 |
|
Тема: «Фінансовий контролінг на підприємстві»
При вивченні даної теми студент повинен звернути увагу на вивчення теорії таких питань як сутність, основні завдання та види фінансового контролінгу, функції контролінгу: координація, внутрішній аудит, система раннього попередження і реагування (СРПР), методи контролінгу. До цієї теми відносяться розрахункові задачі №33-37. Наведемо окремі теоретичні викладки цих питань.
Прогнозування банкрутства на основі дискримінантного аналізу. Одним з найважливіших інструментів системи раннього попередження та методом прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Під дискримінантним аналізом здебільшого розуміють комплекс методів математичної статистики, за допомогою якого здійснюється класифікація досліджуваних одиниць (підприємств) залежно від значень обраної сукупності показників відповідно до побудованої метричної шкали. Така шкала будується на основі емпіричного дослідження фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких опинились у фінансовій кризі, а інші успішно продовжують свою діяльність.
У процесі аналізу підбирається певна система показників, дослідивши значення яких, можна віднести підприємство до того чи іншого класу та з високим рівнем ймовірності спрогнозувати його майбутній фінансовий стан. У теорії і практиці здебільшого розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.
В основі однофакторного (одновимірного) аналізу покладено сепаратне дослідження окремих показників (які є складовою певної системи показників) та класифікацію підприємств за принципом дихотомії. Віднесення підприємства до категорії «хворих» чи «здорових» здійснюється у розрізі окремих показників відповідно до емпірично побудованої шкали граничних значень досліджуваного показника. Наприклад, згідно зі шкалою значень показника рентабельності активів граничне значення цього показника становить 2 %. Це означає, що підприємства, в яких рентабельність активів > 2 %, за цим критерієм вважаються «здоровими»; якщо ж значення цього показника < 2 %, то підприємство належить до групи суб’єктів господарювання, яким загрожує фінансова криза. Загальний висновок про якість фінансового стану підприємства робиться на основі аналізу відповідності кожного з показників, які включені в спеціально підібрану систему, їх граничним значенням.
Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших — про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об’єктивне прогнозування банкрутства. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є застосування багатофакторного дискримінантного аналізу.
В процесі аналізу підбирається ряд показників, для кожного з яких визначається вага в так званій дискримінантній функції. У загальному вигляді алгоритм лінійної багатофакторної дикримінантної функції можна представити в такій формі:
Z = a0 + a1x1 + a2x2 + a3x3 + …+ anxn ,
де а1, а2, а3, …, аn — коефіцієнти (ваги) дискримінантної функції; х1, х2, х3, …, хn— показники (змінні) дискримінантної функції.
Величина окремих ваг характеризує різний вплив окремих показників (змінних) на загальний фінансовий стан підприємства. Віднесення аналізованого підприємства до групи «хворих» чи «здорових» залежить від значення інтегрального показника, який є результатом розв’язку дискримінантної функції, а також від побудованої на основі емпіричних даних прямої поділу. Пряма поділу характеризує граничне значення Z-показника і слугує базою для розробки шкали інтерпретації одержаних значень Z.
Найвідомішими моделями прогнозування банкрутства на основі багатофакторного дискримінантного аналізу є тест на банкрутство Тамарі, модель Альтмана, модель Беермана, система показників Бетге-Хуса-Ніхауса), модель Краузе.
Модель прогнозування банкрутства, розроблена американським економістом Е. Альтманом, має також назву «розрахунок Z-показника» і є класичною в своїй сфері . Побудована Альтманом дискримінантна функція має такий вигляд:
Z = 0,012X1 + 0,014X2 + 0,033X3 + 0,006X4 + 0,999X5 .
Це п’ятифакторна модель, де чинниками виступають окремі показники фінансового стану підприємства. Адаптовано до вітчизняних стандартів фінансової звітності окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд:
X1 — робочий капітал / валюта балансу;
X2 — сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного капіталу / валюта балансу;
X3 — звичайний прибуток до оподаткування + проценти за кредит / валюта балансу;
X4 — ринкова вартість підприємств (ринкова вартість корпоративних прав) / позичковий капітал;
X5 — чиста виручка від реалізації продукції / валюта балансу.
Інтерпретація значень Z-показника:
| Значення «Z» | Імовірність банкрутства |
| до 1,8 | висока |
| 1,8—2,67 | не можна однозначно визначити |
| 2,67 і вище | низька |
Аналіз точки беззбитковості. Точка беззбитковості характеризує обсяг реалізації продукції за якого прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто виручка від реалізації продукції відповідає валовим затратам на її виробництво та реалізацію. Точку беззбитковості називають також точкою «порогового» прибутку чи точкою рівноваги. Розглядуваний метод побудований на тезі, що із збільшенням обсягів реалізації величина умовно постійних витрат на одиницю продукції зменшується.
Точку беззбитковості в натуральних одиницях можна знайти за формулою
Vi= В : (Ці-ЗВі), де
ПВ— постійні витрати;
Ці — ціна за одиницю виробу;
ЗВі — змінні витрати на одиницю виробу.
Розрахунки беззбиткового обсягу продажу за допомогою формули (2) можливі для кожного конкретного виробу окремо. Якщо ж необхідно здійснити розрахунки в цілому для підприємства, то беззбитковий обсяг продажу визначається за допомогою валової маржі.
Валова маржа, або маржинальний прибуток, розраховується як різниця між обсягами реалізованої продукції і обсягами змінних витрат за формулою:
ВМ = РП – ЗВ;
де ВМ — валова маржа.
Послідовність розрахунків така:
1. Визначається відсоток валової маржі в обсязі реалізованої
продукції (або коефіцієнт валової маржі) за формулою
%КВМ =ВМ:РП×100%;
2. Розраховується поріг рентабельності, тобто такий обсяг
реалізованої продукції, за якого всі витрати покриваються,
збитків немає, але немає й прибутків.
ПР =ПВ : %КВМ×100%;
де ПР — поріг рентабельності.
3. Визначається запас фінансової міцності (ЗФМ). Це сума,
на яку підприємство може знизити обсяг реалізації до моменту
появи збитків
ЗФМ = РП – ПР;
або у відсотках:
%ЗФМ=(РП-ПР):РП×100%
Запас фінансової міцності у відсотках показує, на скільки відсотків підприємство може знизити обсяг реалізації, не зазнаючи при цьому збитків.