Главная | Обратная связь

Система податків та зборів, встановлювана в Україні

Система податків та зборів України – це сукупність передбачених податковим законодавством України загальнодержавних та місцевих податків та зборів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни, скасування, обчислення та сплати. Система податків та зборів в Україні встановлюється виключно Податковим кодексом України.

Податок – це обов’язковий, індивідуальний, безвідплатний платіж, який сплачують до бюджету фізичні та юридичні особи у порядку, встановленому податковим законодавством України.

Збором є обов’язковий платіж, який сплачують юридичні та фізичні особи за вчинення державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами дій, які мають юридичне значення, за надання певних прав, видачу дозволів і ліцензій, а також для забезпечення функціонування системи державного соціального страхування і державного соціального забезпечення.

Не є податком або збором платежі, що не встановлені податковим законодавством України, а також платежі у вигляді штрафів та інших майнових стягнень за порушення податкового законодавства.

Обов’язок щодо сплати податку (збору) – це обов’язок платника податку (збору) сплатити належну суму податку (збору) у порядку та у строк, встановлені податковим законодавством України. Податок (збір) сплачується тільки грошовими коштами, при чому допускається проведення взаємозаліку сум податку (збору), що підлягають сплаті за наявності заборгованості бюджету перед таким платником.

Передбачається запровадити систему надання податкових кредитів у формі надання відстрочки або розстрочки (зміни терміну сплати податків (зборів). Підставами для отримання відстрочки або розстрочки, зокрема, можуть бути неможливість сплати податку (збору) внаслідок стихійного лиха або інших надзвичайних обставин, загроза банкрутства платника податку, неможливість сплати податку по причині майновий становища фізичної особи.

Визначення та встановлення загальнодержавних податків та зборів, а також визначення переліку місцевих податків та зборів відноситься до компетенції Верховної Ради України.

Встановлення підстав для сплати місцевих податків і зборів в порядку та розмірі ставок, передбачених податковим законодавством, відноситься до компетенцій органів місцевого самоврядування за наявності об’єктів оподаткування (справляння збору) або умов, з якими пов’язане запровадження цих податків (зборів). Органи місцевого самоврядування можуть визначати додаткові пільги щодо платників податків по встановленим місцевим податкам лише в межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Основними джерелами доходів загальнодержавного бюджету мають бути податок на додану вартість та акцизні податки, а основним доходним джерелом місцевих бюджетів – податок на нерухомість. Органи місцевого самоврядування повинні забезпечувати ефективний контроль за нерухомим майном, повнотою обліку та стягнення цього податку і по необхідності надавати пільги по сплаті податку на нерухомість.

Передбачається встановлення переліку податків та зборів, який дозволить побудувати систему оподаткування із раціональним поєднанням прямих та непрямих податків, кожний з яких має свої позитивні характеристики і недоліки, але в поєднанні забезпечать результативність та дійовість системи оподаткування в цілому. Скасування неефективних і безпідставних податків з незначними частками в бюджетних доходах, поєднання податків і зборів одного рівня з однаковою податкову базу, а також відміна недоцільних та невиправданих пільг з оподаткування дозволить побудувати ефективну податкову систему в Україні.

До загальнодержавних податків повинні відноситись:

1) податок на доходи фізичних осіб;

2) податок на прибуток;

3) податок на додану вартість;

4) акцизний податок.

До переліку загальнодержавних зборів мають входити:

1) збір до Державного соціального фонду;

2) Державне мито;

3) збір за використання Державної символіки;

4) ліцензійний збір.

До місцевих податків доцільно включити:

1) податок на нерухомість;

2) податок на транспортні засоби;

3) податок з реклами;

4) готельний податок;

5) курортний податок.

До місцевих зборів відноситимуться:

1) збір за паркування автотранспорту;

2) збір за використання місцевої символіки;

3) ринковий збір.

Податок на доходи фізичних осіб

Механізм оподаткування доходів фізичних осіб повинен стати прозорим, порядок нарахування простим і зрозумілім для всіх платників податку, адже цей податок торкається майже всіх верств населення. Особливістю запровадження цього податку має стати перенесення основного навантаження по сплаті податку на тих фізичних осіб, які мають високий рівень доходу, що дозволить мінімізувати податковий тиск на малозабезпечений прошарок населення України.

Податок на доходи фізичних осіб повинен виконувати функцію стимулювання споживання населенням – для цього положеннями податкового законодавства України розмір неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб має бути прирівняний до розміру офіційної межи малозабезпеченості, а ставки цього податку знижені. Передбачається, що переважна частина платників будуть сплачувати цей податок за мінімальною ставкою: таким чином буде забезпечено соціальну справедливість та реалізовано принцип економічної обгрунтованості оподаткування.

