Основні закони і закономірності системи управління трудовими (людськими) ресурсами
Наукове управління людьми не є тільки чисто вольовою, суб'єктивною дією, що базується на правилах і принципах, сформованих в результаті узагальнення багаторічної практики. Воно передбачає розкриття сутності управлінських процесів, пізнання і використання об'єктивних законів розвитку суспільства. До основних законів управління людськими ресурсами відносять: • закон спеціалізації управління, суть якого полягає в тому, що управління на державному рівні здійснюється певними державними органами - міністерствами, відомствами, що спеціалізуються на вирішенні окремих проблем (Міністерство освіти і науки України, Мінпраці та соціальної політики); • закон інтеграції управління. Необхідність інтеграції • закон оптимального поєднання централізації і де • закон демократизації управління, який відображає співвідношення влади і підпорядкованості; • закон економії часу в управлінні що виступає як закон управління робочим часом. Ці закони виступають ніби обмеженнями в практиці управління соціально-економічними системами. Тому тільки при врахуванні дії об'єктивних законів можна успішно досягнути поставлених цілей. Управління людськими ресурсами також враховує дію економічних законів (закон вартості, попиту й пропозиції, закон розширеного відтворення тощо), законів соціології, психології і використовує найбільш загальні закони кібернетики (закон зворотного зв'язку, закон оптимізації, закон пристосування систем до зовнішнього середовища). Отже, управління - це уміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви, поведінку людей. У науковому управлінні використовуються його закономірності, в яких проявляються закони суспільного розвитку. Рівень управління визначається глибиною пізнання й здатності дотримуватись в практичній діяльності "вимог" законів й закономірностей створення, функціонування й розвитку системи управління людськими ресурсами. Загальною закономірністю є єдність системи управління, стабільність внутрішніх зв'язків, характер їх формування та розвиток. Ця закономірність проявляється в єдності принципів управління, системи інтересів, методів і техніки управління. Всі елементи системи управління взаємозв'язані між собою і повинні відповідати один одному. Це потрібно враховувати в процесі проектування, удоско налення системи, передбачити одночасні зміни всіх основних її елементів. Закономірність пропорціональності виробництва й управління реалізується при допомозі планування раціональних міжгалузевих, міжрегіональних пропорцій відтворення й використання трудових ресурсів, підтримання певного співвідношення кількості працівників вищої та середньої кваліфікації і працівників певних спеціальностей. Специфічною закономірністю є співвідношення керуючої та керованої систем. В управління існують й інші закономірності, які характеризують окремі сторони управління. Знання закономірностей дає можливість не тільки правильно оцінити управлінські процеси, але й прогнозувати їх розвиток. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|