Здавалка
Главная | Обратная связь

Тема: «Формування власного капіталу підприємства»



При вивченні даної теми студент повинен звернути увагу на вивчення теорії таких питань як власний капітал, його функції та складові, статутний капітал і корпоративні права підприємства, резервний капітал підприємства, його види та джерела формування, методи збільшення і зменшення статутного капіталу підприємства. До цієї теми відносяться розрахункові задачі №1-5. Наведемо окремі теоретичні викладки цих питань.

Фінансова діяльність.Успішна інвестиційна та операційна підприємницька діяльність можлива лише за наявності надійного фінансового фундаменту, тобто достатнього обсягу капіталу. Згідно з П(С)БО фінансова діяльність — ді­яльність, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства (який не є результатом його операційної діяльності). Отже, основний зміст фінансової діяльності (у ву­зькому розумінні) полягає у фінансуванні підприємства. Рухгрошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділами:

♦ «Власний капітал»;

♦ «Довгострокові зобов'язання»;

♦ «Поточні зобов'язання».

До типових прикладів руху коштів у результаті фінансової ді­яльності слід віднести:

■надходження власного капіталу;

■отримання позичок;

■погашення позичок;

■сплата дивідендів.

Таким чином, під структурою капіталу розуміють співвідношення власного та позичкового капіталу, а нормативно достатнє значення даного показника повиннобути більше 1.

Балансовий і ринковий курси акцій. Балансовий (розрахунковий) курси корпоративних прав характеризує структуру власного капіталу підприємства. Він показує величину чистих активів, які припадають на одну акцію (частку, пай) і дорівнює вираженому в процентах відношенню між власним капіталом (ВК) і статутним капіталом (СК).

Балансовий курс (БК) = ВК:СК×100%

Якщобалансовий курс вище за номінальний, тобто перевищує 100%, то це означає, що власний капітал перевищує статутний капітал, отже, у підприємства сформований додатковий капітал, резерви та (або) є нерозподілені прибутки.

У разі, якщо номінальний курс перевищує балансовий, тобто останній є меншим за 100%, то це означає, що власний капітал підприємства є меншим за статутний капітал. Це можна спостерігати лише тоді, коли підприємство має непокриті резервним капіталом та іншими джерелами збитки.

Недоліком показника балансового курсу є те, що він характеризує не реальну вартість корпоративних прав підприємства, а бухгалтерську.

Ринковий курс акційце вартість, за якою акції можуть купуватися і продаватися на біржах, позабіржових торговельно-інформаційних системах та позабіржовому ринку. Механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного папера називається котируванням. Котирувальна ціна – середньовиважена ціна, яка розраховується протягом біржового дня до моменту, визначеного правилами біржі. Курсова ціна – середньовиважена ціна за угодами, здійсненими з початку біржового дня до моменту, визначеного правилами біржі.

Ринковий курс залежить від співвідношення попиту та пропозиції на цінні папери. Слід враховувати, що акції не всіх емітентів можуть бути допущені до торгівлі на організованому фондовому ринку. Внесення акцій до списку цінних паперів, які котируються на фондовій біржі або можуть бути предметом укладення угод у торговельно-інформаційній системі, називається лістингом.Існує кілька методів встановлення ринкової ціни акцій. Розглянемо найпоширеніший з них. За цим методом на першому етапі встановлення курсу біржовий маклер (збирач замовлень) збирає всі біржові замовлення. Біржове замовлення – визначений правилами біржі письмовий (на спеціальному бланку) або усний спосіб оголошення брокером (дилером) відкритої пропозиції на купівлю чи продаж цінних паперів, який є достатньою підставою для котирування та (або) прийняття біржової угоди до виконання. Біржовий курс встановлюється на основі зіставлення біржових замовлень на купівлю та продаж акцій на такому рівні, за якого можна досягти максимального обсягу угод щодо купівлі-продажу цінних паперів (у нашому прикладі 530 гривень, табл.1).

Таблиця 1.

Визначення ринкового курсу цінних паперів

Курс, грн за шт Купівля, шт Продаж, шт Оборот, шт

 

Ринковий курс корпоративних прав підприємства майже ніколи не збігається з балансовим курсом.

Окрім балансового та ринкового курсу акцій, у науково-практичній літературі досить часто можна зустріти показник курсу акцій, визначений на основі розрахунку їх капіталізованої вартості. Зазначений курс розраховується як виражене у процентах відношення між капіталізованою вартістю (КВ) підприємства до його статутного капіталу (СК):

Курс за капіталізованою вартістю (ККВ) = КВ : СК×100%;

КВ = ЧП : r,

де r = p/100%; р – ставка капіталізації; ЧП – чистий прибуток підприємства.

При збільшенні СК шляхом підвищення номінальної вартостіакцій акції попередніх випусків обмінюються на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє акціонер.

У разі збільшення СК власники корпоративних прав можуть зазнати певних втрат. Ці втрати виражаються у зменшенні ринкового курсу акцій (часток), яке може спостерігатися при збільшенні номінального капіталу та зменшенні рівня контролю над підприємством.

Саме тому законодавством передбачено, що у разі збільшення СК акціонери (АТ) та учасники (ТОВ) користуються переважним правом на купівлю додатково випущених акцій (часток). Кількість переважних прав на придбання акцій нової емісії є пропорційною частці окремих акціонерів у СК на дату прийняття рішення про емісію акцій, тобто залежить від кількості наявних «старих» акцій, які належать акціонерам.

Акціонер, який має намір скористатись своїм переважним правом, подає товариству в установлений строк письмову заяву про придбання акцій (інших цінних паперів) та вносить на відповідний рахунок кошти у розмірі, який дорівнює курсу емісії визначеної кількості акцій. Заява та внесені кошти приймаються товариством не пізніше дня, що передує дню початку розміщення цінних паперів. Товариство надає акціонеру письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості цінних паперів. Право на придбання нових акцій може підкріплюватись спеціальним купоном.

У разі, якщо нові інвестори бажають придбати акції нової емісії (або колишні власники купити акцій більше, ніж їх квота у СК), їм слід придбати переважні права безпосередньо у тих акціонерів, які не мають бажання ними скористатися, або на ринку. Якщо акціонер поступається своїми правами на придбання нових акцій, то виручені ним від продажу цих прав грошові кошти повинні компенсувати зміни курсу акцій та інші можливі втрати.

Права продаються та купуються на біржі, як правило, протягом двох тижнів після початку підписки на акції нової емісії, але перед проведенням самої емісії. Старі акції та переважні права на купівлю нових продаються окремо. Одночасно з початком торгівлі переважними правами ціна старих акцій автоматично зменшується на вартість переважного права. Отже, грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій відповідає різниці між ринковим курсом акцій до емісії і середнім курсом, який сформувався після зростання капіталу.

Розрахункова ціна переважного права визначається за такою формулою:

П = (Кб – Ке) : (С+1),

де П – грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій;

Кб – ринковий (біржовий) курс акцій;

Ке – курс емісії нових акцій;

С – співвідношення, з яким робиться емісія.

С = СК1 : (СК2 – СК1),

де СК1,СК2 – відповідно розмір СК підприємства до і після його збільшення.

Якщо С = 2:1, то це означає, що, володіючи двома акціями на момент прийняття рішення про збільшення статутного капіталу, можна придбати одну акцію нової емісії.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.