До платників податку на доходи фізичних осіб повинні відноситись фізичні особи: резиденти та нерезиденти України (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства), за виключенням нерезидентів, які мають дипломатичний статус відповідно до міжнародних договорів України та чинного законодавства.

Об’єктом оподаткування повинен бути сукупний дохід за календарний (звітний) рік, який обчислюється шляхом зменшення суми валового доходу, отриманого платником податку у звітному році, на суму податкових вирахувань, конкретний перелік яких встановлюється податковим законодавством.

Передбачається чітке регламентування порядку оподаткування додаткових благ, які надаються працівникам за рахунок роботодавця. Крім цього до переліку доходів платника податку повинні входити доходи, які були отримані платниками податку у вигляді успадкованого майна, подарунків, а також суми процентів, отриманих платником податку в результаті розміщення коштів на поточних (депозитних) рахунках банків.

До переліку податкових вирахувань з цього податку, зокрема, передбачається включити суми коштів або вартість майна, які передані платником податку як пожертвування у відділення благодійних та екологічних фондів чи іншим неприбутковим організаціям із встановленням певного обмеження цих пожертвувань.

Ставки податку на доходи фізичних осіб встановлюватимуться за прогресивною системою шкали оподаткування в залежності від розміру бази оподаткування за рік:

- оподатковуваний дохід (база оподаткування) за звітний рік, сума якого менша ніж розмір 12 місячних неоподатковуваних мінімумів доходів фізичних осіб (н. м.) – не оподатковується;

- до доходу від 12 н. м. до 180 н. м. застосовується ставка 10 відсотків;

- до доходу від 180 н. м. до 300 н. м. застосовується ставка 15 відсотків;

- до доходу понад 300 н. м. застосовується ставка 20 відсотків.

На фізичних осіб – платників податку має покладатися обов’язок самостійно визначати податкові зобов’язання, вести облік доходів, податкових вирахувань та сум податку, утриманого податковими агентами (роботодавцями) з доходу, пов’язаного з оплатою праці, та сплаченого до бюджету у вигляді авансових платежів з податку протягом року.

До доходів, пов’язаних з оплатою праці, але отриманих платником податку за неосновним місцем роботи, застосовуватиметься ставка податку 20 відсотків. При цьому повинно бути встановлено, що платник податку, який протягом року отримував доходи за неосновним місцем роботи, за своїм бажанням за результатами цього року може скласти та подати до податкових органів декларацію про доходи. У разі подання декларації про доходи здійснюється перерахунок податкового зобов’язання за сукупним доходом із застосуванням шкали ставок оподаткування, визначеної вище. За результатами такого перерахунку проводиться відшкодування платнику податку величини перевищення фактично сплаченого протягом року податку над величиною податкового зобов’язання за сукупним доходом. Таким чином будуть створені умови, коли платник податку, який отримує доходи з декількох джерел, буде зацікавлений у веденні обліку таких доходів і податкових вирахувань та у поданні декларації про доходи.

Передбачається, що до доходу платника податку включатимуться надходження як в грошовій, так і матеріальній і нематеріальній формах. Доходи, які будуть отримані платником податку в натуральній формі, зараховуватимуться за звичайними цінами, при чому необхідне чітке закріплення в податковому законодавстві поняття "звичайної ціни".

Положеннями податкового законодавства необхідно встановити, що під час обчислення суми податку на доходи фізичних осіб за результатами року до складу податкових вирахувань повинні бути віднесені суми всіх інших податків, які така фізична особа сплатила протягом цього звітного року.

Передбачається запровадження особливого порядку оподаткування доходу, отриманого фізичною особою від продажу майна, за яким оподатковується різниця між ціною продажу та витратами платника податку, пов’язаними з придбанням та продажем такого майна.

Передумовою створення дієздатної системи оподаткування реальних доходів фізичних осіб повинні стати проведення легалізації вартості майна фізичних осіб шляхом одноразового декларування вартості такого майна, належне проведення якого реалізуватиме політику Президента щодо легалізації доходів. Крім цього необхідне проведення чіткого регламентування застосування непрямих методів оцінки доходів фізичних осіб.

З метою забезпечення гарантій соціального захисту малозабезпечених верств населення передбачається пільгове оподаткування доходів, отриманих пенсіонерами, інвалідами Великої Вітчизняної війни та сім’ями воїнів (партизанів), інвалідами I та II групи. До об’єкту оподаткування не включатимуться доходи, отримані у вигляді стипендій, аліментів, суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій, суми допомоги по державному соціальному страхуванню і державному соціальному забезпеченню, компенсації за шкоду, в тому числі моральну, заподіяну фізичній особі при виконанні нею службових обов’язків та у зв’язку із втратою годувальника.

