 |
|
Основні фонди та показники їх використання
Основні фонди – матеріальні активи, які підпр-во утримує з метою використання їх в процесі виробництва, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. За функціональним призначенням поділяються на виробничі (що безпосередньо беруть участь у виробництві або сприяють його здійсненню – будови, споруди, устаткування, обладнання, машини, які діють у сфері матеріального виробництва) та невиробничі (що беруть участь в процесі діяльності і призначені здебільшого для обслуговування комунальних та культурно – побутових потреб).
Основні фонди визначають характер матеріально – технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Зростання і вдосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних фондів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підпр-ва.
Види ОФ:
1. будівлі, споруди, їх структурні компоненти й передавальні пристрої
2. автом. транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромех-ні прилади та інструменти
3. ОФ, що не включені до перших двох груп.
Елементи ОФ поділяють на 2 частини: активну (безпосередньо бере участь у виробничому процесі) і пасивну (створює умови для здійснення процесу виробництва).
Оцінка основних фондів підпр-ва є грошовим вираженням їх вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.
Види оцінки основних фондів.
Первісна вартість основних фондів –фактична їх вартість на момент введення в дію чи придбання. Крім оптової ціни вона включає витрати на транспортування й установку на місці використання.
Відновлена вартість основних фондів – це вартість їх відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати , що й первісна вартість, але за сучасними цінами.
Повна вартість основних фондів –вартість у новому, не зношеному стані.
Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовленої продукції. Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновленою) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів.
Балансова вартість групи основних фондів обчислюється за формулою:
БВ(оф)=БВ(о)+В(ноф)+В(кр)+В(рек)-В(в)-АВ(о), де
БВ(оф) – балансова вартість групи ОФ підприємства на початок розрахункового року
БВ(о) – балансова вартість групи ОФ на початок року, що передував звітному
В(о) – витрати на придбання ОФ
В(кр) – вартість здійснення кап. ремонту ОФ
В(рек) – витрати на реконструкцію і модернізацію
В(в) – вартість виведених з експлуатації ОФ протягом попереднього року
АВ(о) – сума амортизаційних відрахувань попереднього року
Показники використання ОФ:
1. діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві)
2. недіючі (ті, що не використовуються в даний період часу)
3. запасні (устаткування, що перебуває в резерві)
Ефективність використання основних фондів можна виявити за допомогою показників фондовіддачі і фондомісткості, рентабельність.
Для аналізу обчислюємо фондовіддачу за звітний рік (фактичну і планову) і порівнюємо з минулим роком. Збільшення фондовіддачі у звітному році в порівнянні з плановим періодом та минулим роком говорить про більш ефективне використання основних фондів.
Фондомісткість – показник, обернений до фондовіддачі, який характеризує вартість ОФ, що припадає на 1 грн. товарної продукції .
Аналіз фондовіддачі проводиться в 2 напрямках: вивчення і вимірювання впливу окремих факторів на фондовіддачу; виявлення впливу фондовіддачі на об’єм виробництва.
На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, пов’язані як з зміною об’єму продукції , так і з ефективністю використання ОВФ, особливо активної її частини.
Рівень фондовіддачі залежить перш за все від зміни структури фондів (питомої ваги), від об’єму продукції з гривні. вартості активної частини. Підвищення долі активної частини фондів у загальній її вартості є стимулюючим фактором росту фондовіддачі. Головна причина зниження фондовіддачі – неефективне використання ОФ (простої обладнання, недовикористання виробничих потужностей, низький коефіцієнт змінності, наявність невстановленого обладнання).