Главная | Обратная связь

Трудові ресурси й трудовий потенціал

Населення впливає на економіку через свою економічно активну частину - загальну чисельність зайнятого в суспі­льному виробництві населення, його статево-вікову, освіт­ню, професійно-кваліфікаційну структуру та територіальну організацію. Кількісний та якісний склад населення фор­мує трудові ресурси. Поняття "трудові ресурси" почали за­стосовувати в двадцятих роках XX століття.

Трудові ресурси - це частина населення, яка характе­ризується фізичними та розумовими здібностями до праці. До складу трудових ресурсів включають, перш за все, на­селення працездатного віку.

Працездатний вік - один з елементів умовної градації віку людини, зайнятої трудовою діяльністю. Межі праце­здатного віку визначаються законодавче в кожній країні. В України вони складають 16-59 років для чоловіків та 16-54 роки для жінок. Для окремих категорій працівників верхні межі знижуються (шахтарям до 55 років, дояркам -50 років). В більшості країн світу працездатний вік завер­шується значно пізніше. Так, в Скандинавських країнах він закінчується в 65 років як для чоловіків, так і для жі­нок.

До трудових ресурсів належать також пенсіонери, за­йняті в суспільному виробництві, та підлітки, які з тих чи інших причин працюють у сфері виробництва. В будь-якому суспільстві працездатне населення складається з двох груп: економічно активного й економічно пасивного, співвідношення між: якими залежить від соціальних, еко­номічних та демографічних процесів.

Економічно активне населення - це населення, яке зайня­те корисною діяльністю, виробництвом матеріальних, соці­альних й духовних цінностей, що забезпечують йому доход.

Частка економічно активного населення залежить від кількості людей в працездатному віці, а також від рівня зайнятості людей в допенсійному та післяпенсійному віці.

Економічно пасивне населення - це люди, які знаходя­ться на утриманні сім'ї та суспільства (інваліди І та II груп, а також непрацюючі особи працездатного віку, якщо вони отримують пенсію на пільгових умовах).

Трудові ресурси - важлива частина економічного поте­нціалу країни. Кількість трудових ресурсів постійно зміню­ється. Якщо в 1991 році чисельність трудових ресурсів становила 29,8 млн. чол., в 1996 р. - 26 млн. чол., то за да­ними, наведеними в проекті прогнозу економічного і соці­ального розвитку України до 2000 і 2010 року, чисельність зайнятих в галузях економіки, досягне свого мінімального значення у 2010 році - 19,5 млн. чол., в подальшому очіку­ється поступове зростання зайнятих на 1-2 млн. чол. за 10 років. Рух трудових ресурсів відбувається під впливом со­ціальних, економічних й біологічних чинників. Приріст трудових ресурсів - це різниця між чисельністю населення, яке вступає в працездатний вік, і чисельністю, яка перехо­дить до пенсійного віку. Рівень народжуваності позначає­ться на чисельності трудових ресурсів тільки через певний час. Суттєвий вплив на зміну якісного складу трудових ре­сурсів має вступ до працездатного віку нових поколінь мо лоді, їх рівень підготовки та професійної зайнятості. Існує поняття загальної працездатності, тобто наявності у люди­ни фізичних, психофізичних даних, які визначають здіб­ність до праці й не вимагають спеціальної підготовки.

Професійна працездатність — це здатність до конкрет­ної праці, яка вимагає спеціальних знань і умінь.

Чисельність та динаміка трудових ресурсів справляють певний вплив на характер розвитку виробництва та еко­номіку (інтенсивний чи екстенсивний тип розвитку) скоро­чення приросту трудових ресурсів обмежує можливість екстенсивного розвитку виробництва й збільшує залеж­ність економічного зростання від підвищення продуктив­ності праці на базі науково-технічного прогресу та ство­рення високоефективного трудового потенціалу.

Трудовий потенціал - сукупність працездатного насе­лення з врахуванням інтелектуального розвитку, здібнос­тей, знань, умінь, досвіду, духовних цінностей, звичаїв, традицій, переконань і патріотизму. Поняття "трудовий потенціал" більш ширше, ніж трудові ресурси, тому що во­но характеризується не тільки загальною чисельністю інди­відів, але й включає сукупність різних якостей людей, що визначають працездатність. По-перше, якість пов'язана із здібностями і бажанням до праці, станом здоров'я, типом нервової системи, тобто всіма тими якостями, що відобра­жають фізичний й психологічний потенціал. По-друге, - це обсяг загальних та спеціальних знань людини, її трудових навичок та умінь, здатність до певного виду діяльності. По-третє, враховується рівень свідомості, відповідальності, інтересів, потреб.

Трудовий потенціал - це складне структурне утворення, загальний термін особового фактора виробництва.

Формування трудового потенціалу здійснюється за схе­мою: "населення - трудові ресурси - трудовий потенціал".

Трудовий потенціал залежить від ряду факторів, що ви­дно із схеми 1.

Якісна визначеність трудового потенціалу формується в залежності від потреб виробництва, кон'юнктури ринку праці, системи соціально-економічних відносин. Україна завжди відзначалася високою якістю трудового потенціалу з точки зору професійно-освітнього, кваліфікаційного та інтелектуального рівня робочої сили. В нових економічних умовах у зв'язку з вивільненням та трансформуванням надлишку висококваліфікованої робочої сили відбуваються стихійні явища, що ведуть до якісних змін у структурі тру­дових ресурсів. Управління ефективним використанням трудового потенціалу повинно виходити із оцінки його якості та забезпечувати її покращення. В системі ринкових відносин використання трудового потенціалу поєднується з функціонуванням різних форм власності із забезпеченням економічної зацікавленості в результатах праці та існуван­ням безробіття.

Збереження та відтворення трудового потенціалу по­винно здійснюватись за такими напрямками:

• постійне відслідковування визначальних показників
стану трудового потенціалу в галузях і регіонах, що дасть
можливість їх оцінити і на цій основі розробляти відповідні
заходи на державному та регіональному рівнях;

• впорядкування регулюючої функції мінімальної за­робітної плати;

• обгрунтування міжгалузевої, міжкваліфікаційної та міжпосадової диференціації заробітної плати;

• застосування цілеспрямованої, суворо вибіркової підтримки висококваліфікованих трудових колективів та окремих категорій спеціалістів;

• перехід до нової моделі відтворення робочої сили,
яка б забезпечила відповідність трудового потенціалу ви­могам, пов'язаним з процесом входження України в світо­вий економічний простір.

Рисунок 1 – Фактори, що впливають на трудовий потенціал