Податок на прибуток

Податок на прибуток повинен виконувати регулюючу функцію та спонукати до зростання ділової активності суб’єктів підприємництва. При оподаткуванні прибутку застосовуватиметься принцип, за яким для визначення оподатковуваного прибутку платник податку вправі зменшувати дохід на суму податкових вирахувань, до яких можуть бути віднесені всі витрати платника податку, пов’язані із здійсненням його господарської діяльності, за винятком встановленого переліку витрат, які не підлягають вирахуванню.

Передбачається віднесення до платників податку на прибуток юридичних осіб, фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності (резидентів та нерезиденти України) та постійних представництв нерезидентів в Україні, за виключенням нерезидентів України, які мають дипломатичний статус відповідно до міжнародних договорів України та чинного законодавства.

Стосовно такого виду платників податків, як неприбуткові організації, то необхідно чітке визначення терміну неприбуткові організації, а також встановлення критеріїв віднесення юридичних осіб до цієї категорії. Для неприбуткових організацій встановлюватиметься порядок складання спрощеної звітності та буде передбачено чіткий перелік надходжень, які може отримувати неприбуткова організація і які не відноситимуться до її доходів. При цьому головною умовою можливості застосування особливих положень для неприбуткових організацій має бути заборона ведення такими організаціями комерційної діяльності.

Об’єктом оподаткування буде визначено прибуток, який обчислюється шляхом зменшення валового доходу на суму податкових вирахувань. Для платників податку - резидентів України об’єктом оподаткування буде прибуток, отриманий з джерел в Україні та за її межами, а для платників податку - нерезидентів України та постійних представництв нерезидентів в Україні – валовий дохід, отриманий з джерел в Україні або від здійснення діяльності на митній території України

Буде встановлено, що до податкових вирахувань не можуть бути віднесені витрати на проведення розважальних заходів та відпочинок, витрати, не пов’язані з господарською діяльністю платника податку, в тому числі витрати на особисті та (або) сімейні потреби, витрати на участь в лотереях та азартних іграх. Крім цього повинно бути встановлено положення, згідно з яким платник податку не зможе відносити до податкових вирахувань суму нарахованої, але фактично не виплаченої заробітної плати.

При визначенні моменту виникнення доходів та витрат підприємств передбачається, що буде застосовуватись метод нарахувань в тій формі, в якій він використовується зараз. Моментом віднесення надходжень до доходів або витрат до податкових вирахувань вважатиметься дата події, яка сталася раніше: або зарахування коштів на банківський рахунок чи оприбуткування коштів в касі платника податку, або відвантаження товарів чи оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. При цьому, для уникнення впливу недосконалої платіжної дисципліни на фінансовий стан виробників буде встановлено положення, згідно з яким строк списання безнадійної заборгованості на витрати буде зменшено з 3 років до 6-12 місяців.

Ставку податку буде встановлено на рівні 20 відсотків від оподатковуваного прибутку.

Для спонукання підприємців до забезпечення стабільної діяльності підприємств передбачається встановлення положення, відповідно до якого платникам податку, які здійснюють свою діяльність як мінімум протягом 3 років та не мали заборгованості по сплаті податків та зборів, буде надано право подавати податкову декларацію за результатами календарного року із щомісячним справлянням авансових платежів з податку на прибуток, розрахованих на підставі результатів минулого року.

З метою створення передумов для розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності платник податку буде мати право зменшити базу оподаткування на суму коштів, які направляються ним на реінвестування, тобто придбання основних фондів, які є об’єктом амортизації, за рахунок частини отриманого таким платником податку прибутку. Передбачається також, що до складу податкових вирахувань можна буде відносити кошти, витрачені платником податку на інноваційну діяльність – проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень, проектно-конструкторських, технологічних, пошукових і проектно-пошукових робіт та доведення науково-технічних знань до їх практичного використання.

Стимулювання переоснащення основних фондів, а також оновлення матеріально-технічної бази суб’єктів підприємницької діяльності забезпечуватиметься збільшенням ставок амортизації, а відповідно і зменшенням її термінів, та запровадженням лінійного методу нарахування амортизації. Крім цього, для підтримки капіталовкладень в основні фонди буде дозволено автоматичне віднесення до податкових вирахувань фактичних витрат на придбання платником податку основних фондів (в момент їх здійснення), якщо сума таких одноразових витрат протягом року не перевищує розміру 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів фізичних осіб.

