прийняте іншим адвокатом (адвокатським об'єднанням):

1) внаслідок переукладення угоди на надання правової до­помоги - повинен по можливості сприяти отриманню сум гоно­рару, належних іншому адвокату за фактично виконаний ним обсяг роботи;

2) у випадку смерті іншого адвоката (ліквідації адвокатсько­го об'єднання) - повинен, сприяти отриманню зазначених сум ого спадкоємцями (правонаступниками об'єднання).

Стаття 39. Етичні обмеження щодо майнових угод адвоката з клієнтом

Адвокат не може укладати з клієнтом, доручення якого пе­ребуває в його провадженні, угод майнового характеру, окрім угод про засоби забезпечення зобов'язань клієнта щодо сплати гонорару або погашення фактичних видатків, пов'язаних з ви­конанням доручення.

Стаття 40. Одностороннє розірвання клієнтом угоди про надання правової допомоги

(1) Клієнт може в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати угоду з адвокатом в одностороннь­ому порядку.

(2) Адвокат не має права вчиняти тиск на клієнта з метою перешкодити реалізації цього права.

(3) Водночас адвокат, котрому став відомий намір клієнта розі­рвати угоду з ним, повинен пояснити клієнту можливі наслідки цьо­го для перспективи подальшого виконання його доручення, з'ясу­вати причини, що потягли ініціювання клієнтом розірвання угоди, і якщо вони пов'язані з помилковим уявленням клієнта про хід за­хисту (представництва) його інтересів або обумовлені недоліками в захисті (представництві) клієнта адвокатом, які можуть бути усунені, - пояснити це клієнту і обговорити з ним можливість збереження угоди, якщо це об'єктивно відповідає інтересам клієнта.

Стаття 41. Одностороннє розірвання адвокатом угоди про надан­ня правової допомоги

 

(1) Адвокат може достроково (до завершення виконання доручення) розірвати угоду з клієнтом за сукупності таких умов:

8 В.О. Лозовой

1) клієнт згоден на розірвання угоди, маючи достатню
інформацію про можливі наслідки цього для перспективи ви­ конання його доручення; у клієнта є реальна можливість звернутися до іншого ад­воката

2) ад­воката;

3) чинним законодавством не передбачено неможливість
розірвання угоди про надання правової допомоги певного виду.

(2) Без дотримання умов, передбачених пунктами 1, 2 час­тини першої цієї статті, адвокат може достроково розірвати уго­ду з клієнтом за однієї з наступних обставин:

1) клієнт вчиняє дії, що стосуються суті доручення, на по­
рушення чинного законодавства і відмовляється припинити їх
вчинення, незважаючи на роз'яснення адвоката;

2) клієнт використовує правову допомогу, що йому надаєть­ся адвокатом, для полегшення вчинення злочину;

3) клієнт, незважаючи на роз'яснення адвоката, наполягає
на досягненні результату, який через нові або ново виявлені об­ставини є об'єктивно недосяжним;

4) клієнт грубо порушує обов'язки, взяті ним на себе згідно
з угодою про надання правової допомоги;

 

5) належне виконання доручення стає неможливим через дії
клієнта, що вичиняються ним всупереч порадам адвоката;

6) клієнт вчиняє дії, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію адвоката;

7) клієнт не погоджується погашати фактичні видатки у випадку, передбаченому частиною третьою статті 34 цих Пра­вил, якщо вони є необхідними для подальшого виконання до­ручення;

8) фізичний або психологічний стан адвоката позбавляє його можливості належним чином продовжувати виконання доручення; в цьому випадку адвокат зобов'язаний вжити всіх доступних йому заходів для запобігання ущемленню законних інтересів клієнта і забезпечення подальшого представництва клієнта іншим адвокатом;

9) в інших випадках, передбачених цими Правилами.

(3) У всіх випадках розірвання угоди за ініціативою адвоката він зобов'язаний попередити про це клієнта, пояснити йому причини розірвання угоди, пересвідчитись, що вони об'єктив-

но або суб'єктивно, виходячи з позиції, зайнятої клієнтом, не можуть бути усунені, і вжити розумно необхідних заходів для захисту законних інтересів клієнта.

