Главная | Обратная связь

Виникнення і природа свідомості:антропосоціогенез, практика, мова і свідомість.

o свідомість сучасної людини є продуктом всесвітньої історії, результатом багатовікового розвитку практичної і пізнавальної діяльності, багатьох поколінь людей і природну передісторію – розвиток своїх суто біологічних передумов;

o погляд на матерію як мертву, інертну та аморфну субстанцію вже давно спростований філософією і сучасною наукою, починаючи з Епікура, а в Новий час із Спінози, матерія розглядається як причина самої себе, вони саморсалізуються завдяки її нескінченному руху, змінам і розвитку; сьогодні загальновизнаним є положення про властивість матерії до відображення;

o відображальні процеси удосконалюються і ускладнюються з розвитком матерії і, треба думати, залежать від ускладнення типу взаємодії між складовими структурними елементами матеріальних систем, є можна виділити кілька рівнів розвитку властивості відоораження: 1) неорганічне відображення – пов'язане з механічними, фізичними, хімічними змінами тіл; 2) органічне відображення – має місце в живій природі (подразливість, чутливість, психіка); 3) соціальне відображення – рівень існування людської свідомості;

o відображення становить процес, результатом якого є інформаційне відтворення властивостей взаємодіючих об'єктів, інформація – об'єктивна сторона процесу відображення як властивості всієї матерії, будь-яка взаємодія включає в себе інформаційний процес, вона є інформаційною взаємодією у тому розумінні, що залишає про себе пам'ять в іншому; усі матеріально-речові й матеріально-енергетичні системи одночасно є джерелами, носіями, а також споживачами інформації;

o інформація, будучи об'єктивною і всезагальною властивістю при­роди, має відповідну специфіку на різних рівнях своєї організації, в сучасній концепції відображення наділяється здатністю активно відтворювати дійсне буття речей у формі можливостей, потенцій і тенденцій розвитку інших речей; чинити організуючий вплив на перехідні процеси в системі, що розвивається, і тим самим функціонально детермінувати її новоутворення;

o у сучасній фізичній теорії реальні суперечливі відношення "елементарних" часток відбуваються у формі взаємодії, притягання і відштовхування, із руху "елементарних" часток виникає їхнє з'єднання в складні системи і їхній розпад аж до космічних матеріальних утворень, упорядкованість, складність та організація в неживих динамічних системах виникають у результаті інформаційної взаємодії їх із навколишнім середовищем та іншими системами, яка залишає сліди в структурі системи відображення;

o на рівні хімічної форми руху матерії здатність до утворення специфічно суперечливого взаємовідношення відображаючої матеріальної системи із зовнішнім світом значно вища, ніж на рівні фізичної форми руху матерії, у ході хімічної взаємодії органічних молекул відбувається їхня взаємна зміна, обумовлена порушенням міжатомної відстані, перерозподіленням електронної щільності, а самі атоми набувають ненормальної валент­ності; матеріальний носій хімічного відображення не тільки динамічно формує себе відповідно до об'єкта, а й одночасно активно перетворює свій об'єкт; у ланцюгових хімічних процесах, пов'язаних із дією каталізатора, виникає здатність молекул реагувати за типом сигналізації, де поряд з енергетичними процесами присутні інформаційні, регулятивні та управлінські, що неминуче впливають на еволюціонізуючу організацію хімічного об'єкта;

o на думку Дж.Бернала, на початкових етапах біохімічної еволюції відбирались ті хімічні елементи, які були найбільш лабільні і тому мали найбільші можливості для взаємодії, лабільні атоми сірки, фосфору та заліза зазнають великих перетворень у неорганічному світі, писав Дж.Бернал, і відіграють основну роль у біохімії, в той час, як стабільні атоми, такі як кремній, алюміній, чи натрій, складаючи незрівнянно більшу частину земної кори, відіграють лише другорядну роль або відсутні зовсім;

o у живій природі виникнення життя – найвеличніший стрибок у розвитку матерії, пов'язаний із появою біологічних форм відображення, які містять у собі в "знятому" вигляді фізико-хімічні форми відображення, але не зводяться до них, живі організми мають такі властивості, яких не існує в неживій природі, – подразливість, розмноження, мінливість, спадковість, в основі яких лежить обмін речовин. будь-яка жива істота здатна тією чи іншою мірою реагувати на вплив зовнішніх умов певною кількістю доцільних дій, здатність до планомірних дій у зародку існує всюди, навіть там, де ще немає жодної клітини, а є тільки первинна протоплазма;

o із подразливістю тісно пов'язана інша важлива властивість живого організму – запам'ятовувати і зберігати сліди подразнення, тобто зберігати інформацію. якби подразливість не була знаряддям орієнтування того чи іншого організму в навколишньому середовищі, не сприяла активній зміні його стану, то він був би не спроможний пристосуватись до неї, таким чином, подразливість – допсихічна форма відображення безнервовими організмами зовнішніх дій;

o у подальшому розвитку матерії виникають складні за організацією матеріальні системи – нервова матерія, центральна нервова система, органи чуття, умовно-рефлекторна діяльність, психічне відображення тощо; нервова система, яка, еволюціонуючи, збагачує свою системно-структурпу організацію і відповідно функціональні властивості, зали­шається найдивовижнішим творінням в історії розвитку органічного світу; вплив середовища, що повторювався із покоління в покоління, має цілеспрямовану форму, яку в загальному вигляді називають навчанням;

o відчуття становлять початкову форму психіки тварин, найважливішою умовою розвитку відчуття та формування сприйняття є виникнення особливих нервових механізмів – органів чуття; виникає сигнальне, образне відображення дійсності у вигляді ідеальних образів — відчуттів, сприймань, уявлень. Поступово відображення набуває ціннісного характеру через шкідливість і корисність для життєдіяльності організму;

o у хребетних тварин безпосереднім носієм психіки є мозок, у тварини формується випереджена модель об'єкта, що складається як із слідів накопиченої в процесі філогенезу і онтогенезу інформації при розв'язанні подібних "проблемних ситуацій" і закодованої у фізіологічних структурах мозку, так і з тих образів предметів і явищ, які відображуються в даній ситуації (експрес-інформації);

o розвиток психічних форм відображення, пов'язаних із подальшим удосконаленням нервової системи і формуванням людського мозку, став природною передумовою виникнення свідомості, де здійснюється перехід від елементарного мислення до понятійного, абстрактного;

o людина – соціальна істота, яка створила величну цивілізацію у перших предків людини виникла нова єдність пам'яті і навчання, вони володіли такими матеріальними елементами, які детермінували створення ідеальної моделі дії, виникла можливість цільової, навмисної дії, що відіграло значну роль на початкових етапах становлення суспільства; до основних біологічних передумов, які забезпечили перехід до свідомості як вищої форми відображення, належать: унікальний людський мозок; вільні передні кінцівки, поєднані з прямоходінням; особлива будова гортані, придатна для члено­роздільної мови. Праця закріпила прямоходіння як стійку рису у спробі життєдіяльності людини, котра потребує вивільнення руки для виконання нових складних операцій;

o людський мозок має невичерпні можливості, нескінченні здібності до навчання, логічного мислення, управління мовою та точною координацією зору й руху. До його складу входить 14 мли. клітин, кожна з яких має 8 тис. контактів із іншими клітинами;