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість є одним із основних податків, який забезпечує значні бюджетні надходження. Особливістю цього податку є простота стягнення та унеможливлення ухилення від сплати. Цей податок відповідає тенденціям розвитку податкових систем розвинених країн світу. Але, в ситуації, що склалася на сьогодні, порядку оподаткування доданої вартості притаманні певні недоліки, зокрема однією із існуючих вад є неможливість реального відшкодування з бюджету суми надлишку податкового кредиту над податковими зобов’язаннями. Іншим недоліком існуючого механізму сплати цього податку є неможливість відшкодування платнику податку суми податкового кредиту, яка виникає при імпорті товарів на територію України, у разі, якщо у імпортера існує надлишок податкового кредиту над сумою податкових зобов’язань у звітному періоді. Важливим елементом запроваджуваного порядку нарахування та сплати податку на додану вартість є подолання наведених негативних наслідків його застосування.

Платниками податку на додану вартість є юридичні та фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які реєструються як платники податку на додану вартість. Зобов’язання зареєструватись як платники податку на додану вартість буде покладено на осіб, у яких обсяг оподатковуваних операцій протягом будь-якого періоду з останніх 12 послідовних календарних місяців перевищуватиме встановлену межу обсягу виручки від реалізації (яку буде збільшено в порівнянні з існуючим зараз обмеженням), а також на всіх новостворених суб’єктів підприємницької діяльності (винятком буде випадок, коли такі суб’єкти застосовують спрощену систему оподаткування). Платниками податку також будуть юридичні та фізичні особи, які здійснюватимуть імпорт товарів (робіт, послуг) на митну територію України, за винятком тих фізичних осіб, які ввозять на митну територію України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України (зокрема, не оподатковуватиметься ввезення товарів загальною вартістю, меншою суми еквівалентної 200 євро, або одиничного неподільного предмета вартістю до 300 євро).

Об’єктами оподаткування визначаються:

1) реалізація товарів, проведення робіт та (або) надання послуг на митній території України;

2) імпорт (ввезення, пересилання) товарів (робіт, послуг) на митну територію України для використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави;

3) експорт (вивезення, пересилання) товарів за межі митної території України;

4) реалізація товарів та надання послуг, які безпосередньо пов’язані з міжнародним транспортом та міжнародним обігом товарів.

Передбачається встановлення ставки податку на додану вартість на рівні 15 відсотків від бази оподаткування, якою є договірна (контрактна) вартість операцій з реалізації товарів, проведення робіт, надання послуг, а при імпорті товарів – їх митна вартість. Для стимулювання експорту та підтримки національних товаровиробників до операцій експорту застосовуватиметься нульова ставка податку.

Суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або поверненню з бюджету, визначатимуться як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникнуть протягом податкового періоду, та сумою податкового кредиту цього ж звітного періоду. При цьому податкове зобов’язання складатиметься із сум податку на додану вартість, які були сплачені платнику податку у податковому періоді у зв’язку з реалізацією товарів, наданням послуг, проведенням робіт. Податковий кредит податкового періоду складатиметься із сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у податковому періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Вважається за доцільне використання методу нарахувань при визначенні податкового зобов’язання та податкового кредиту ("за першою подією"). Крім цього, з метою підтримки малого підприємництва буде передбачено можливість звільнення від сплати податку на додану вартість суб’єктів малого підприємництва та сільськогосподарських виробників у разі застосування ними спрощеної системи оподаткування та переходу до сплати єдиного податку або фіксованого сільськогосподарського податку відповідно.

В положеннях, які будуть регламентувати порядок сплати податку на додану вартість під час імпорту (ввезення, пересилання) товарів (робіт, послуг) на митну територію України, повинно передбачити в якості засобу заохочення стабільно працюючих підприємств дозвіл не сплачувати податок при імпорті у разі існування надлишку податкового кредиту над сумою податкових зобов’язань, якщо таке підприємство вже працює протягом не менше 3 років та не має заборгованості по сплаті податків та зборів.

Акцизний податок

Акцизний податок – це непрямий податок на окремі види товарів, який включається до ціни таких товарів. Цей податок повинен виконувати своє головне завдання – оподаткування реалізації надприбуткових або шкідливих груп товарів, причому розподіл на групи дозволить спростити систему нарахування. Крім того виділення цих груп є відображенням традицій, що склалися на світовому ринку та сприятиме інтеграції в нього України.

В якості платників акцизного податку передбачається визначити юридичних особи та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які реалізують вироблені ними або імпортують підакцизні товари. Платниками акцизного податку також будуть фізичні особи, несуб’єкти підприємницької діяльності, які визнаються платниками податку в результаті переміщення підакцизних товарів через митний кордон відповідно до Митного кодексу України.

До переліку підакцизних товарів відноситимуться:

1) алкогольні напої;

2) бензин;

3) дизельне пальне;

4) пиво;

5) спирт етиловий неденатурований;

6) транспортні засоби;

7) тютюнові вироби;

8) ювелірні вироби.

Об’єктом оподаткування буде визнано обороти з реалізації вироблених платником податку підакциз­них товарів та імпорту (ввезення, пересилання) підакцизних товарів на митну територію України.

