Главная | Обратная связь

Служба в органах місцевого самоврядування: загальна характеристика

До прийняття Закону України «Про службу в органах місцевого са­моврядування» від 07.06.2001 р.[1] (далі — Закон) проходження служби в системі органів місцевого самоврядування регулювалося Законом України «Про державну службу», оскільки ст. 2 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» встановлювала, що його дія поширюється на працівників ор­ганів місцевого самоврядування, які прирівнюються до відповідних категорій посад державних службовців[2].

Відповідно до згаданого Закону служба в органах місцевого са­моврядування— це професійна, на постійній основі діяльність грома­дян України, які обіймають посади в органах місцевого самоврядуван­ня, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого пра­ва на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів вико­навчої влади, наданих законом.

Поняття служби в органах місцевого самоврядування поєднує се­ред інших такі її основні елементи, як спрямування на реалізацію те­риторіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих Законом. Цим підкреслюється роль служби в органах місцевого самоврядуван­ня в розв'язанні місцевих проблем управління, її зв'язок з органами місцевої влади.

Основними принципамислужби в органах місцевого самоврядування є:

· служіння територіальній громаді;

· поєднання місцевих і державних інтересів;

· утвердження вер­ховенства права, демократизму і законності;

· гуманізм і соціальна справедливість;

· гласність;

· пріоритет прав та свобод людини і громадянина; рівні можливості доступу громадян до служби в органах місце­вого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та про­фесійної підготовки;

· професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, від­даність справі;

· підконтрольність, підзвітність, персональна відповідальність за по­рушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків;

· дотримання прав місцевого самоврядування;

· правова і соціальна захищеність посадових осіб місцевого са­моврядування;

· захист інтересів відповідної територіальної громади;

· фінансове та матеріально-технічне забезпечення служби за ра­хунок коштів місцевого бюджету;

· самостійність кадрової політики в територіальній громаді.

Закон закріплює право громадян України на службу в органах міс­цевого самоврядування незалежно від раси, кольору шкіри, політич­них, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній те­риторії, та встановлює вимоги до претендентів на службу в цих орга­нах. Ці вимоги не мають обмежувального характеру, оскільки стосу­ються освіти і професійної підготовки, володіння державною мовою в обсягах, достатніх для виконання службових обов'язків.

Обмеження, пов'язані з прийняттям на службу в органи місцевого са­моврядування та проходженням служби, згідно зі ст. 12 Закону, є тра­диційними. Не можуть бути прийняті на службу особи:

· визнані судом недієздатними;

· які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом по­рядку;

· які відповідно до закону позбавлені права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленого терміну;

· які у разі прийняття на службу в органи місцевого самовряду­вання будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі осо­бам, що є близькими родичами чи свояками.

Інші обмеження, пов'язані з проходженням служби в органах місцевого самоврядування, встановлюються виключно законами Ук­раїни. До обмежувальних заходів можна віднести неподання декла­рації про доходи.

Встановлення правового статусу посадових осіб місцевого само­врядування має певні особливості. У Законі відзначено, що посадовою особоює особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпо­рядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну пла­ту за рахунок місцевого бюджету.

Види посад визначені у ст. 3. Це виборні посади, на які особи оби­раються територіальною громадою; виборні посади, на які особи оби­раються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визна­чається Конституцією України, Законом України «Про службу в орга­нах місцевого самоврядування», а також законами «Про місцеве са­моврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» та іншими законами України.

Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійс­нюється шляхом обрання на посади територіальною громадою, об­рання або затвердження відповідною радою, призначення на посади сільським, селищним, міським головою, головою районної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законо­давством України. Посадові особи місцевого самоврядування, які вперше обираються чи призначаються на службу, приносять присягу.

У Законі наводиться класифікація посад в органах місцевого само­врядування та встановлюються ранги посадових осіб. Встановлено сім категорій посад, яким відповідають п'ятнадцять рангів.

Віднесення посад органів місцевого самоврядування, не зазначе­них у Законі, до відповідної категорії посад здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місце­вого самоврядування.

Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня про­фесійної кваліфікації, результатів роботи одночасно з обранням (прийняттям) на службу в органи місцевого самоврядування або об­ранням чи призначенням на вищу посаду.

Атестація посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється один раз на чотири роки з метою оцінки ділових та професійних яко­стей, а також їх кваліфікації. За результатами атестації атестаційна комісія робить один з наступних висновків: про відповідність зай­маній посаді; про відповідність займаній посаді за певних умов; про невідповідність займаній посаді. Закон визначає порядок оскарження рішення атестаційної комісії та встановлює перелік осіб, які не підля­гають атестації. Слід також зазначити, що результати атестації мають рекомендаційний характер для відповідних керівників.

Закон встановлює підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування. Крім загальних підстав, передбачених Кодексом за­конів про працю України, підстав, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», служба в органах місцевого само­врядування припиняється у разі: відмови посадової особи місцевого самоврядування від складання присяги; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування; неподання у встановлений термін відомостей або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуван­ню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування; досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (60 років для чоловіків, 55 — для жінок).

Рішення про припинення служби в органах місцевого самовряду­вання може бути оскаржено посадовою особою місцевого самовряду­вання у порядку, визначеному законом.

Перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби.

 

 

[1] Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 33. — Ст. 175.

[2] Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.