 |
|
Проблема свідомості у філософії.
СВІДОМІСТЬ
1. Проблема свідомості у філософії.
2. Відображення як загальна властивість матерії.
3. Виникнення свідомості та її суспільна природа.
4. Структура і функції свідомості.
Проблема свідомості у філософії.
Давньогрецькій філософ Платон уперше виділяє ідеальне як особливу сутність, що протилежна чуттєвому, предметному, матеріальному світу речей.
Поняття "свідомість" з'являється в європейській філософії в 17 ст., коли філософія зорієнтувалася на науку, почала розглядати духовну реальність як таку, що підлягає раціональному осягненню і структуруванню.
Концепції свідомості в історії філософії:
Ø гілозоїзм стверджує, що вся матерія одушевлена або, принаймні, має передумови до мислення. Ця концепція сходить до ранніх вчень Мілетської школи, її елементи містяться у вченнях Аристотеля, Дж. Бруно, Б.Спинози;
Ø суб'єктивний ідеалізм - свідомість – суб'єктивна реальність даного суб'єкта, що не має виходу ані до об'єктивної реальності, ані до інших суб'єктивних реальностей (Дж.Берклі, Д.Юм);
Ø об'єктивний ідеалізм – свідомість - надлюдська, надособистісна, трансцендентальна ідея (світ ідей у Платона; абсолютна ідея в Гегеля; Бог у теологів), що лежить в основі всіх форм земного буття. Людська свідомість є частка, продукт або інобуття світового розуму;
Ø вульгарний матеріалізм – свідомість матеріальна і може бути зведена до фізіологічних процесів у мозку людини (К. Фогт, Л. Бюхнер, Я. Молешотт);
Ø концепція соціологізація свідомості. Свідомість ставиться в абсолютну залежність від зовнішнього соціального середовища. Дж. Локк, французькі матеріалісти 18 ст. вважали, що людина народжується з душею, свідомістю, як чистий аркуш паперу. Зміст ідей, понять, за допомогою яких людина аналізує дані органів почуттів про окремі властивості речей, формує суспільство, виховання;
Ø діалектичний матеріалізм – свідомість - ідеальна властивість матерії, вищий продукт її розвитку.
2. Відображення як загальна властивість матерії
З погляду діалектичного матеріалізму, матерія на всіх рівнях своєї організації має властивість відображення, що розвивається в процесі її еволюції, стаючи все більш складним і багатоякісним. Ускладнення форм відображення пов'язане зі здатністю матеріальних систем до самоорганізації та саморозвитку. Еволюція форм відображення виступила як передісторія свідомості.
Відображення -здатність матеріальних явищ, предметів, систем відтворювати у своїх властивостях особливості інших явищ, предметів, систем у процесі взаємодії з останніми.
Форми відображення залежать від специфіки і рівня структурної організації взаємодіючих предметів, явищ, систем.
Відображення в неживій природі є найпростішим. У неживій природі кожен об'єкт реагує на вплив іншого дуже визначено, зміни, що з ними відбуваються, відповідають властивостям об'єкта, що здійснює вплив. Так, залізо під впливом води - ржавіє, під впливом сонця - нагрівається, під впливом магніту - притягується.
При найпростіших формах відображення в неживій природі відбиток впливу одного об'єкта на іншій не стає для останнього яким-небудь орієнтиром його власної діяльності. Але існує й інформаційне відображення, пов'язане з використанням результатів зовнішніх впливів. Цей тип відображення в еволюції матеріального світу з'являється на стадії живої природи.
Найпростішою біологічною формою відображення, що властива всім живим організмам, є подразливість– здатність організму до найпростіших специфічних реакцій у відповідь на дію певних подразників (світло, зміна температури та ін.).
З виникненням у живих істот нервових клітин і об'єднанням їх в органи відчуттів з'являється новий спосіб відображення дійсності – психічний.Психічне відображення здійснюється у формі відчуття, сприйняття і уявлення.
Відчуття -це здатність відображати окремі властивості речей, що виникають у результаті їхнього впливу на органи відчуттів.
Сприйняття – цілісний образ ситуації. Це синтез відчуттів, отриманих від різних органів чуття.
Уявленнятакож цілісний образ предмету, але якщо сприйняття – образ предмета, що актуально відображається, то уявлення – образ раніше сприйнятого предмету.
Високий рівень розвитку психіки тварин свідчить, що свідомість має свої біологічні передумови, однак свідоме відображення – це якісно інша форма відображення.
Свідомість – вища форма психічного відображення, властивість людини як соціальної істоти.
3. Виникнення свідомості та її суспільна природа.
Для появи свідомості повинні були сформуватися біологічні передумови:
Ø складна психічна діяльність тварин, пов'язана з функціонуванням ЦНС і головним мозком;
Ø інстинктивна праця людиноподібних предків, що звільнила передні кінцівки в сполученні із прямоходінням;
Ø стадна форма існування тварин і виникнення звукової сигналізації для передачі інформації.
Ці передумови необхідні, але недостатні для появи людської свідомості.