З метою спрощення порядку застосування акцизного податку та контролю за його стягненням, ставки цього податку встановлюватимуться у фіксованих величинах в євро. Причому будуть уніфіковані ставки акцизного податку при імпортуванні підакцизних товарів та при реалізації підакцизних товарів, вироблених на території України. Буде встановлено, що ставок акцизного податку можуть переглядатися та змінюватися за поданням Кабінету Міністрів України.

При оподаткуванні акцизним податком оборотів з реалізації підакцизної продукції, яка направляється на виготовлення іншої підакцизної продукції, пропонується запровадження системи заліку сплаченого акцизного податку за такими оборотами.

Збір до Державного соціального фонду

Збір до Державного соціального фонду об’єднує відрахування в державні позабюджетні фонди: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд обов’язкового соціального страхування на випадок безробіття. Замість трьох відрахувань вводиться один збір, який сплачується за єдиними правилами та у єдині терміни.

Об’єктами справляння збору до Державного соціального фонду визначаються:

1) для платників збору – юридичних осіб – винагороди у грошовій та (або) натуральній формі, які нараховані на користь працівників незалежно від джерел фінансування, у тому числі винагороди за договорами цивільно-правового характеру, предметом яких є виконання робіт, надання послуг;

2) для платників збору – фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності – сума оподатковуваного прибутку;

3) для платників збору – фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності – сукупний оподатковуваний дохід, визначений відповідно до положень про податок на доходи фізичних осіб.

Відрахування здійснюватимуться за наступними ставками: для юридичних осіб – за ставкою 30 відсотків, для фізичних осіб – 1,5 відсотка від об’єкту справляння збору.

Державне мито

Платниками Державного мита визначатимуться фізичні та юридичні особи. Мито справляється за вчинення дій в інтересах осіб на території України та за видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами та особами.

Порядок справляння Державного мита не зазнає змін в порівнянні з існуючим порядком стягнення державного мита. Встановлюються диференційовані ставки державного мита, розмір яких повинен бути переглянутий у відповідності з розміром витрат на проведення відповідних юридично значимих дій.

Передбачається, що Державне мито буде справлятися за здійснення судових та нотаріальних дій, за реєстрацію актів громадянського стану, видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за реєстрацію емісії цінних паперів та видачу приватизаційних паперів, здійснення державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та проведення інших видів державної реєстрації, а також за вчинення інших цивільно-правових дій.

Збір за використання Державної символіки

Цей збір в основному виконує регулюючу функцію – взагалі його введення направлено на забезпечення захисту Державної символіки України та попередження зловживань з її використанням. Сплата цього податку не буде залежати від фінансових можливостей виробників продукції та інших суб’єктів господарювання.

Платниками збору за використання Державної символіки повинні бути названі юридичні та фізичні особи, які виробляють та реалізують товари із зображенням Державної символіки, за винятком випадків, коли такі товари вироблені на замовлення органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи органів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, для забезпечення їх функцій, коли придбання вказаних товарів фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Збір за використання Державної символіки стягуватиметься з юридичних осіб – платників збору в розмірі 0,5 відсотка вартості реалізованої продукції з використання Державної символіки.

Ліцензійний збір

Цей збір виконує відразу дві функції: регулювання здійснення надто прибуткових видів діяльності та забезпечення функціонування органів, які виконують контроль за цими видами діяльності. Виходячи з того, що певні види діяльності є небезпечними або створюють несприятливі умови для оточуючого середовища, існує об’єктивна необхідність проведення постійного контролю за здійсненням цих видів діяльності та додержанням ліцензійних вимог в інтересах суспільства.

Платники ліцензійного збору – це юридичні та фізичні особи, які отримують в уповноважених державних органах спеціальний дозвіл (ліцензію) на право здійснення встановленого переліку видів діяльності.

Об’єктом справляння збору визначається придбання права на здійснення певних видів діяльності, що ліцензуються.

Ставки ліцензійного збору необхідно встановлювати окремо щодо кожного виду діяльності, який ліцензується, та повинні затверджуватись Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Податок на нерухомість

Ефективність застосування податку на нерухомість засвідчує світовий досвід. Нерухоме майно являється зручним об’єктом для оподаткування та контролю за ним навіть в умовах, які склалися в теперішній час в Україні, адже існують вимоги щодо документального затвердження права власності на таке майно.

Платниками податку на нерухомість будуть названі фізичні та юридичні особи:

1) власники земельних ділянок, а також землекористувачі, крім орендарів;

2) власники будівель та споруд, крім будівель і споруд, переданих у фінансовий лізинг;

3) орендарі нерухомого майна, переданого у фінансовий лізинг.