Стаття 42. Розірвання угоди, про надання правової допомоги за взаємною згодою адвоката і клієнта

Угода про надання правової допомоги може бути в будь-який час розірвана за взаємною згодою адвоката і клієнта за умови, що клієнту повідомлено можливі наслідки розірвання угоди для перспективи виконання його доручення.

Стаття 43. Розірвання угоди про надання правової допомоги через суперечність інтересів клієнтів або неможливість дотри­мання принципу конфіденційності

(1) У випадку, коли в процесі виконання доручення клієнта адвокат дізнався про існування суперечності між інтересами цього та інших клієнтів, а також інших осіб за обставин, зазна­чених у статтях 23 та 25 цих Правил, він повинен розірвати угоду з клієнтом (одним з клієнтів), якщо не буде отримано відпові­дної письмової згоди клієнта (клієнтів) або осіб, зацікавлених у збереженні конфіденційної інформації, на подальше пред­ставництво його (їх) інтересів цим адвокатом або на розголос
конфіденційної інформації.

(2) При визначенні того, з ким із клієнтів розірвати угоду у випадках, передбачених частиною першою статті 23 цих Правил, адвокат має виходити із зіставлення можливостей рівноцінного представництва інтересів кожного з них іншим адвокатом, важли­вості прав та інтересів, пов'язаних з предметом доручень, строків необхідного здійснення дій по кожному з доручень, розміру перед­бачуваної шкоди, що може бути заподіяна кожному з клієнтів внаслідок розірвання угоди про надання правової допомоги.

Стаття 44. Обов'язки адвоката при розірванні угоди

При розірванні угоди (незалежно від причин) адвокат зобо­в'язаний:

 

1) повернути клієнту отримані від нього документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншими особами в ході виконання доручення, майно, передане клієнтом на зберіган-

ня адвокату, та невитрачені кошти, що призначалися для пога­шення видатків, пов'язаних з виконанням доручення;

2) поінформувати клієнта щодо здійсненої адвокатом робо­ти і передати клієнту копії процесуальних документів, складе­них адвокатом при виконанні доручення. Це правило не поши­рюється на випадки розірвання угоди адвокатом з підстав гру­бого порушення клієнтом зобов'язань, прийнятих на себе згідно з угодою, що виразилося у відмові від сплати або фак­тичній несплаті гонорару в повному обсязі.

Стаття 45. Розірвання угоди про надання правової допомоги з ад­вокатським об'єднанням

Якщо стороною в угоді з клієнтом про надання правової допомоги виступає адвокатське об'єднання, то при виникненні обставин, які є підставами для розірвання угоди, пов'язаних з конкретним адвокатом, котрого об'єднання призначило для надання правової допомоги клієнту, адвокатське об'єднання повинно вжити заходів для заміни адвоката за згодою клієнта, якщо при цьому можуть бути дотримані вимоги цих Правил.

Стаття 46. Етичні аспекти відносин адвоката з недієздатним обмежено, частково дієздатним) клієнтом

(1) Недієздатність (обмежена, часткова дієздатність) клієнта або його фактично знижена здатність адекватно оцінювати дійсність сама по собі не може правити за підставу, що виправ­довує невиконання (неналежне виконання) адвокатом своїх професійних обов'язків по відношенню до такого клієнта.

(2) Якщо через вік, психічне захворювання, інші об'єктивні причини у клієнта знижена можливість приймати виважені рішення, пов'язані зі змістом доручення, адвокат повинен на­ магатися підтримувати з ним нормальні стосунки, що відпові­дають вимогам цих Правил.