Соціальні фактори виникнення свідомості:
Ø праця. Неминуче вимагає розумового апарата, за допомогою якого можна було б поставити мету і знайти засоби її досягнення. Розум людини змінюється відповідно тому, наскільки вона навчилася змінювати навколишнє середовище. За допомогою засобів праці, що одночасно виступали засобами пізнання, людина осягала властивості об'єктивного світу. Виготовляючи знаряддя праці, у яких закріплювалися виявлені властивості предметів, людина вчилася в думках їх виділяти, узагальнювати, абстрагувати;
Ø спілкування в колективі, заснованому на трудовій діяльності. У спілкуванні людина не тільки одержує раціональну інформацію, формує способи діяльності, але і шляхом спадкування і перейняття засвоює людські емоції, почуття, форми поведінки;
Ø членороздільна мова. Звуки членороздільної мови із засобу вираження емоцій поступово перетворилися на засіб позначення речей, їх властивостей і відношень, і стали виконувати функцію навмисного повідомлення. Без мови неможлива ні постановка загальної мети, ні вибір засобів її досягнення, ні організація загальних трудових зусиль, ні налагодження спілкування людей, ні передання та засвоєння досвіду. Мова є також основним засобом переробки знань і тому знаряддям формування та розвитку людської свідомості. Тільки після втілення думок у слова людина отримує реальну можливість виконувати з ними різного роду логічні операції (абстрагування та узагальнення, аналіз і синтез, індукція і дедукція).
Визначення свідомості
Свідомість є суб'єктивна реальність. Для суб'єктивної реальності характерним є те, що її формоутворення (думки, чуттєві образи і т.ін.) позбавлені просторових і взагалі яких-небудь предметних властивостей. Усі вони ідеальні.
Ідеальне - це гносеологічні образи (образи майбутніх предметів або ситуацій, програми, моделі) і вищі цінності буття людини (добро, краса, справедливість, правда), які підлягають реалізації в діяльності людини.
Свідомість не існує поза діяльністю головного мозку, вона є функція мозку.
Свідомість – це специфічно людська форма відображення і духовного освоєння дійсності, властивість високоорганізованої матерії – людського мозку, що полягає в створенні суб'єктивних образів об'єктивного світу, в утриманні, збереженні і переробці інформації, у виробленні програми діяльності, спрямованої на рішення певних задач в активному керуванні цією діяльністю.
4. Структура і функції свідомості.
Існують різні підходи щодо структури свідомості:
Компонентна структура складається з:
Ø Когнітивної сфери;
Ø Емоційної сфери;
Ø Мотиваційно-вольової сфери.
Рівнева структураскладається з таких рівнів як:
Ø несвідоме;
Ø свідоме;
Ø надсвідоме.
Ø Чинником, який поєднує елементи цієї складної системи є самосвідомість.
Слід зазначити, що деякі фахівці не погоджуються з виділенням в структурі свідомості несвідомого. Зокрема стверджується, що “... сама назва "несвідоме", "підсвідоме" свідчить, що це не свідомість. Доцільно їх розглядати як такі, що знаходяться поряд зі свідомістю.” (В.Касьян). У зв'язку з цим фахівцями підкреслюється, що свідомість не тотожна психіці. Поняття «психіка людини» ширше, оскільки вбирає у себе як свідоме, так і несвідоме та підсвідоме.
Елементи свідомості
Мислення - вищий щабель людського пізнання, процесу збагнення дійсності; дозволяє одержувати знання про такі об'єкти світу, які не можуть бути безпосередньо сприйняті на почуттєвому щаблі пізнання. Мислення - категорія, що позначає процесуальність функціонування свідомості (пізнавальна діяльність).
Знання - це результат процесу пізнання. Це відображення дійсності у вигляді усвідомлених чуттєвих і абстрактних логічних образів.
Емоції- це відображення об'єкта у формі переживання, щиросердечного хвилювання й оцінного відношення до нього. Емоційна сфера включає:
а) власне почуття (радість, любов, ненависть, відраза, симпатія, антипатія);
б) афекти (лють, жах, розпач та ін.);
в) емоційне самопочуття або настрій (веселий, подавлений);
г) елементарні емоції, пов'язані із сенсорними реакціями (голод, спрага, втома).
Воля - це усвідомлене цілеспрямоване регулювання людиною своєї діяльності. Це здатність людини мобілізовувати і спрямовувати свої психічні та фізичні сили на досягнення мети, на розв'язання завдань, що постають перед її діяльністю і вимагають свідомого подолання суб'єктивних і об'єктивних труднощів та перешкод.
Увага - це форма психічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості та зосередженості на певних об'єктах.
Пам'ять - це психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та відтворенні минулого досвіду індивіда.
Самосвідомість - це обернення свідомості на саму себе, усвідомлення суб’єктом самого себе, своїх інтересів і перспектив.
Соціальна сутність і природа свідомості виявляє себе в її функціях:
Ø пізнавальна функція, тобто здатність індивідуума отримувати знання про навколишній світ і про себе;
Ø аксіологічна (оціночна) функція. Людина не тільки отримує дані про зовнішній світ, а й оцінює їх з точки зору своїх потреб і інтересів;
Ø функція цілепокладання (формування мети);
Ø творча функція. Сворення принципово нового;
Ø функція комунікативна (зв'язку). Цей зв'язок здійснюється через мову (звукову), технічні засоби (тексти, закодовану інформацію).
Ø регулятивна (управлінська) функція. На підставі оцінки фактів і відповідно до поставленої мети регулюються, впорядковуються дії людини та колективів.