Об’єктами оподаткування є земельні ділянки, будівлі та споруди.

Необхідно встановити диференційовані ставки податку на нерухомість від 0,5 відсотка до 1 відсотка вартості об’єкту оподаткування в залежності від місця розташування нерухомості і того, як вона використовується. Крім цього передбачається визначення мінімальної вартості нерухомості, яка не буде об’єктом оподаткування податком на нерухомість.

Стосовно оподаткування землі виникають труднощі із його здійсненням, адже в Україні не існує ефективної системи оцінки вартості земельних ділянок і не завжди можливе її точне визначення. Тому передбачається запровадження одного з двох варіантів встановлення механізму оподаткування земельних ділянок. Перший з варіантів передбачає диференційований підхід до визначення бази податку – вартості землі в залежності від розташування земельної ділянки. Другий – справляння податку в фіксованому розмірі в тих місцях, де неможливо чітко визначитись з вартістю землі.

Податок на транспортні засоби

Цей податок являється традиційним податком, який стягується з осіб, що мають у своїй власності транспортні засоби. Застосування податку є цілком справедливим, тому що при цьому оподатковуються суб’єкти, які мають можливість придбати транспортний засіб. Цей податок виконує відшкодувальну роль, адже покриває збитки, які наносять транспортні засоби оточуючому середовищу в результаті їх використання, і в той же час цей податок забезпечує утримання дорожнього господарства в державі.

Платниками податку на транспортні засоби є юридичні особи та їх структурні підрозділи і фізичні особи, включаючи фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які володіють зареєстрованими в Україні згідно з чинним законодавством транспортними засобами, що є об’єктами оподаткування.

Не є платниками податку на транспортні засоби підприємства автомобільного транспорту загального користування та установи та організації, які фінансуються з Державного бюджету України або місцевих бюджетів, а також військові частини, заклади, установи і організації Збройних Сил України.

До об’єктів оподаткування доцільно віднести наступні транспортні засоби:

1) трактори колісні (крім гусеничних);

2) автобуси;

3) автомобілі легкові, вантажопасажирські, з електродвигуном, вантажні;

4) наземні самохідні машини і механізми;

5) мотоцикли (мопеди);

6) яхти (судна) парусні з допоміжним двигуном або без нього;

7) човни і яхти моторні, водні мотоцикли і катери, інші плав засоби;

8) судна круїзні, екскурсійні і аналогічні судна, призначені в основному для перевезення пасажирів, пороми всіх типів;

9) судна рефрижераторні, риболовні, плавучі бази, інші плавучі засоби для переробки та консервування рибних продуктів, інші вантажні та вантажопасажирські судна;

10) танкери;

11) повітряні судна (гелікоптери, літаки).

Порядок оподатковування власників транспортних засобів необхідно залишити тим же, що діє на сьогодні, але слід встановити мінімум вартості транспортних засобів, які не будуть об’єктами оподаткування. Ставки податку на транспортні засоби встановлюватимуться в євро диференційовано в залежності від технічних характеристик об’єктів оподаткування (наприклад, об’єм циліндрів, потужність двигуна, довжина корпусу, валова місткість або злітна маса транспортного засобу).

Податок з реклами

Суб’єкти господарювання, рекламуючи свої товари та послуги, певним чином нав’язують їх споживачам та спонукають до придбання саме цих товарів та послуг. Держава повинна виконувати функцію контролю захисту прав споживачів, забезпечувати надання правдивої інформації під час здійснення реклами та підтримувати добросовісну конкуренцію і додержання антимонопольного законодавства. Таким чином надходження від податку з реклами компенсують державі витрати на забезпечення діяльності органів, за якими закріплені наведені вище контрольні функції.

Платниками податку з реклами є юридичні особи та фізичні особи. Об’єктом оподаткування визначається реалізація рекламних послуг щодо виготовлення та розміщення зовнішньої реклами, реклами на телебачені, радіо та в засобах друкованої масової інформації.

Максимальна ставка податку не повинна перевищувати 2 відсотків від вартості реалізації рекламних послуг.

Готельний податок

Запровадження готельного податку на місцевому рівні є обгрунтованим, тому що його застосування в курортних місцевостях та місцях зосередження туристичного бізнесу дозволяє відшкодовувати витрати місцевих органів на підтримання комунального господарства такої місцевості.

Платниками готельного податку є готелі, пансіонати, мотелі, кемпінги та інші заклади, які розташовані на території міста (району) та надають послуги по тимчасовому проживанню за плату клієнтам.

Максимальний розмір ставки податку не повинен перевищувати 5 відсотків добової вартості наданого тимчасово житла.

