 |
|
Роль і значення теми для діяльності майбутнього фахівця юриста
Розгляд цієї теми має велике значення у формуванні майбутнього фахівця юриста, оскільки право як соціальне явище викликає те чи інше ставлення до нього людей, яке може бути позитивним (людина розуміє необхідність права) або негативним (людина вважає право непотрібним і безкорисним). Люди втій чи іншій формі висловлюють своє ставлення до всього, що охоплюється правовим регулюванням, що пов'язано з уявленнями про право (до законів та інших нормативно-правових актів, до діяльності суду й інших правозастосовних органів, до поведінки членів суспільства у сфері дії права). Людина ставиться певним чином і до права, яке існувало в минулому, і до права, яке вона хотіла б бачити в майбутньому. Це ставлення може бути раціональним, розумним і емоційним, на рівні почуттів, настрою. Те чи інше ставлення до права і правових явищ у суспільстві може бути в однієї людини і у групи людей, людської спільності.
Якщо визнати право об'єктивною реальністю, то слід визнати і наявність суб'єктивної реакції людей на право, що іменується правосвідомістю. Правосвідомість – неминучий супутник права. Це зумовлено тим, що право – регулятор відносин між людьми, які наділені волею і свідомістю. Очевидним є те, що процес створення права (правотворчість) пов'язаний із свідомою діяльністю людей, що право є продуктом цієї діяльності. Ясно і те, що процес втілення права в життя є, як правило, усвідомлена, вольова діяльність людей.
Ілюстрацією дії свідомості як на раціональному, так і на емпіричному рівні, може служити правотворча діяльність парламенту Української держави. Прикладом роботи свідомості в процесі реалізації права є життя кожного з нас, коли ми при здійсненні юридично значимих діянь керуємося не текстом нормативних актів, а тими уявленнями про них, які склались у нашій свідомості.
Для розкриття сутності зазначеної проблеми необхідно розглянути вихідні передумови і принципи формування теорії правової культури, проаналізувати останню як об'єкт вивчення, визначити типи знань про цей об'єкт, коло досліджених питань правових культурологічних знань, зупинитися на існуючих концепціях і підходах.
Мова піде не стільки про конкретні явища правової культури, скільки про узагальнену характеристику процесу формування знань щодо правових культурних цінностей, аналіз тієї системи засобів, завдяки якій реалізуються цінності в умовах становлення громадянського суспільства і правової держави.
Зокрема, в межах цієї теми важливе значення має визначення структури правосвідомості – це її внутрішня побудова, яка складається з трьох взаємопов’язаних компонентів: знання права, ставлення до права, спонукання до виконання правових приписів. Стосовно змісту правової культури, як явища правового життя суспільства й здобуття цивілізації, необхідно з’ясувати її ціннісний характер. Це потребує аналізу правової системи суспільства в площині культурного розвитку законодавства, поступової еволюції правозастосування в сторону підвищення якісного рівня окремих його складових елементів (якість законодавства, діяльність державного апарату). Слід торкнутися й цінностей, що притаманні правовій системі України (наприклад, нормативно-правових актів, що закріплюють права людини і установ, що сприяють їх реалізації).
Ключові слова: правосвідомість, правова психологія, правова ідеологія, буденна правосвідомість, професійна правосвідомість, наукова правосвідомість, індивідуальна правосвідомість, колективна правосвідомість, групова правосвідомість, масова правосвідомість, суспільна правосвідомість, правова культура, пізнавально-реформаторська функція правової культури, праворегулятивна функція правової культури, ціннісно-нормативна функція правової культури, правосоціальна функція правової культури, комунікативна функція правової культури, прогностична функція правової культури, правове виховання, правовий всеобуч, правова агітація, самовиховання.