 |
|
Виникнення та розвиток психіки
Розвиток психіки і свідомості
Виникнення та розвиток психіки — одне з найскладніших питань. Наукове пояснення цього питання розвинулося на основі досягнень біологічної та історичної наук. На певному етапі розвитку природи завдяки взаємодії механічних, термічних, хімічних, акустичних та світлових властивостей матерії з неорганічної матерії виникла органічна матерія — білкова речовина. Змінився характер відображення:
- в неорганічній матерії воно має пасивний характер,
- в органічній — активний, відмінною рисою якого є здатність предмета, що відображує, реагувати на відображуване. Першими проявами є процеси обміну речовин — асиміляція та дисиміляція, що відбуваються у живій матерії та є необхідною умовою життя.
Існують різні форми активного відображення :
1. Подразливість. Це здатність коацервативів (складні білкові молекули), реагувати на впливи, корисні й шкідливі для засвоєння речовин і тих умов, за яких вони відбуваються (індиферентні впливи не викликають реакції).
Подразливість живої матерії є основною властивістю, що виявляється під час переходу від неорганічної матерії до органічної. Подразливість характерна для рослинної стадії розвитку життя. Завдяки їй у рослинному світі відбуваються природжені реакції, які називають тропізмами. Тропізм— це автоматичні рухи в певному напрямі рослин і найпростіших організмів, що зумовлюються неоднаковістю фізико-хімічних процесів у симетричних частинах організму, які викликаються однобічними впливами подразників на організм. Відповідно до видів енергії, що діють на організми в умовах їх існування, розрізняють фототропізмі, хемотропізми, геліотропізми, гальванотропізми. Наприклад, соняшник рухається.
2.Чутливість. Це здатність реагувати на нейтральні подразнення, які сигналізують про появу життєво важливих впливів.
Поява чутливості є ознакою виникнення психіки. Чутливість виникає на основі подразливості. Чутливість, вважає О. Леонтьєв, генетично є подразливість на впливи, що орієнтують організм у середовищі, виконуючи сигнальну функцію.
Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу
З виникненням під впливом умов життя нервової системи, властивістю якої є чутливість, виникло психічне відображення, яке щодалі ускладнювалось через ускладнення умов життя.
Розрізняють такі основні стадії розвитку психіки тварин:
· елементарна сенсорна психіка;
· перцептивна психіка;
· інтелект.
Стадія елементарної сенсорної психіки. Поведінка тварин зумовлюється дією на організм окремих властивостей предметів, в оточенні яких живуть тварини, — хімічних, світлових, температурних тощо. Ця стадія властива переважно безхребетним і тим хребетним, що живуть у воді, земноводним і плазунам, у яких немає предметного сприймання. На цій стадії відбувається диференціація чутливості до світла, дотику, запахів, рухова чутливість, у результаті чого виникають і розвиваються аналізатори — дотиковий, зоровий, нюховий і слуховий. Рівень розвитку аналізаторів і рецепторної їх частини залежить від особливостей умов життя живих істот.
Приклади. Так, у павуків, комах добре розвинена дотикова чутливість (на щупальцях, лапках, крильцях). Хімічна чутливість (нюхова та смакова) розвинена у павуків та інших безхребетних. У хруща налічують 50 тисяч органів нюху, а у трутня — понад 30 тисяч. Комахи чутливі до дуже незначних запахів. Бджола відрізняє запах помаранчевої шкірки від 43 ефірних запахів. Бджоли реагують на запах, не приймають чужої бджоли. Комахи — це топохімічні істоти, тобто такі, які мають в організмі зони, чутливі до хімічних подразнень. Загальновідомі чутливість комах до температурних змін, зорова чутливість. Бджоли розрізняють кольори та форми квітів, але не геометричні фігури. Більшість комах глухі. Лише ті з них мають слух, які власними рухами (крильцями) викликають достатньо інтенсивне коливання звукових хвиль.