Курортний податок

Введення цього податку носить аналогічний готельному податку відшкодувальний характер. Місцевості, які віднесені до курортних зон та піддаються сезонним напливам туристів та відвідувачів, потребують додаткового фінансування комунального господарства. Цей податок також сприятиме розвитку та підтримці курортних зон і туристичної галузі в Україні.

Необхідно встановити, що платниками курортного податку є фізичні особи, які прибувають у курортну місцевість, на якій відповідними органами місцевого самоврядування встановлено курортний податок.

Об’єктом оподаткування за цим податком виступає надання послуг щодо розміщення осіб, які прибувають до курортної місцевості.

За базу обчислення курортного податку прийматиметься термін перебування у курортній місцевості. Термін перебування вираховується в добах.

Максимальний розмір ставок податку визначається у гривнях за добу і не повинен перевищувати 0,5 відсотка неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб.

Збір за паркування автотранспорту

Збір за паркування автотранспорту має цільове призначення – фінансування обладнання місць, спеціально відведених для паркування транспортних засобів, та забезпечення їх утримання і охорони.

Платниками збору за паркування автотранспорту повинні бути юридичні та фізичні особи, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Об’єктом справляння збору визначається надання послуг з паркування одиниці автотранспорту у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

За базу обчислення збору приймається час, протягом якого здійснювалося паркування автотранспорту в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях на земельних ділянках, що є державною власністю.

Максимальний розмір ставки збору не має перевищувати 1,5 відсотка неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб в спеціально обладнаних місцях і 0,7 відсотка неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб – у відведених місцях за паркування одиниці автотранспорту.

Збір за використання місцевої символіки

Підставою для встановлення збору за використання місцевої символіки є забезпечення її захисту від несанкціонованого використання на місцевому рівні, що є аналогічним введенню збору за використання Державної символіки.

Платниками збору за використання місцевої символіки визначатимуться юридичні та фізичні особи, які виробляють та реалізують товари із зображенням місцевої символіки, за винятком випадків, коли такі товари вироблені на замовлення органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи органів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, для забезпечення їх функцій, коли придбання вказаних товарів фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Збір за використання місцевої символіки буде стягуватись з юридичних осіб в розмірі, що не перевищує 1 відсотка вартості реалізованої продукції з використанням місцевої символіки.

Ринковий збір

Запровадження ринкового збору має на меті створення умов ринкової торгівлі сільськогосподарською, промисловою та іншою продукцію на спеціально відведених для цього майданчиках (ринках), забезпечення відшкодування витрат на обладнання, утримання та охорону цих майданчиків.

Ринковий збір – це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків. Платниками ринкового збору виступають юридичні та фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари в спеціально відведених та обладнаних для цього ринках.

Ринковий збір повинен справлятися платниками збору до початку реалізації продукції за кожний день торгівлі. Граничний розмір ринкового збору не повинен перевищувати 15 відсотків розміру офіційної межі малозабезпеченості для фізичних осіб і розміру трьох офіційних меж малозабезпеченості для юридичних осіб диференційовано в залежності від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару), що на ньому реалізується.

Розділ 4. Підтримка суб’єктів малого підприємництва

Розвиток малого бізнесу – важлива передумова економічного розвитку України. Що більше малих підприємств буде функціонувати, то більшого різноманіття, більшої конкуренції та кількості інновацій можна досягти.

Суспільство виграє від розвитку малого бізнесу, оскільки цей вид підприємництва:

1) спрямовує енергію людей на створення прибутку та здобуття багатства для підвищення рівня власного добробуту;

2) створює додаткові робочі місця, а отже, пом’якшує наслідки від реструктуризації великих державних підприємств;

3) підвищує ефективність розміщення людських ресурсів, даючи людям змогу реалізувати їхні підприємницькі здібності.

Одне з основних завдань податкової реформи – здійснення такої політики, яка би забезпечила створення сприятливого середовища для здійснення діяльності малими підприємствами, а також скасувала зовнішні та внутрішні обмеження щодо розвитку підприємств. Для реалізації цього завдання потрібні спеціальні податкові режими для суб’єктів малого підприємництва, які дозволять максимально спростити облік та контроль за оподаткуванням цих суб’єктів і забезпечать стабільні надходження до бюджету на відміну від існуючої ситуації. Крім того, деякі види діяльності, такі як гральний бізнес, адвокатська, аудиторська та нотаріальна діяльність не дозволяють внаслідок своєї специфіки точно визначити базу оподаткування для існуючих податків. Тому для них доцільно використовувати спрощену систему оподаткування із застосуванням податкового патенту.

З метою уникнення невиправданого податкового навантаження на господарюючих суб’єктів із незначними обсягами реалізації та зменшення витрат на контроль за правильністю справляння податків суб’єктами малого підприємництва, будуть застосовувані деякі особливі умови оподаткування цих категорій платників податків.

