Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології
Автомат – машина або апарат, що працює без прямої участі людини. Автоматика – це галузь науки й техніки, яка охоплює сукупність керуючих пристроїв, що дають змогу здійснювати трудові процеси без прямої і безперервної участі людини. Алгоритм – це сукупність правил, що однозначно вказують, як і в якій послідовності слід виконувати окремі технологічні операції з метою вирішення загального завдання. Аналітичне конструювання регуляторів – це методика синтезу оптимального керування u(x) для відомого об’єкту при заданих критерії оптимальності та обмеженнях. Асимптотична стійкість – це така стійкість незбуреного руху, при якому збурений рух при досить малих початкових збуреннях прагне до незбуреного руху. Багатоконтурна система – це система, яка має в своєму складі паралельно з’єднані ланки, а також ланки з місцевими зворотними зв’язками. Біоніка – галузь техніки, що моделює елементи біосистеми з метою створення досконалих засобів автоматики. Величина відпускання (повернення) – це значення вхідної величини при її зменшенні. Величина спрацьовування реле – це значення вхідної величини при її зростанні, що відповідає стрибкоподібній зміні величини на виході ланки. Вимірювання – це експериментальне добування повідомної інформації за допомогою певних технічних засобів. Випадковий процес – це функція часу, значення якої в кожний момент часу є випадковою величиною. Втрата на рискання D – це середнє за період рискання значення відхилення показника якості. Гнучкий зворотний зв'язок – це такий зв'язок, дія якого є функцією часу і проявляється лише в перехідних режимах. Датчики – це комбіновані вимірювальні перетворювачі. Двигун – елемент, що використовується у системах автоматичного керування як силовий привід об’єкта або допоміжний двигун, що починає рухати виконуючі органи САК. Жорсткий зворотний зв'язок – це такий зв'язок, дія якого залежить тільки від відхилення величини на його вході і не є функцією часу. Запізнення – це зсув за часом між сигналами на вході і на виході елемента. Зона нечутливості – це діапазон зміни вхідної величини, в межах якого елемент не реагує на неї. Керування – це будь-яка дія, яка вносить бажані зміни у процес і ґрунтується на використанні початкової і робочої інформації. Кібернетика – наука про процеси управління й передавання сигналів у технічних системах, живих істотах і людському суспільстві, яка використовує математичні методи. Крок квантування – це різниця між двома найближчими дискретними значеннями. Ланка дискретної дії (дискретний елемент ) – це ланка, вихідна величина якої змінюється дискретно, тобто стрибками, навіть при плавному змінюванні вхідної величини. Лінійні багатовимірні системи – це системи автоматичного керування, в яких всі елементи мають лінійні характеристики, і їх динамічні властивості описуються лінійними диференціальними рівняннями. Логометр – це вимірювальний перетворювач, у якому кут повороту рухомої системи визначається відношенням струмів у котушках. Мінімально-фазова ланка – це така ланка, у якій всі нулі і полюси передаточної функції мають від’ємні або рівні нулю дійсні частини. Напівавтомат – машина або апарат, що в основному діють автоматично, але періодично вимагають участі людини, найчастіше – на початку технологічного процесу. Нейтральні електромагнітні перетворювачі – це такі перетворювачі, робота яких залежить тільки від наявності струму і не залежить від його напрямку. Немінімально-фазова ланка – це ланка, в якій серед нулів і полюсів є хоча б один, який має додатну дійсну частину. Одновимірний фазовий простір – це простір, який відповідає рівнянню динаміки першого порядку. Оптимальна система автоматичного керування – це система, в якій тим чи іншим способом забезпечується найкраще значення основного показника якості роботи. Оптимальний розв’язок – це розв’язок, який відповідає найбільшому значенню функції вигоди. Параметрично адаптивні системи – це системи з ідентифікаційним алгоритмом. Послідовне з’єднання ланок – це таке з’єднання, при якому вихідна величина попередньої ланки є вхідною для наступної. Потенціометр – це прилад, побудований на основі компенсаційної схеми. Початкова (апріорна) інформація – це інформація, яка вже є до початку роботи об’єкта (системи). Програмна – це така стабілізуюча система, у якій уставка змінюється за певним законом. Реле – елемент, в якому неперервній, плавній зміні вхідної величини відповідає стрибкоподібна зміна вихідної величини. Релейна (імпульсна) система – це система, у складі якої є хоча б одна релейна (імпульсна) ланка, тобто ланка, яка має релейну (імпульсну) характеристику. Рискання – це рух системи поблизу точки екстремуму. Робоча інформація – це відомості, які дістають у ході роботи системи. Система автоматичного керування – це сукупність об’єкта керування та з’єднаних певним чином елементів, взаємодією яких забезпечується розв’язання поставленого завдання керування об’єктом. Система екстремального керування – це система, в якій автоматично відшукується та підтримується режим роботи, що характеризується максимально ( мінімально ) можливим значенням показника якості. Системи з астатизмом прямого порядку – це системи, астатичні щодо ступінчастого сигналу. Статична похибка – це відхилення регульованої величини від заданого значення після закінчення перехідного процесу. Теорія оптимального керування – це розділ теорії автоматичного керування, де досліджуються властивості траєкторії динамічних систем, що є оптимальними за певним критерієм при дотриманні численних обмежень. Точка роси – це температура, при якій водяна пара, що міститься у газі, насичує його. Фотодіоди – це високочутливі елементи для перетворення світлових сигналів на електричні. Функціонал – це змінна величина, значення якої визначається вибором однієї або кількох функцій. Функціональний нелінійний закон регулювання – це такий закон регулювання, при якому регулююча дія на об’єкт має вигляд нелінійної функції від відхилення регульованої величини. Цифрова система автоматичного керування – це система, у замкнутому контурі якої є хоча б один пристрій, що перетворює безперервні сигнали у цифрові коди і виконує математичні операції над цими кодами. Електромеханіка
