 |
|
Поняття про трансфертне ціноутворення
На всі результати діяльності великих компанії в значній мірі впливають трансферти, тобто операції, в ході яких підрозділи передають один одному товари і надають послуги. Встановлені трансфертні (внутрішні) ціни є витратами для приймаючого і вступів (дохід) для поставляючого підрозділу, це означає, що всякий раз, коли встановлюється трансфертна ціна, вона впливає на рентабельність кожного підрозділу. Крім того, від трансфертної ціни суттєво залежать і рішення, що приймаються в підрозділі,.
Трансфертне ціноутворення — це встановлення цін для здійснення стосунків, принаймні між двома сторонами, одна з яких, як правило, — центр прибутку.
Рішення про те, яка має бути внутрішня ціна, приймають менеджери компанії в процесі управління.
Ціноутворення в цілому (і, зокрема, трансфертне) — досить складний процес, що вимагає обліку великої кількості чинників. Їх прийнято підрозділяти на дві групи: зовнішні і внутрішні.
При аналізі зовнішніх чинників менеджери повинні проаналізувати питання:
чи є зовнішній ринок для продукту, вироблюваного компанією; -чи є зовнішній ринок конкурентним;
-наскільки стійка ринкова ціна; - які вимоги законодавства, зокрема, в області оподаткування?
Аналіз внутрішніх чинників вимагає більших витрат часу. Серед них важливе місце займає собівартість виготовленої продукції, тому що розрахунок трансфертної ціни мають забезпечувати збереження автономності господарюючої одиниці (підрозділи).
Більшість методів розрахунку трансфертної ціни засновані на аналізі процесу виробництва і реалізації продукції, тобто визначенні структури виробничих і інших витрат.
Вживання компанією системи трансфертного ціноутворення дозволяє вирішувати наступні завдання. 1. Надавати інформацію, яка дає можливість менеджерам підрозділів приймати обгрунтовані економічні рішення. Менеджери повинні діяти в інтересах, як власного підрозділу, так і компанії в цілому. 2. Гарантувати автономність діяльності подрозділів. Менеджери підрозділів мають бути наділені повноваженнями ухвалення рішень. 3.Цілеспрямовано переміщати частину прибутку між підрозділами 4. Надавати інформацію, яка корисна для оцінки управлінських і економічних показників діяльності підрозділів.
Основне правило, якого дотримуються фахівці, полягає в тому, що ціна має бути максимально близькою до ринкової. Фахівці виділяють ряд сприятливих чинників, які сприяюють встановленню оптимальних трансфертних цін:
-компетентність співробітників і орієнтація на довгострокові цілі;
-автономність підрозділів. Має місце свобода в ухваленні рішення. Менеджери можуть вирішувати самі, купляти їх усередині компанії або у зовнішнього постачальника;- вирішення спірних питань шляхом переговорів.
Загальною формулою для визначення трансфертної ціни є :
"Трансфертна ціна = Дійсні витрати на одиницю продукції + Можливі витрати на одиницю продукції.
Отже, трансфертна ціна повинна відшкодовувати витрати підрозділу на виробництво продукції та його втрати внаслідок відмови від реалізації продукції іншим підприємствам. Базою для визначення трансфертних цін можуть бути: рівень витрат, ринкові або договірні ціни.
Трансфертне ціноутворення широко використовується транснаціональними корпораціями, що мають філії в різних країнах, для мінімізації податків та ризиків. Досягають цього таким чином: дочірня компанія, що створена в країні з дешевою робочою силою та високими податками на прибуток, реалізує свою продукцію за собівартістю материнській компанії, яка створена в іншій країні, де діють більш високі ціни та менші ставки оподаткування. Материнська компанія продає продукцію кінцевим споживачам і сплачує податки за ставками країни перебування. Дочірня компанія у країні-виробнику взагалі прибутку не має і податку не сплачує. Таким чином мінімізується загальна сума податку.
політику трансфертного ціноутворення визначають умови країни, де зареєстрована дочірня компанія.
Подвійне трансфертне ціноутворення – система трансфертного ціноутворення, яка дає змогу підрозділу-продавцю відображати внутрішній продаж продукції (послуг) за однією ціною (ринковою або договірною), а підрозділу-покупцю – відображати отриману продукцію (послуги) за іншою ціною (яка базується на витратах). Таке ціноутворення забезпечує отримання прибутку підрозділом-продавцем і мінімізацію витрат для підрозділу-покупця. Це сприяє уникненню проблеми „розподілу прибутку всередині компанії”.
1. 
2. 
3. 
Рентабельність продаж * Оборотність активів = Рентабельність інвестованого капіталу.
4. 
5. 
6. 
7. 
8. 
9. 
10. 
11. 
12. Цикл оборотності коштів = Термін оборотності запасів + Термін оборотності дебіторської заборгованості — Термін оборотності кредиторської заборгованості.
13. 
14. 
15. 
16. 
Мінімальне значення цього показника дорівнює 3.
17. 
Чистий грошовий доход = Нерозподілений прибуток звітного року + Амортизація.
18. Працюючий власний капітал = Оборотні активи — Поточні зобовв’язання = Власний капітал + Довгострокові зобов'язання — Необоротні активи.
19. Фінансова стійкість = Загальний коефіцієнт покриття + Терміновий коефіцієнт покриття — (Короткострокові зобов'язання : Акціонерний капітал) — (Довгострокові зобов'язання : Акціонерний капітал).