Передбачається використання таких методів підтримки розвитку суб’єктів малого підприємництва:

1. Збільшення мінімального обсягу оподатковуваних операцій за податком на додану вартість до встановлюваної податковим законодавством межі обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Таким чином, малі підприємства, обсяг реалізації яких не перевищує визначену межу, не являтимуться платниками податку на додану вартість. При цьому встановлена межа обсягу виручки буде одночасно єдиним критерієм для віднесення підприємства до категорії суб’єктів малого підприємництва.

2. Застосування спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва, яка поширюватиметься на фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та на юридичних осіб, у яких обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує встановленої для реєстрації в якості платника ПДВ межі. Така спрощена система оподаткування передбачає можливість сплати названими особами єдиного податку, одним з варіантів якого може виступати податок з продаж.

Ставка єдиного податку для юридичних осіб встановлюватиметься в розмірі 6 відсотків від обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому платники єдиного податку юридичні особи не будуть платниками податку на прибуток, податку на додану вартість та збору до Державного соціального фонду.

Щодо фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю та на яких поширюється дія спрощеної системи оподаткування, то правом встановлювати ставку єдиного податку для них буде наділено місцеві органи самоврядування за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності в межах від 1 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за календарний місяць. Ці суб’єкти малого підприємництва будуть звільнені від сплати податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та збору до Державного соціального фонду.

3. Запровадження спрощеної системи оподаткування із використанням податкового патенту, право на застосування якого матимуть особи, виключним видом діяльності яких є здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, здійснення адвокатської, аудиторської або нотаріальної діяльності.

Передбачається встановити, що податковий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право платника податку на особливий порядок оподаткування, при якому власника податкового патенту буде звільнено від сплати податку на додану вартість та збору до Державного соціального фонду, а також податку на доходи фізичних осіб (щодо фізичних осіб, які придбали податковий патент, в частині доходу від даного виду діяльності) та податку на прибуток (щодо юридичних осіб, власників податкового патенту).

4. Встановлення фіксованого сільськогосподарського податку, до платників якого будуть віднесені юридичні та фізичні особи, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, причому сума, одержана ними від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний рік, повинна перевищувати 70 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Сільськогосподарські виробники - юридичні особи звільнятимуться від сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на нерухомість та збору до Державного соціального фонду. Щодо фізичних осіб, які підпадають під визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку, то вони відповідно будуть звільнені від сплати податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, податку на нерухомість та збору до Державного соціального фонду.

Об’єктом оподаткування при сплаті фіксованого сільськогосподарського податку буде виступати сільськогосподарські угіддя, передані платнику фіксованого сільськогосподарського податку у власність або надані йому у користування, в тому числі на умовах оренди. Ставка фіксованого сільськогосподарського податку встановлюватиметься у проценті від вартості сільськогосподарських угідь.

Для стимулювання приросту кількості працівників та їх офіційного прийняття на роботу передбачається встановлення пільг з оподаткування тим суб’єктам малого підприємництва та сільськогосподарським виробникам - юридичним особам, у яких за результатами року буде відмічено зростання середньоспискової кількості працівників і які при цьому не матимуть заборгованості з виплати заробітної плати.

З метою спрощення процедури відкриття підприємств передбачається встановити, що новостворені підприємства за бажанням можуть не реєструватись в якості платника податку на додану вартість до тих пір, поки їх обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищуватиме встанволеної податковим законодавством межі. При цьому на такі підприємства буде покладено обов’язок ведення обліку продаж та витрат.

Щодо дії положень податкового законодавства України на території вільних економічних зон, створених, або які будуть створені, згідно із законодавством України, необхідно передбачити особливий порядок їх застосування на таких територіях в межах спеціальних податкових режимів. При цьому, з метою уникнення диспропорцій в системі оподаткування доданої вартості в межах країни, а також для унеможливлення зловживань суб’єкти, які здійснюють свою діяльність на території вільних економічних зон, не повинні звільнятись від сплати податку на додану вартість, акцизних податків та мита. Такі суб’єкти можуть бути звільнені від сплати податку на прибуток та користатися пільговим режимом сплати інших податків.

З метою створення передумов найефективнішого використання капіталу суб’єктами вільних економічних зон необхідно закріпити перелік критеріїв та мінімальних вимог, які виставлятимуться потенційним суб’єктам таких вільних економічних зон (мінімальна кількість наданих робочих місць, мінімальний обсяг здійснених інвестицій на території певної вільної економічної зони). Якщо протягом встановленого терміну підприємство, яке здійснює свою діяльність на території вільної економічної зони, не виконало встановлених вимог, то всі пільги, якими воно скористувалося під час здійснення такої діяльності, повинні бути перераховані в звичайному порядку, встановленому податковим законодавством.