Стадія перцептивної психіки.Для цієї стадії характерне відображення предметів як цілого, а не окремих їх властивостей. Стадія властива ссавцям. Вона зумовлюється істотними анатомо-фізіологічними змінами в організмі: розвитком великих півкуль головного мозку, і особливо їх кори та дистантних аналізаторів (зорового, слухового), посиленням інтеграційної діяльності кори. Умовно-рефлекторна діяльність кори великих півкуль на рівні перцептивної психічної діяльності є підґрунтям для утворення уявлень.
Наприклад, якщо ссавця відгородити від їжі, то він реагуватиме не тільки на предмет, куди спрямована його діяльність (на їжу), а й на умови, за яких ця діяльність відбувається, тобто намагатиметься подолати перешкоду.
Тривалість збереження образів пам'яті— цінна особливість перцептивного рівня розвитку психіки. Тривалість збільшується з еволюцією хребетних тварин. Так, при одноразовому збудженні образна пам'ять діє: у щура — по 10-20 секунд, у собаки — до 10 хвилин, у мавпи — до 16-48 годин..
Стадія інтелектуабо «ручного мислення» (О. Леонтьєв). Властива антропоїдам — людиноподібним мавпам. Для стадії інтелекту характерним є розв'язання завдань. Інтелектуальна поведінка антропоїдів пов'язана з розвитком кори великих півкуль головного мозку, особливо чолових долей та прифронтальних їх зон. Якщо у мавпи знищити частину цих зон, то розв'язування ними двофазних завдань стає неможливим. Стадія інтелекту є передісторією виникнення та розвитку свідомості.
Мавпа (шимпанзе) в експериментальних умовах не могла безпосередньо дістати їжу. У клітці, де вона перебувала, лежала палиця, за допомогою якої можна було дістати їжу. Ставилося завдання: чи «здогадається» мавпа використати палицю, щоб оволодіти їжею. Спочатку шимпанзе пробує дістати їжу рукою, але зазнає невдачі. Невдача на деякий час відволікає мавпу від поживи. Вона, побачивши палицю, маніпулює нею. Якщо палиця та їжа потрапляють в одне поле зору, мавпа спрямовує палицю на їжу і оволодіває нею, підсуваючи її до себе. Мавпа успішно розв'язувала поставлене перед нею двофазне завдання, яке полягало в тому, що їжу можна було дістати довгою палицею, але спочатку цю довгу палицю потрібно було дістати короткою, яка була в межах безпосередньої досяжності. Це завдання мавпа так само розв'язувала. Мавпи здатні об'єднувати в один акт дві дії послідовної операції, з яких перша є підготовчою для здійснення другої, вирішальної операції (двофазні завдання).
Для всіх стадій психічного розвитку тварин характерні фіксованість та індивідуальна мінливість поведінки.
Фіксованими формами поведінки, що передаються спадково, є інстинктивні форми поведінки. Інстинкти(від лат.— спонука) — це акти взаємодії організму із середовищем, механізмом яких є система безумовних рефлексів. Наукове пояснення походження інстинктів дав Ч. Дарвін (1809-1882). Розрізняють інстинкти живлення, розмноження, самозбереження та інші. Ознаки:
· Це форми родового видового пристосування до навколишнього середовища.
· Це неусвідомлювані, механічні дії. В індивідуальному пристосуванні тварин до умов життя інстинкти здаються осмисленими діями, проте якщо порушити якийсь ланцюг в інстинктивній дії, тварини все одно продовжують дію, хоча успіху вона не забезпечує. . Так, квочка продовжуватиме сидіти на покладах, навіть якщо забрати з-під неї яйця, а бджола, почавши заліплювати наповнені медом щільники, продовжуватиме це робити й тоді, коли випустити із щільників мед.
