Главная | Обратная связь

Правове регулювання готівкових розрахунків

Готівкові розрахунки – це спосіб здійснення розрахунків, за якого платіж проводиться паперовими грошима або металевою монетою. Розрахунки з використанням платіжної картки у законодавстві, як правило, прирівнюються до готівкових розрахунків.

При розрахунках за допомогою готівки не виникає таких яскраво виражених відносин у рамках початкових майнових відносин, як при безготівкових розрахунках. Тут, як правило, нерозривними є процеси передачі товарів і сплати коштів, що робить грошовий платіж органічною частиною еквівалентних відносин. У той же час, діють спеціальні правила документального оформлення процедур приймання-передачі готівки, а також нерозривно пов’язаних з ними операцій зі зберігання, обліку та обігу готівки (касові операції). Це дозволяє розглядати готівкові розрахунки у рамках самостійних правовідносин.

Згідно зі ст. 198 ГК України, платежі за грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються в безготівковій формі або в наявній формі через установи банків, якщо інше не передбачене законом. Наявна форма розрахунків через банківські установи у цьому випадку повинна розумітися як внесення готівки до каси банків для зарахування на рахунки суб’єктів господарювання або видачі їм у вигляді наявних коштів. Таким чином, за загальним правилом за відсутності спеціального дозволу у законодавстві між суб’єктами господарювання не можуть здійснюватися готівкові розрахунки без участі банківських установ. Це положення ГК України уточнюють загальне правило ст. 1087 ЦК України про те, що між юридичними особами, а також за участю громадян-підприємців готівкові розрахунки допускаються, якщо інше не встановлене законом. «Інше» у даному випадку встановлене ГК України для сфери господарювання. Положення ГК України розвиваються в Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. і Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Ст. 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлює обов’язок суб’єктів підприємництва при готівкових розрахунках у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг використовувати реєстратори розрахункових операцій, тобто пристрої або програмно-технічні комплекси з реалізованими фіскальними функціями, а також розрахункові книжки з номерними розрахунковими квитанціями і книги обліку розрахункових операцій. Реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки і книги обліку підлягають реєстрації в податкових органах. Аналогічні вимоги розповсюджуються на розрахунки у цих же сферах з використанням платіжних карток, платіжних чеків і жетонів.

У ряді випадків реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки і книги обліку розрахункових операцій в готівкових розрахунках не застосовуються. Так, у разі продажу підприємствами продукції власного виробництва розрахунки проводяться через каси підприємств з оформленням прибуткових або витратних касових ордерів. При продажу проїзних і перевізних документів оформляються квитки, квитанції, талони тощо. Проте, у будь-якому випадку споживачу повинен бути виданий розрахунковий документ встановленої форми на суму проведеної операції (касовий або товарний чек, квитанція, квиток тощо).

Розділ V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлює адміністративно-господарські штрафи до суб’єктів господарювання за непроведення розрахунків через реєстратори розрахункових операцій, неоформлення розрахункового документа, проведення розрахункової операції без використання розрахункової книжки у встановлених випадках. Крім того, працівники суб’єктів господарювання за такі порушення притягуються до адміністративної відповідальності за ст. 155-1 КУпАП.

Положення про ведення касових операцій є обов’язковим для всіх суб’єктів господарювання України. Суб’єкти господарювання, які мають поточні рахунки у банках, зобов’язані зберігати грошові кошти на цих рахунках. Отримання готівки проводиться з поточних рахунків у банках за оформленими чековими книжками. Готівка повинна витрачатися виключно на визначену у чеку мету, що не суперечить чинному законодавству України. Суб’єкти господарювання повинні надавати обслуговуючому банку (на його вимогу) платіжні та розрахункові документи, що підтверджують цільове використання готівки. У цьому виявляються контрольні функції банків.

Розрахунки готівкою суб’єктів господарювання між собою, а також з громадянами можуть здійснюватися за рахунок коштів, отриманих з кас банків, а також за рахунок виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) і позареалізаційних надходжень (наприклад, внесок засновників до статутного капіталу підприємства).

Сума платежу готівкою одного суб’єкта господарювання іншому суб’єкту господарювання не повинна перевищувати 10 тисяч гривень протягом одного дня незалежно від кількості платіжних документів. Проте, кількість суб’єктів господарювання, з якими можуть проводитися розрахунки протягом дня, не обмежується. Платежі понад вказану суму повинні здійснюватися виключно безготівковим способом. Дія даного правила не розповсюджується на закупівлі сільськогосподарської продукції, на розрахунки за спожиту електроенергію, на розрахунки з бюджетами, а також на розрахунки суб’єктів господарювання з громадянами.