(3) Якщо клієнт у встановленому законом порядку визна­ний недієздатним (обмежено дієздатним) і над ним запровад­жено опіку (піклування) або якщо клієнт є неповнолітнім і інте­реси клієнта, відповідно, представляє законний представник (або опікун, піклувальник), котрий свідомо для адвоката діє на шкоду законним інтересам неповнолітнього (підопічного), ад­вокат повинен:

 

1) відмовитись від прийняття (або, відповідно, - продовження виконання) доручення, яке може завдати шкоди інтере­сам неповнолітнього (підопічного);

2) вжити всіх доступних йому заходів до захисту законних інтересів клієнта;

3) поставити органи опіки та піклування до відома щодо зазначених дій опікуна (піклувальника) недієздатного (обмеже­но дієздатного) клієнта або законних представників (опікуна)
неповнолітнього.

Стаття 47. Етичні аспекти відносин адвоката з клієнтом юридичною особою

(1) У відносинах щодо надання правової допомоги клієнту юридичній особі адвокат при визначенні суб'єкта прав і обо­в'язків клієнта і відповідному визначенні порядку реалізації своїх обов'язків має виходити з наступного:

1) для цілей передбаченої законодавством та цими Прави­лами взаємодії з клієнтом (узгодження змісту доручення, отри­мання дозволу на розголошення конфіденційної інформації, надання роз'яснень щодо правової позиції у справі, інформу­вання про хід виконання доручення тощо) клієнта уособлює особа, яка від імені юридичної особи уклала угоду на надання останній правової допомоги, маючи нате належні повноважен­ня, або інша особа (особи), зазначена в угоді;

2) носієм прав та обов'язків, які захищає або представляє адво­кат при наданні правової допомоги, є юридична особа як така; тому якщо пов'язані з предметом доручення дії особи (осіб), зазначених у частині першій цієї статті, або інших осіб, що пе­ребувають у трудових (членських або подібних) відносинах з клієнтом — юридичною особою, є протиправними або такими, що об'єктивно шкодять інтересам клієнта і унеможливлюють ефективне виконання доручення, адвокат має вжити розумно необхідні і доступні йому заходи для зменшення негативних наслідків таких дій, зокрема, може оскаржити їх керівнику юри­дичної особи (або вищому щодо нього органу).

(2) Якщо, незважаючи на вжиті адвокатом заходи, керівник юридичної особи (або вищий орган) підтримують зазначені дії(бездіяльність), шкідливі для інтересів юридичної особи, адво-

 

кат може розірвати угоду на надання правової допомоги клієнту—юридичній особі в односторонньому порядку.

Стаття 48. Особливості застосування Правил щодо супереч­ності інтересів у відносинах з клієнтом — юридичною особою

(1) На відносини щодо надання правової допомоги клієнту-юридичній особі в повному обсязі поширюються норми цих Правил, що регламентують поведінку адвоката в ситуаціях існу­вання або виникнення конфлікту (суперечності) інтересів.

(2) Якщо у спілкуванні з посадовими особами, службовця­ми та іншими працівниками клієнта — юридичної особи, по­в'язаному з наданням правової допомоги цьому клієнту, стає
очевидним, що виникає ситуація конфлікту інтересів, адвокат повинен недвозначно повідомити, що він представляє клієнта—юридичну особу і пояснити свої обов'язки, пов'язані з кон­фліктом інтересів.

(3) В період дії угоди про надання правової допомоги клієнту -юридичній особі адвокат не повинен укладати угод про надан­ня правової допомоги з особами, що перебувають в трудових,цивільно правових та інших правовідносинах з клієнтом, якщо це може суперечити інтересам клієнта — юридичної особи.

(4) В ситуаціях, описаних у частині першій статті 23 та час­тині першій статті 25 цих Правил, адвокат може прийняти до­ручення від посадової особи, службовця, іншого працівника юридичної особи, що опинився у відносинах конфлікту інте­ресів з останньою (або виконання доручення якого може потяг­
ти розголошення відомостей щодо юридичної особи), якщо сто­совно до Правил зазначених норм від імені юридичної особи дається згода належно уповноваженою особою, що не є тією
особою, на користь якої така згода запитується.

