 |
|
Підбір матеріалу. Упорядкування тексту
Наступний крок докомунікативного етапу — "кодування" — складання тексту — по-чинається з добору матеріалу. Щоб виступ вийшов змістовним, краще використовувати не одне джерело, а кілька. Джерела матеріалу поділяються на групи:
1. Безпосередні — матеріал, видобуте автором з життя шляхом спостережень, вла-сного досвіду: знання, практика; безпосередні особисті контакти, розмови, інтерв’ю; уявне створення нових картин, образів, проектів з урахуванням минулого досвіду із елементами творчості.
2. Опосередковані:
а) офіційні документи;
б) наукова і науково-популярна література;
в) художня література;
г) статті газет і журналів;
д) передачі радіо та телебачення;
е) довідкова література: енциклопедії, словники;
ж) результати соціологічних опитувань.
Слід пам'ятати, що " живий " досвід добре сприймається слухачами, він переконливий і в нього вірять.
Матеріал публічного виступу може бути теоретичним і фактичним. Насиченість про-мови тим чи іншим типом матеріалу залежить від жанру. Так, у звітній доповіді потрібно наводити безліч фактів, щоб довести думку та переконати слухачів. Матеріал виступу має бути достовірним. Попередньо перевіряють точність інформації, цифр, дат, цитат, імен.
Систематизуючи матеріал, оратор створює план, продумує композицію, логіку викладу, складає, редагує текст.
Підготовка письмового тексту має багато переваг. Написану промову можна перевіряти, виправляти; вона легше запам'ятовується і довше утримується в пам'яті. Писати слід на окремих аркушах, на одному боці. Досвідчений оратор може обмежитися упорядкуванням тез, конспекту чи розгорнутого плану виступу.
Репетиція є проголошення тексту подумки або вголос, краще це робити перед дзеркалом. Треба знайти таку позу, де ви почуваєтеся легко і зручно, і треба постаратися її запам'ятати; вивчити обличчя — розправити нахмурені брови, мімічні зморшки, що насуваються на лоб; продумати жести, прийоми встановлення контакту. Практика показує, що на хвилину виступу доводиться 20—25 хвилин підготовки. Якщо виступ старанно розроблено, то момент зустрічі зі слухачами промовець почувається впевнено. Як стверджують досвідчені оратори, невидима нікому праця — основа впевненості лектора.
У процесі логічно правильних, доказових міркувань, з неминучістю досягається визначеність, ясність, несуперечність і обґрунтованість висновків.
Щоб мова оратора була правильною і доказовою, йому треба знати й систематично спиратися на основні логічні закони:
Закон достатніх підстав. Сутність цього полягає в цьому, що кожна правильна думка має бути обґрунтована іншими думками (аргументами, твердженнями), істинність яких перевірено практикою. Взагалі ораторові в усьому слід дотримуватися правила: практика — найвищий критерій істини!
Закон тотожності. Суть закону тотожності в тому, що кожна думка в процесі окремо взятого міркування зберігає один і той самий певний зміст, хоч би скільки вона не повторювалася. Закон тотожності слід особливо враховувати за умов спору, дискусії, під час використання недостатньо чітко визначених понять.
Закон винятку третього. Цей закон формується так: дві думки суперечать одному й тому самому предмету, одне з них істиною є, інше помилкове, і третього просто немає. Сутність цього буде зрозумілою, якщо сказати, що не можна бути одночасно згоден із двома протилежними твердженнями.
У процесі логічного обґрунтування, доказового судження велику роль відіграє добір фактів, прикладів. Важливо, щоб факти, приклади були досить типові, переконливі, розкривали явища системно і всебічно.
Наприкінці оратор підбиває підсумки, коротко повторює ключові думки свого виступу, викладає головну ідею виступу і навіть може закликати слухачів до конкретних дій з її реалізації.