 |
|
Методи фінансування бюджетного дефіциту
Стаття 11. Класифікація фінансування бюджету
1. Класифікація фінансування бюджету містить джерела
отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту
бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в
результаті профіциту бюджету. Витрати на погашення боргу належать
до складу фінансування бюджету.
2. Фінансування бюджету класифікується за:
1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників
боргових зобов'язань);
2) типом боргового зобов'язання (за засобами, що
використовуються для фінансування бюджету).
Глава 3. ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТУ (ДЕФІЦИТ, ПРОФІЦИТ)
ТА ДЕРЖАВНИЙ (МІСЦЕВИЙ) БОРГ
Стаття 14. Дефіцит та профіцит бюджету,
залишок бюджетних коштів
1. Затвердження бюджету з дефіцитом дозволяється у разі
наявності обґрунтованих джерел фінансування бюджету з урахуванням
особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу.
2. Профіцит бюджету затверджується з метою погашення боргу,
забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних
коштів та придбання цінних паперів з урахуванням особливостей,
визначених статтею 72 цього Кодексу.
3. Оборотний залишок бюджетних коштів - частина залишку
коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для
покриття тимчасових касових розривів.
Оборотний залишок бюджетних коштів встановлюється у розмірі
не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і
затверджується у законі про Державний бюджет України (рішенні про
місцевий бюджет).
На кінець бюджетного періоду оборотний залишок бюджетних
коштів має бути збережений у встановленому розмірі.
4. Перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над
оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду
становить вільний залишок бюджетних коштів, який використовується
на здійснення витрат бюджету згідно із законом про Державний
бюджет України та/або змінами до нього (змінами до рішення про
місцевий бюджет).
Стаття 15. Джерела фінансування бюджету
1. Джерелами фінансування бюджету є:
1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх
запозичень;
2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші
надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) -
щодо державного бюджету;
3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження
внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;
4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов,
визначених цим Кодексом.
2. Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні
кошти Національного банку України.
Основними методами фінансування бюджетного дефіциту є:
- кредитно-грошова емісія (монетизація);
- боргове фінансування;
- за рахунок податкової політики.
Кредитно-грошова емісія пов’язана з випуском додаткової маси грошей в обіг для фінансування саме бюджетного дефіциту. Але безконтрольна емісія грошей посилює інфляцію, погіршує стан грошового обігу, викликає тяжкі наслідки у сфері економічних та соціальних відносин.
Внаслідок монетизації дефіциту бюджету держава може отримати сеньйораж – дохід від друкування та карбування грошей. Він виникає, якщо темпи зростання грошової маси перевищують темпи зростання реального ВНП, у результаті чого середній рівень цін збільшується і в країні починає наростати інфляція. В результаті усі економічні агенти платять своєрідний інфляційний податок, який з’являється за рахунок перерозподілу частини їх доходів на користь держави через зростаючи ціни. Інфляційний податок – це втрата капіталу власниками грошових коштів внаслідок інфляції.
Цей метод фінансування бюджетного дефіциту є самим простим у вирішенні проблеми, а тому й самим привабливим.
Покриття бюджетного дефіциту за допомогою боргового фінансування, тобто проведення державних запозичень, за рахунок випуску і реалізації державних цінних паперів (облігацій, казначейських векселів тощо) на внутрішньому та зовнішньому ринках за визначених умов, виштовхує частину інвестицій із виробничого процесу, призводить до падіння чистого експорту, збільшення ринкової ставки процента і до зниження споживчих видатків.
Ще одним методом фінансування бюджетного дефіциту є впровадження зваженої податкової політики. Проблема збільшення податкових надходжень до державного бюджету виходить за межи фінансування бюджетного дефіциту, оскільки пов’язана з проведенням комплексної податкової реформи, спрямованої на зниження податкових ставок і розширення бази оподаткування, відповідно до концепцій економістів неокласичної школи, головним аргументом яких є те, що великі податки підривають можливості нагромадження заощаджень та інвестицій, тобто негативно впливають на економічне зростання.
Слід зауважити, що ні один зі способів фінансування дефіциту державного бюджету не має абсолютних переваг перед іншими і не є повністю безінфляційним.