Ампер– сила постійного струму, що проходячи паралельними прямолінійними провідниками нескінченної довжини, утворює силу взаємодії між ними. Асинхронний двигун – це електрична машина, яка перетворює електричну енергію трифазного струму в механічну енергію. Генератор стабільного струму– це джерело фіксованого і стабільного струму, значення якого не залежить (або мало залежить) від напруги на навантаження. Герметизація –це комплекс заходів і технологічних операцій, які забезпечують захист інтегрованої мікросхеми від механічних та кліматичних впливів і надійність при виготовленні, зберіганні та експлуатації. Граф – це сукупність вузлів і гілок, що характеризує геометричну структуру електричного кола. Джерелами електричного струму називають сторонні джерела енергії, які пов'язані з процесами перетворення інших видів енергії в електричну. Джерелами електричної енергії – є пристрої, в яких механічна, теплова, хімічна, ядерна та інші види енергії перетворюються на електричну. Джерело електричного струму – це пристрій, в якому енергія якого-небудь виду протягом усього часу перетворювалася б в енергію електричного поля. Діелектрики – це речовини, в яких за нормальних умов (без дії зовнішніх агентів і при не високій температурі) немає вільних електричних заряджених частинок. Докірні домішки – це домішки, що забезпечують домінуючу електронну провідність напівпровідників і створюють концентрацію вільних електронів у зоні провідності. Електричний диполь –система двох точкових тіл, заряди яких однакові за величиною, але протилежні за знаком. Електричний розряд – сукупність явищ, яка відбувається у газі при проходженні крізь нього електричного струму. Електричний струм– це упорядкований потік заряджених часток. Електровакуумним приладом називають електронний прилад, в якому провідність здійснюється за допомогою електронів або іонів, що рухаються між електродами крізь вакуум або газ. Електроліти – це провідники, в яких проходження струму спричинює електроліз. Електрорушійна сила– характеристика джерела струму, що чисельно дорівнює роботі, яку виконують сторонні сили щодо переміщення носіїв струму. Електростатика –це розділ фізики, в якому вивчається взаємодія нерухомих у заданій системі відліку електрично заряджених тіл і властивостей, пов'язаних з ними полів. Енергією активації власної провідності називається енергія, потрібна електрону для міжзонального переходу. Клас точності – це узагальнена характеристика, яка визначає допустимі межі основної і додаткової похибки та інші метрологічні характеристики приладів. Колектор – це один із складних вузлів машини постійного струму, який складається з мідних пластин, осердя та вала якоря. Конденсатор – це пристрій із двох провідних тіл (пластин) будь-якої форми, розділених діелектриком. Магнітний пускач – це спеціалізований комплексний апарат, призначений для керування асинхронними двигунами з короткозамкненим ротором. Магнітодіелектрики– це матеріали, які виготовляються із суміші дрібнозернистого феромагнітного порошку. Мікропроцесор – це вимірювальний прилад, який обробляє вимірювану величину, активно впливає на сам процес вимірювання і калібрування шкали приладу. Надійність інтегрованої мікросхеми– це властивість виробу зберігати значення встановлених параметрів функціонування у заданих межах. Напруженість –це величина обумовленої силової дії поля на внесене у нього пробне точкове заряджене тіло. Операційний підсилювач(ОП)– це підсилювач електричних сигналів, призначений для виконання з високою точністю різних операцій над аналоговими. Перехідний процес– це процес переходу від одного усталеного режиму електричного кола до іншого усталеного режиму. Плече диполя – вектор спрямований від негативно зарядженого до позитивно зарядженого тіла і чисельно дорівнює відстані між ними. Плоский конденсатор– це система двох металевих паралельних пластин, розміщених на близькій відстані одна від одної. Поляризація діелектрика – це процес зміщення зв'язаних заряджених частинок діелектрика під впливом зовнішнього електричного поля. Регулювальна характеристика – це залежність струму збудження від частоти обертання ротора генератора при незмінному значенні випростаної напруги генератора і заданій величині струму навантаження. Резонанс струмів – режим кола, що виникає при паралельному з`єднанні гілок, яким притаманні індуктивність та ємність. Самовільна намагніченість речовини полягає у відсутності зовнішнього поля, що є найхарактернішою ознакою феромагнетизму. Сила струму– скалярна величина, яка чисельно дорівнює сумарному заряду, що переноситься через поперечний переріз провідника за одиницю часу. Синхронний компенсатор – це синхронна машина, призначена для генерування реактивної енергії в мережу. Станина – це прилад, який служить для закріплення полюсів і підшипникових щитів, і є частиною магнетопроводу. Сферичний конденсатор– це конденсатор, який складається з двох концентричних сферичних обкладок, простір між якими заповнений діелектриком. Технологічна операція –це закінчена частина технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці й на одному обладнанні. Трансформатор – це статичний електромагнітний апарат, призначений для підвищення або зниження напруги, і працює тільки при змінному струмі. Триполюсник – частина електричного кола, яка розглядається відносно трьох полюсів. Це з`єднання зіркою та трикутником. Усадка – зменшення об’єму металу при кристалізації. Фаза – однорідна частина сплаву, яка має однакову будову, склад та властивості. Циліндричний конденсатор– це система двох порожнистих металевих коаксіальних циліндрів, вставлених один в одний, простір між якими заповнений діелектриком. Шлях – це упорядкована послідовність гілок, в якій кожні дві сусідні гілки мають спільний вузол. Штамповка – процес пластичного деформування металу за допомогою спеціального інструменту-штампу, під час якого плин металу обмеженний поверхнями порожнини штампу.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|