Правове і науково-методичне забезпечення системи
Система управління трудовими ресурсами в Україні має досить різноманітну правову основу і грунтується на основних положеннях Конституції України та на базі Кодексу Законів про працю, та законів, прийнятих Верховною Радою. Першочергове значення мають наступні закони: "Про зайнятість населення", "Про охорону праці", "Про освіту", "Про колективні договори і угоди", "Про підвищення соціальних гарантій для трудящих" та Конвенцій МОП. Правовою та нормативною базою служать також Постанови Уряду, Укази Президента, положення та інструкції з питань управління трудовими ресурсами. Механізм правового регулювання соціально-трудових відносин включає систему норм різних галузей права і методів, форм юридичного вплив}' на суб'єкти та об'єкти управління з метою досягнення ефективної їх діяльності. Правове забезпечення системи управління трудовими ресурсами направлене на: • регулювання трудових відносин, що складаються між: роботодавцями та найманими робітниками; • захист прав та законних інтересів робітників, що виходять із трудових відносин; • дотримання, виконання та використання норм діючого законодавства в області праці, трудових відносин; • розробка та затвердження локальних нормативних і ненормативних актів організаційного, організаційно-розпорядчого та економічного характеру; • підготовку пропозицій щодо зміни діючих або відміни застарілих, що фактично втратили силу нормативних актів з питань трудових ресурсів. Здійснення правового забезпечення в організації покладається на її керівника та інших посадових осіб (в межах наданих їм прав та повноважень при здійсненні ними організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських, трудових та інших функцій), а також: на керівника системи управління персоналом та її працівників з питань, що входять до їх компетенції. Організаційним структурним підрозділом з правової роботи в області трудового законодавства є Міністерство освіти і науки, його відділи, основними завданнями яких є: • розробка проектів нормативних актів та їх правова експертиза щодо відповідності їх вимогам законодавства; • організація системного обліку та зберігання законодавчих та нормативних актів; • інформування підрозділів і служб про діюче законодавство про працю; • пояснення діючого трудового законодавства та порядку його використання. До системи законодавчих документів входять Генеральна та галузеві (тарифні) угоди, колективні договори та інші правові акти, що використовуються безпосередньо в організаціях. Правові акти ненормативного характеру - це розпорядження та вказівки, які можуть видавати керівники управління персоналом. Крім правової бази управління трудовими ресурсами здійснюється на матеріалах нормативно-методичного характеру. Нормативно-методичне забезпечення системи управління трудовими ресурсами - це сукупність документів організаційного, організаційно-методичного, організаційно-розпорядчого, технічного, нормативного, техніко-економічного та економічного характеру, які встановлюють норми, правила, вимоги, характеристики, методи та інші дані, що використовуються при вирішенні завдань щодо управління трудовими ресурсами і затверджені в установленому порядку компетентними відповідними органами. Нормативно-методичне забезпечення створює умови для ефективного процесу підготовки, прийняття та реалізації рішень з питань управління персоналом. Воно полягає в організації розробки та використання методичних документів, а також ведення нормативного господарства в системі управління трудовими ресурсами. Відповідальність за забезпечення нормативно-методичними документами несуть відповідні органи державного рівня з питань управління трудовими ресурсами. Нормативно-методичні документи можуть бути такі: нормативно-довідкові документи, документи організаційного, організаційно-розпорядчого та організаційно-методичного характеру; документи технічного, техніко-еконо-мічного та економічного характеру. До документів організаційно-методичного та методичного характеру відносяться ті, які регламентують виконання функцій з управління трудовими ресурсами. Сюди входять: • комплексні цільові програми; • положення з формування регіональних програм зайнятості; • програм профорієнтаційної роботи; • положення про врегулювання трудових взаємовідносин; • положення про оплату та стимулювання праці; • інструкція про дотримання правил техніки безпеки та ін. Розробку цих документів виконують працівники відповідних ланок системи управління трудовими ресурсами. Важливим внутрішнім організаційно-регламентуючим документом є Положення про підрозділи та посадова інструкція. Положення про підрозділи (відділи, бюро, групи та ін.) -документ, що регламентує діяльність якогось структурного підрозділу кадрової служби: його завдання, функції, права, відповідальність. Посадова інструкція - документ, що регламентує діяльність в межах кожної управлінської посади, - включає вимоги до працівників, які займають цю посаду, обов'язки, права та відповідальність. Вона може бути складена на підставі типових вимог до посади, які викладені в Кваліфікаційному довіднику посад керівників, спеціалістів та службовців, з урахуванням соціально-економічних умов, що змінюються. Для того, щоб скласти якісну посадову інструкцію, необхідно добре вивчити ті процеси роботи, які повинні виконуватись на даній посаді (або на даному робочому місці), а потім визначити вимоги до робітника, який буде займати цю посаду, до його знань, навиків, тобто скласти особисту специфікацію. Під впливом змін в економіці, розвитку продуктивних сил та науково-технічного прогресу збагачується інструментарій управління, удосконалюються методи планування й організації кадрової політики, які опираються на науково-методичне обгрунтування, нові стандарти, норми, комплексні цільові програми та наукові рекомендації, наукові дослідження з питань відтворення трудового потенціалу. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|