Стаття 49. Особливості виконання доручення, пов'язаного з посе­редництвом між клієнтами

(1) Якщо адвокат виступає в ролі посередника між клієнта­ ми, він повинен з кожним із них узгоджувати рішення, що приймаються, і забезпечувати належну інформованість кожно­го з них про всі обставини і міркування, що є необхідними для прийняття виважених рішень по суті доручення.

(2) Адвокат повинен припинити свої дії як посередника і розірвати відповідні угоди з кожним із клієнтів, якщо цього

вимагає хоча б один з клієнтів, яких він одночасно представляє, або якщо виникають обставини, за яких дотримання умов, пе­редбачених частиною першою статті 24 цих Правил, стає не­можливим.

(3) Якщо дії адвоката як посередника між клієнтами не досягли бажаного клієнтами результату, він не може надалі пред­ставляти інтереси жодного з клієнтів з питань, пов'язаних із предметом посередництва.

Стаття 50. Етичні аспекти здійснення захисту за призначенням

(1) Здійснення захисту за призначенням органів поперед­ нього слідства та суду у випадках, передбачених чинним крим­інально-процесуальним законодавством, є важливим профе­сійним обов'язком адвоката. Необгрунтована відмова від прий­няття на себе захисту за цих умов є неприпустимою.

(2) Відмову слід вважати обгрунтованою тільки у випадках:

 

1) коли адвокат через тимчасову непрацездатність не може повноцінно виконувати свої професійні обов'язки;

2) коли з об'єктивних причин у адвоката відсутня належна кваліфікація для надання правової допомоги у конкретнійсправі, що є особливо складною;

3) коли при прийнятті адвокатом на себе надання правової
допомоги певній особі через конкретні причини неможливо
забезпечити дотримання вимог цих Правил, які регламентують
ситуацію суперечності інтересів, або Правил, що забезпечують
гарантії збереження конфіденційної інформації;

4) коли прийняття захисту за призначенням через конкретні об'єктивні причини може потягнути суттєве порушення прав і законних інтересів інших клієнтів адвоката, з котрими адвокат
пов'язаний раніше укладеними угодами про надання правової допомоги;

5) коли частина роботи, що виконується за призначенням, у загальному обсязі роботи адвоката стає вочевидь надмірною і ставить його в тяжке матеріальне становище.

(3) У випадках здійснення захисту за призначенням у поряд­ку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом Ук­раїни, з оплатою відповідно до чинного законодавства на будь-якій стадії здійснення правової допомоги допускається укладен-

ня угоди з клієнтом про надання йому правової допомоги, яке передбачає внесення гонорару клієнтом.

(4) Адвокат не має права в цих випадках схиляти клієнта до укладення угоди шляхом обману, погроз та інших засобів, які суперечать чинному законодавству і цим Правилам.

(5) Адвокат, який виконував на попередньому слідстві за­хист клієнта на підставі укладеної угоди або за призначенням, не може відмовитись від прийняття доручення на захист цього
клієнта в суді першої інстанції.

Стаття 51. Етичні аспекти надання адвокатом правової допомо­ги малозабезпеченим громадянам

(1) У своїй професійній діяльності адвокат повинен завжди враховувати, що професія адвоката є не тільки джерелом заро­бітку для нього, а й має важливе соціальне значення, є однією
з головних гарантій належного рівня захисту прав та свобод гро­мадян і вимагає від своїх представників відданості цьому при­ значенню професії, благородства та людяності. Тому адвокат
повинен надавати правову допомогу у випадках, передбачених законом, на частково сплатних засадах або безкоштовно.

(2) Необгрунтована відмова або ухилення адвоката від на­дання правової допомоги безоплатно у випадках, прямо перед­бачених законом, є неприпустимою. Обгрунтованою таку від­мову слід вважати лише у випадках, аналогічних передбаченим частиною другою статті 50 цих Правил.

(3) Адвокат повинен також намагатись знайти можливість надання правової допомоги незаможнім громадянам на частко­во сплатних засадах або безкоштовно і в інших випадках, пря­мо не передбачених законом, виходячи з розумного співвідно­шення цієї роботи з повністю оплачуваною.

