Главная | Обратная связь

Ідеальність свідомості, її творчий характер

Основними ознаками (властивостями) свідомості є:

Ідеальність.Це – найзагальніша форма існування свідомості як суб'єктивної реальності. За своїм змістом свідомість – це екстракт буття, яке репрезентоване в ній в ідеальних формах. Поза ідеальністю свідомості не існує. Вона тільки там і починається, де і коли людина змушена об'єктивувати свій внутрішній світ у загальнозначущих цінностях, починає дивитися на себе збоку, очима інших людей, співвідносити свою поведінку із загальновизнаними нормами, «ідеальними за своєю суттю». Наявність ідеального дає змогу людині стати об'єктом і суб'єктом культури. Людина не лише пасивно засвоює культуру, а й активно творить її. Тому існують два носії ідеального: розум людини іоб'єктивовані форми культури та історії: мова, наука, мистецтво, релігія, мораль тощо.

Опосередкованість мовою.Як ідеальна, свідомість існує тільки вматеріальній формі свого вираження – мові. Наші знання, проекти майбутньої діяльності, різноманітна творчість неодмінно пройняті мовою. Свідомість імова діалектично поєднані. Не існує мови без мислення, як імисленя без мови. Водночас структура мислення і структура мови є різними. Свідченням цього є те, що закони і форми мислен­ня єдині для всіх людей, а мова в кожного етносу своя – національна, а отже, специфічна. Завдяки мові ідеальність має і матеріальну оболонку, оскільки об'єктивується в книгах, художніх полотнах, архітектурних будівлях, скульптурі, знаряддях праці та інших різновидах матеріальної та духовної культури, які щодо існування є матеріальними, а за суттю, походженням – ідеальними.

Інтенціональність(лат. прагнення). Свідомість завжди є усвідомленням чогось. Вона спрямована на певну предметність. У свідомості наявне те, що є її предметом. Тобто відображається не світ узагалі в його різноманітності, а лише те, що є предметом конкретної діяльності чи уваги людини. Цю властивість свідомості Е. Гуссерль назвав інтенціональністю. Вона означає, що самосвідомість розпадається на те, що в ній, і на те, як у ній. Те, на що розпадається свідомість, є предметом, а те, як вона розпадається, є формою. Ця предметність («що») є горизонтом світу для свідомості. Форма ж свідомості засвідчує рівень, якість його буття. Свідомість має три форми: жит­тєвий досвід, оцінка і сенс.

Здатність творити і відтворювати ідеї.Передусім свідомість Виробляє осмислений план поведінки людини як у світі природи, так і в суспільстві. Орієнтація тварини у повному середовищі детермінована інстинктами. За таких обставин свідомість не допомогала б, а заважала поведінці тнприн. Ідейні стосунки між індивідами виникають у співтоваристві, але за певної індивідуалізації суб'єкта від нього. З одного боку, людина є істотою соціальною, а з іншого – вона неповторна, незалежна у певних параметрах від соціуму. Тільки за таких умов і з'являється можли­вість продукувати ідеї. Твари«а не має творчого змісту в своєму мозку.