Якщо здійснюються готівкові розрахунки понад вказані вище суми, то кошти, що перевищують їх, додаються до залишків готівки у касі для подальшого контролю з боку держави. При цьому підприємства зобов’язані дотримуватися ліміту залишку готівки у касі – максимального розміру грошової суми, яка може знаходитися у касі підприємства на кінець дня та встановлена банком відповідно до нормативних актів НБУ з урахуванням особливостей господарської діяльності підприємства (режим і специфіка роботи, віддаленість від банку, розмір касового обігу, графік роботи інкасатора). Сільськогосподарські підприємства самостійно встановлюють собі ліміти каси, але зобов’язані дотримуватися їх протягом року. Ліміт каси не встановлюється фермерським господарствам, що здійснюють виключно операції з сільськогосподарською продукцією, і громадянам-підприємцям.

Всі понадлімітні суми готівки підприємства зобов’язані здавати банку у порядку і терміни, встановлені банком, для зарахування на їх поточні рахунки. У разі надходження в касу підприємства готівки після закінчення часу, коли вона може бути здана в банк, понадлімітні суми повинні бути здані в банк не пізніше наступного робочого дня. Невиконання вказаних вимог тягне за собою господарсько-правові санкції, які встановлені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436 за такі порушення як перевищення лімітів каси, неоприбутковування готівки у касі тощо.

Застосування санкцій за порушення правил здійснення готівкових розрахунків є цілком виправданим, оскільки неадекватне зростанню виробництва зростання наявної грошової маси призводить до знецінення грошової одиниці, інфляції, розбалансованості споживчого ринку, утворення умов для приховування доходів, які підлягають оподаткуванню, незаконних валютних операцій, підвищення касових витрат. Тому правове регулювання розрахунків повинно стимулювати розвиток безготівкових платежів.

Форми готівкових розрахунків обумовлені правилами документального оформлення готівкових розрахунків у господарських операціях. Формалізація процесу готівкових розрахунків несе пасивну функцію у порівнянні з активною функцією формалізації безготівкових розрахунків. Це зумовлено тим, що формалізація готівкових розрахунків лише фіксує дані проведеної операції, тоді як формалізація безготівкових розрахунків прямо визначає механізм передачі грошових коштів.

Формами готівкових розрахунків є: 1) розрахунки з використанням реєстраторів розрахункових операцій; 2) розрахунки з використанням розрахункової книжки; 3) розрахунки з використанням витратного касового ордера; 4) розрахунки з використанням прибуткового касового ордера; 5) розрахунки з використанням товарного чека.

Розрахунки з використанням реєстраторів розрахункових операцій – це форма готівкових розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, при якій підтвердження розрахункової операції проводиться із застосуванням належним чином зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій з роздруковуванням касового чека або іншого розрахункового документа у залежності від типу реєстратора розрахункових операцій.

Розрахунки з використанням розрахункової книжки – це форма готівкових розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, при якій у випадках неможливості використання реєстраторів розрахункових операцій (поломка, ремонт реєстратора розрахункових операцій, розрахунки у гірських населених пунктах тощо) фіксація розрахункової операції проводиться з використанням належним чином зброшурованої, прошнурованої та зареєстрованої книжки, яка містить номерні розрахункові квитанції, що видаються платнику.

Розрахунки з використанням витратного касового ордера – це форма готівкових розрахунків, при якій видача наявних засобів з каси підприємства оформляється витратним касовим ордером. Ця форма розрахунків застосовується у разі закупівлі сільськогосподарської продукції у населення, повернення проданої раніше продукції власного виробництва, видачі засобів під звіт тощо.

Розрахунки з використанням прибуткового касового ордера – це форма готівкових розрахунків, при якій внесення готівки до каси підприємства оформляється прибутковим касовим ордером з видачею особі, що внесла готівку, відривної квитанції, яка підтверджує факт внесення засобів. Ця форма розрахунків застосовується у разі продажу продукції власного виробництва, а також при операціях разового або нетоварного характеру.

Розрахунки з використанням товарного чека – це форма готівкових розрахунків, при якій у випадках, дозволених законодавством України, суб’єкт господарювання проводить операції без використання реєстратора розрахункових операцій і розрахункових книжок, але на вимогу покупця оформляється товарний чек, що підтверджує дані проведеної операції.