(4) При зверненні до адвоката особи, що завідомо має згідно з законом право на надання правової допомоги безкоштовно, адвокат повинен пояснити їй це право. Адвокату забороняєть­
ся в цих випадках шляхом повідомлення неправдивої інфор­мації про права такої особи або свідомого їх замовчування до­биватися винагороди за надану правову допомогу.

(5) Разом з тим, якщо клієнт, будучи повідомленим про свої права, тим не менше бажає внести гонорар або якщо за нього це

хоче зробити інша особа, адвокат вправі прийняти оплату, якщо при цьому не порушуються інші правила адвокатської етики.

(6) Якщо в рекламних матеріалах про діяльність адвоката (ад­вокатського об'єднання) зазначається, що правова допомога пев­них видів або допомога певним категоріям громадян буде нада­ватись безкоштовно, адвокат зобов'язаний виконувати умови рекламних матеріалів і не може відмовитись від надання безкош­товної правової допомоги у випадках, прямо передбачених рекламними матеріалами. Рівною мірою адвокат (адвокатське об'єднання) має дотримуватися вміщених у рекламних матеріа­лах вказівок про знижений рівень оплати правової допомоги.

Стаття 52. Дотримання адвокатом принципу добросовісності при здійсненні захисту за призначенням та наданні право­вої допомоги безоплатно

Адвокат зобов'язаний сумлінно ставитись до виконання прийнятих на себе доручень як у випадках, коли угодами перед­бачено отримання повноцінного гонорару за їх виконання, так і коли правова допомога, що надається адвокатом, оплачуєть­ся державою за фіксованими ставками або надається безоплат­но відповідно до закону або угоди між адвокатом і клієнтом.

РОЗДІЛ IV. ВІДНОСИНИ АДВОКАТА З СУДОМ ТА ІНШИМИ УЧАСНИКАМИ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ

Стаття 53. Дотримання адвокатом принципу законності у відно­синах з судом та іншими учасниками судового процесу

(1) Представляючи інтереси клієнта або виконуючи функ­цію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися ви­мог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та про статус суддів, іншого законодавства, що рег­ламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог
Цих Правил, не виявляти неповаги до суду (суддів), поводитись гідно і коректно.

(2) Адвокат не повинен пред'являти позовних вимог, кло­потань та інших процесуальних документів, що свідомо для нього не грунтуються на чинному законодавстві, окрім ви­падків, коли нормативний акт, що регулює спірні відносини,

 

сам видається незаконним або неконституційним і підлягає оскарженню у передбаченому законом порядку.

(3) В ході судового розгляду справи адвокат не повинен:

1) намагатися вплинути на рішення (вирок) суду позапро-цесуальними засобами;

2) робити свідомо неправдиві заяви стосовно фактичних обставин справи або давати їм свідомо неправильну правову оцінку;

3) подавати суду завідомо неправдиві докази або свідомо
брати участь в їх формуванні;

4) посилатися в суді на завідомо неправдиві або завідомо викривлені фактичні обставини, або обставини, що завідомо не стосуються предмета спору; або на подані клієнтом докази, сто­совно яких йому відомо, що вони є неправдивими, або докази, отримані з порушенням статті 29 цих Правил; а також на осо­бисту обізнаність з обставинами справи, свою суб'єктивну, не обгрунтовану поданими доказами думку щодо правдивості, по­ рядності та інших особистих якостей учасників процесу, свідків,
експертів; а у виступі в судових дебатах — крім того, на обста­вини, які не були предметом дослідження під час судового роз­гляду (щодо яких адвокатом не заявлялися клопотання, спря­мовані на доказування таких обставин) за винятком загально­відомих фактів;

5) порушувати порядок у судовому засіданні, припускатись

 

6) сперечань з судом та висловлювань, що принижують честь ігідність суду або інших учасників процесу.

(4) Схиляння адвокатом підзахисного, сторін в процесі та свідків до давання свідомо неправдивих пояснень та свідчень або експертів д







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.