Главная | Обратная связь

Служба в органах місцевого самоврядування

Індивідуальне навчально-практичне завдання

з навчальної дисципліни «Кадрова політика та державна служба»

на тему: «Служба в органах місцевого самоврядування»

 

 

Виконав

слухач гр. ДУД-11

Шеретюк В.С.

Перевірив:

Старший викладач

Головацька С.С.

 

Львів – 2013

Вступ

Служба в органах місцевого самоврядування як вид публічної служби має багато спільного з державною службою. Але існують і певні відмінності. Реалізація завдань адміністративної реформи потребує комплексного розвитку адміністративно-правового забезпечення організації цих двох видів публічної служби. Головною метою реформування системи публічної служби є становлення професійної, ефективної, стабільної та авторитетної служби.
Реформування організації служби в органах місцевого самоврядування у складі публічної служби має відбуватися з урахуванням історичного досвіду організації служби в нашій державі, відповідного досвіду провідних зарубіжних країн, зокрема в нормативному регулюванні та практиці організаційно-службових відносин.

З огляду на стратегічне завдання України щодо здійснення комплексу системних перетворень та створення реальних внутрішніх передумов для вступу до Європейського Союзу, наближення публічної служби до загальноприйнятих її засад для країн-членів ЄС набуває особливо актуального значення. Діюча система державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в Україні має певні проблеми, які потребують подальшого вирішення. Ефективне функціонування державного управління має забезпечити запровадження стандартів, принципів та норм ЄС . Відповідно до цього було схвалено Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, схваленою Указом Президента України від 5 березня 2004 року.

Публічна служба в Україні обумовлена недосконалою системою та структурою органів державної влади, невирішеним питанням щодо державних службовців, їх видів, правового статусу, а також проблема підвищення культури і етики державних службовців. Для нашої держави реформування й удосконалення державної служби та служби в органах місцевого самоврядування є найнеобхіднішим завданням, тому що саме через ці органи реалізуються державні функції, забезпечуються конституційні права та свободи громадян. І саме такий механізм взаємовідносин між державою та громадянином залишається надійним способом охорони та захисту прав громадян України.

Служба в органах місцевого самоврядування

Демократична держава, якою є Україна, не може функціонувати без місцевого самоврядування. Цей принцип зазначається у Європейській Хартії місцевого самоврядування [1]. Стаття 7 Конституції України проголошує, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування [2].
Нормальне функціонування органів місцевого самоврядування неможливе без встановлення належних конституційно-правових засад та формування служби в органах місцевого самоврядування як одного з новостворених інститутів конституційного права.
Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ст. 140 Конституції України та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Служба в органах місцевого самоврядування (муніципальна служба) – це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом (ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).
Служба в органах місцевого самоврядування з січня 1994 року регулювалась Законом України «Про державну службу». Спочатку постановою Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року, а з травня 1997 року відповідно до перехідних і прикінцевих положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дія Закону України «Про державну службу» поширювалася на працівників органів місцевого самоврядування, – їх було прирівняно до відповідних категорій посад державних службовців.
4 липня 2001 року введено в дію Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування». З прийняттям цього Закону керівні працівники і спеціалісти органів місцевого самоврядування набули статусу посадових осіб. Прийняття зазначеного Закону обумовлене, зокрема, вимогами статті 38 Конституції України, яка передбачає рівне право доступу громадян як до державної служби, так і до служби в органах місцевого самоврядування.
Враховуючи те, що протягом шести років статус працівників органів місцевого самоврядування визначався законодавством про державну службу, у Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування» збережено норми щодо відповідності категорій посад та рангів працівників місцевого самоврядування категоріям посад та рангам державних службовців. Передбачено єдиний підхід до вирішення питань, пов’язаних з обмеженнями при прийнятті на посади та проходженні служби, в оплаті праці, соціальному забезпеченні, а також з інших питань проходження служби.
Відтепер законодавець розрізняє поняття «державна служба» та «служба в органах місцевого самоврядування».
Виходячи з положень Конституції України (ст.ст. 5, 19, 38 тощо), можна визначити такі специфічні риси органу місцевого самоврядування (як самостійного виду органів публічної влади):
1) орган місцевого самоврядування не входить до системи органів державної влади, він виступає самостійним (організаційно відокремленим) елементом системи місцевого самоврядування;
2) орган місцевого самоврядування утворюється з метою виконання завдань та функції місцевого самоврядування (як самостійної форми публічної влади);
3) орган місцевого самоврядування становлять фізичні особи, які наділяються згідно з законом спеціальним статусом – депутата місцевої ради або службовця органів місцевого самоврядування.
4) владними повноваженнями орган місцевого самоврядування наділяється з метою вирішення питань місцевого значення (самоврядні повноваження). При цьому, свої владні самоврядні повноваження орган місцевого самоврядування здійснює в інтересах територіальної громади та від її імені;
5) фінансування діяльності органу місцевого самоврядування здійснюється з бюджету місцевого самоврядування, з районного, обласного бюджету [3, 375].
Так, посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які обираються територіальною громадою (сільський, селищний, міський голова); виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою (голови та заступники голови районної, районної у місті, обласної ради тощо); посади, на які призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради; заступники голови районної адміністрації; керівники відділів та інших структурних підрозділів районних адміністрацій) [4, 12].
Стаття 5 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначає: право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території. На посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою в обсягах, достатніх для виконання службових обов’язків [5].
Але існують певні обмеження. Відтак не можуть бути прийняті на службу в органах місцевого самоврядування особи, які: визнані судом недієздатними; мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; позбавлені, відповідно до закону, права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленого строку; будуть, у разі прийняття на муніципальну службу, безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, що є близькими родичами чи свояками.
Отже, інститут місцевого самоврядування характеризується множинністю суб’єктів, які його здійснюють. У сукупності ці суб’єкти утворюють цілісну і функціонально впорядковану систему місцевого самоврядування. Базовим елементом цієї системи Конституція України називає територіальну громаду, яка має важливе значення для розвитку всіх інших інститутів самоврядування.