· Інстинктивні дії в індивідуальному житті тварин можуть змінюватися. Проте така індивідуальна зміна інстинкту спадково не передається. Наприклад, можна домогтися «мирного» співіснування лисиці та курки, кішки та миші.
Мінливість у фіксованих формах поведінки виявляється в набутті нових навичок і способів дій, що виникають у результаті багаторазового природного доцільного виконання рухів і дій або у процесі дресирування.
Виникнення та історичний розвиток людської свідомості
Психологія пояснює виникнення людської свідомості суспільним способом буття людей і трудовою діяльністю, що спричинила її розвиток. З переходом до суспільних форм життя докорінно змінилася структура людської поведінки. Поряд з біологічними її мотивами, які залежали від безпосереднього сприймання середовища, виникли вищі, «духовні» мотиви та потреби, вищі форми поведінки, які засадово зумовлені здатністю абстрагуватися від безпосереднього впливу середовища. Поряд з двома джерелами поведінки — спадково закріпленою програмою та власним досвідом самого індивіда— виникло третє джерело, що формує людську діяльність, — засвоєння суспільного досвіду.У задоволенні цієї важливої соціальної потреби одним з вирішальних чинників була мова, що стала формою існування свідомості
Найважливішою передумовою для виникнення людської свідомостібуло своєрідне ускладнення умов життя, в яких жили людиноподібні істоти — антропоїди. Під впливом умов життя центральна нервова система у них стала набагато складнішою структурно та функціонально. У великих півкулях головного мозку поступово розвивалися тім'яні, скроневі й особливо чолові долі, які здійснювали вищі пристосувальні функції. Надто помітно розвинулися вони у людини під впливом праці. Про це свідчить те, що у мавпи чолові долі становлять 0,4 відсотка великих півкуль, У орангутанга та шимпанзе — 3,4, а у людини —10 відсотків.
Структурними компонентами свідомості є:
· Знання про навколишню дійсність, природу, суспільство.
Рівень свідомості безпосередньо залежить від рівня засвоєння знань і досвіду особистості. У процесі суспільно-історичного розвитку в людини розвинулася потреба в знаннях, яка є мотивом пізнавальної діяльності.
· Самосвідомість - виокремлення людиною себе як об’єкта пізнання, усвідомлення власних фізичних і морально-психологічних якостей.
· Ставлення особистості до об'єктивної дійсності, до інших людей, до самої себе. Ставлення особистості до оточення виявляється в оцінюванні та самокритиці, в яких важливу роль відіграє емоційно-вольова сфера особистості. Виокремлення та протиставлення людиною себе іншому предметному світові, природним і суспільним явищам є основою самовиховання. Завдяки свідомості, самопізнанню та самосвідомості особистість стає суб'єктом виховання, тобто сама ставить перед собою виховні цілі й досягає їх.
· Неусвідомлювані форми психічної діяльності-інстинктивні та автоматизовані дії, потяги. Але несвідоме входить до свідомого й завдяки цьому може контролюватися людиною.
Характерними особливостями свідомості є:
· Цілеспрямованість, планування власної діяльності та поведінки, передбачення її результатів. Цей бік свідомості виявляється в самоконтролі та коригуванні власних дій, їх перебудові, у змісті стратегії і тактики, якщо цього потребують обставини.
· Активність.У процесі відображення дійсності інформація, що надходить до мозку, відображується не механічно, а свідомо оброблюється відповідно до мети, завдання та досвіду особистості.
· Єдність, цілісність. Психічне життя, свідомість та діяльність особистості завжди постають в єдності. Ця єдність виявляється в цілеспрямованій діяльності людини, її різноманітних пізнавальних, емоційних та вольових реакціях, ставленні до інших і до самої себе. Людина взаємодіє з навколишнім середовищем як цілісна система. Цілісність взаємодії забезпечується насамперед вищим відділом центральної нервової системи — корою великих півкуль головного мозку, яка об'єднує діяльність організму й керує нею.