Главная | Обратная связь

Осмисливши проблему свідомості як філософську, розкажіть: «Що означає бути свідомим?»

Люди мають властивість користування речами не лише з точку зору біологічних потреб, але й заради морального задоволення. Тварини теж можуть, але опираючись на інстинкти. Людина може оперувати речами, або об’єктивно знати про них. Розглянемо найпростіший акт свідомості — сприймання. Наприклад таке слово, як „сіно” можно підвести під поняття і сприймати по різному: як засохша трава, або як корм для коней, або як матеріал та ін. Отже, поняття задає схему можливих дій із предметом, яку засвоєно у процесі виховання. Таким чином, моє свідоме сприймання сіна полягає у включенні його до контексту технологічної (естетичної, екологічної тощо) культури, засвоєної мною. В основу цього сприймання покладено не біологічні потреби, а форми культури.

Соціальний вимір свідомості – це ставлення людини до інших людей, опираючись на моральні норми, релігійні тощо. Тут свідомість постає як вольовий вчинок, здійснений особою на основі знання норм. А воля, згідно з Кантом, діє автономно. Це означає що вчинок людина зробила сама, без примусів зовнішнього оточення. Бути свідомим у «соціальному вимірі» означає знати соціальні норми (знати, як буде оцінено її вчинок) і обирати між різними варіантами дій. Я, наприклад, коли чогось хочу, знаю різні варіанти отримання цього: купити, попросити або забрати, я знаю відношення соціуму до цього, і моя свідомість може обрати один з цих варіантів опираючись на оцінку людей, принципи або моральну культуру.

Якщо у людини низький рівень свідомості, то це робить його невідповідальним та несерйозним. Бо між відносинами між людьми, він (людина) проявляє погано вихований характер, із-за того що не володіє деякою інформацією та не знає моральної норми. А дуже низький рівень свідомості може проявлятися зовсім абсурдно, що робить людину психічно хворим.

Відношення до самого себе, це теж на почві свідомості. Виявляє себе не лише у ставленні людини до інших людей, а й у її ставленні до самої себе. На відміну від тварини, у людини свідомість з тілом йдуть окремо, вона сприймає окремо тіло та свої думки. Це дає змогу контролювати свої біологічні потреби, задовольняти їх у межах культурних норм. Іноді, алкогольна, наркотична залежність, деякі стани психіки панують над свідомістю. Так, за алкогольної та наркотичної залежності дистанція між свідомістю і тілом «зменшується», свідомість поступово втрачає свою свободу й перетворюється на додаток до тіла, внаслідок чого людина деградує. Таким чином, свідоме відношення людини до світу, до інших людей і до самої себе — це відношення, опосередковане формами культури.

Для мене моя свідомість постає як потік переживань: я щось сприйняв, пригадав, захотів тощо. Цей потік розташовується в певній послідовності завдяки усвідомленню мною часу: я усвідомлюю, що це переживання було раніше, а те — пізніше. Однак свідомість є щось більше, ніж зафіксовані в часовій послідовності переживання.

(Я)=>{знання, норми культури}=>(світ, інші люди, власне тіло)

Єдності моїм переживанням надає те, що це мої переживання, що це я переживав. Моє «Я» присутнє в кожному переживанні й «стягує» їх у щось єдине. Якби не було цього центру об´єднання, переживання існували б осібно, кожне само по собі. Про важливу функцію «Я» в упорядкуванні переживань свідчать деякі психічні захворювання, за яких хвора людина приписує свої переживання іншій, а переживання інших людей вважає власними. Важливою рисою діяльності «Я» є свобода. Мої переживання не запрограмовані ні зовнішнім світом, ні моїм тілом. Я сам довільно визначаю: мислити мені, фантазувати, сприймати чи пригадувати. На свободі свідомості особливо акцентують екзистенціалісти, зокрема Сартр.

Іншим центром об´єднання переживань є світ. Кожен акт свідомості спрямований на певний предмет. Світ як анонімний горизонт властивий кожному предмету свідомості. Таким чином, моє сприймання (пригадування, бажання) стосується предмета, який дається мені в горизонті культури. На підставі цього аналізу можна зробити висновок, що «Я» і світ культури утворюють два важливі полюси свідомості. Свідомість постає як діяльність «Я» в горизонті культури. З огляду на те, що свідомість є взаємодією двох речей — «Я» і культури, стає зрозумілою природа індивідуалістичних та колективістських концепцій свідомості.