Здавалка
Главная | Обратная связь

Суть управління виробництвом



 

Управління в широкому розумінні слова є ціленаправлена координація суспільного виробництва. В цій координації розрізняють управління машинами, механізмами, системами, процесами, які вони виконують, а також людьми, які в процесі виробництва за допомогою машин, механізмів, систем впливають на процеси виробництва і на предмет праці безпосередньо.

Управління – ціленаправлена дія та вплив на колективи людей для організації і координації їх діяльності в процесі виробництва.

Управління розвивалося із розвитком виробництва. При організації спільної праці людей виникає необхідність в управлінні, оскільки виникає розділення праці. Всяка спільна праця людей потребує того чи іншого управління.

Вже при простій координації праці видно виділення функцій управління, необхідних для організації і координації трудових зусиль в процесі спільної праці. З розвитком виробництва і економічних зв’язків в суспільстві управління стало розвиватися і суттєво ускладнюватися.

Ефект спільної дії людей більше суми однакових зусиль, констатував Адам Сміт. Одна і та ж кількість людей в результаті розділення праці може виконувати більшу роботу завдяки організації праці, яка витрачається на перехід з одного виду праці на інший, росту майстерності в силу обмеженості кола обов’язків, появи спеціалізованих пристроїв і машин тощо.

Суть процесу управління технічними, соціально-економічними біологічними системами в більшості подібна. Це наглядно видно із співставлення управління двох різних систем (рис. 1.3). Одна із систем (рис. 1.3,а) ілюструє регулювання тиску в закритій зрошувальній мережі за допомогою гідравлічного регулятора тиску, а інша (рис. 1.3,б) – спрощену структуру управління виробничою системою.

Порівняння цих систем дозволяє встановити, що вимір тиску в закритій зрошувальній мережі, означає збір інформації, яка підлягає обліку. Порівняння фактичних даних тиску в мережі із заданими значеннями означає контроль цих показників. Аналіз змін тиску в мережі і темпів росту цих відхилень здійснює регулятор тиску і автоматично виробляє управляючі імпульси (управляючі впливи). Через виконавчі механізми гідравлічно-керовану засувку реалізує цей вплив – закриває (відкриває) подачу води в трубопровід.

 

 

Рис. 1.3. Схема управління системою: а – технічною (регулювання тиску в трубопроводі); б – соціально-економічною системою (прийняття і реалізація управляючого рішення)

 

Задача підтримання тиску на цьому не закінчується. Результати управляючого впливу знову підлягають обліку, контролю і аналізу, на основі яких здійснюється подальше управління впливів на тиск в трубопроводі.

Управління виробничою системою використовує ті ж функції і у тій же послідовності процедури, але роль регулятора виконує апарат управління, а його керівник приймає рішення і контролює його виконання.

У кожній із систем управління можливо виділити дві взаємозв’язані частини:

· об’єкт управління (трубопровід, виробництво), який представляє ту частину системи, в якій протікають основні процеси функціонування;

· суб’єкт управління (управляюча частина), та частина, яка безпосередньо реалізує управління об’єктом. Суб’єкт управління ще називають органом управління.

Орган управління зв’язаний з об’єктом управління інформаційним потоком. Від органу управління на об’єкт поступають управляючі впливи (прямі зв’язки). З іншої сторони, від об’єкта до органу управління поступає інформація, яка характеризує функціонування об’єкта і необхідна для вироблення раціональних управляючих впливів (прийняття управляючих рішень). Цей потік інформації прийнято називати зворотнім зв’язком органу управління з об’єктом.

Орган управління і об’єкт управління, які зв’язані між собою управляючими впливами та зворотними зв’язками, складають замкнутий контур управління. Виявлення загальних властивостей обох систем управління які показані на рис. 1.4 дозволяють подати їх у вигляді кібернетичної моделі Н.Віннера – узагальненої блок-схеми управління.

 

 

Рис. 1.4. Блок-схема управління:

Xi, Yi – входи і виходи системи відповідно

Об’єкт управління – це управляєма система. В якості об’єктів управління виробництвом у водному господарстві виступають: системи зрошення і осушення, канали подачі води, виробничі підрозділи, об’єднання, в цілому водне господарство. У відповідності із цим до змісту управління входить комплексне рішення техніко-технологічних, організаційно-виробничих, економічних і соціальних проблем, які охоплюють всі елементи виробництва. Але центральною ланкою любого об’єкта управління є керування (управління) виробництвом.

Керування (управління) виробництвом – система заходів впливу на виконавців, зайнятих у процесі виробництва, та через них на засоби виробництва, що здійснюється свідомо, ціленаправлено, планомірно і сприяє встановленню продукції потрібної кількості та якості з найменшими трудовими та матеріальними витратами (ДСТУ 2960).

Суб’єкт управління – управляюча система. Оскільки власником на надра і воду є держава, суб’єктом управління у водному господарстві є держава. Питання управління вирішують органи влади, органи державного управління.

В рамках любої управляючої системи існують необхідні підсистеми: інформаційного забезпечення, розробки, приймання і організації виконання рішень, перевірки виконання, контролю, регулювання тощо.

Колективи виробничих систем, виходячи із системного ділення, в свою чергу діляться на дві частини: управляєму і управляючу. Частина колективу, яка має справу із здійсненням виробничого процесу, утворює об’єкт управління. Інша частина працівників, яка має справу з виробленням рішень і керівництвом їх практичною реалізацією, утворює суб’єкт управління, – її управляюча частина.

В строгому змісті слова між об’єктом і суб’єктом управління немає абсолютної грані розділення: управляюча система, будучи суб’єктом управління, за відношенням до того чи іншого об’єкта, в свою чергу є об’єктом управління іншого, вищого за рангом суб’єкта. Так, управляюча система Обласного управління водних ресурсів, яка здійснює функції керівництва в області, а також його підрозділами, разом з тим є об’єктом управління Державного агентства водних ресурсів. Між управляємою і управляючою системами існують міцні зв’язки завдяки системній будові управління.

Наявність прямого і зворотного зв’язків є обов’язковою умовою нормального функціонування і розвитку любої соціально-економічної системи.

Прямий зв’язокобслуговує процеси приймання рішень і забезпечує їх передачу на управляємий об’єкт. Зворотні зв’язки, які несуть інформацію про стан об’єкта і його реакцію на управлінські рішення, служать базою для формування регулюючої дії на об’єкт управління. Зворотні зв’язки підказують найбільш доцільні шляхи і засоби організації процесу регулювання діяльності об’єкта управління. Вони синтезують збурення дії зовнішнього і внутрішнього середовища, висвітлюють різноманітні причинно-наслідкові зв’язки.

Ефективність роботи виробничої системи визначається оптимізацією її параметрів.

Оптимізація параметрів системи заключається в установленні таких значень цих параметрів і такої їх зміни у часі при управлінні, при яких досягається максимальна можлива ефективність. При цьому досягається погодження економічних, технічних і соціальних ефектів із матеріальними і трудовими витратами ресурсів.

Цільовою функцією роботи підприємства є вирішення одночасно таких задач:

(1.1)

де – кількість продукції, яка є основним показником випуску (подачі) (шт, м3, га тощо);

Сі – собівартість одиниці продукції (грн/м3, грн/га тощо);

ПЯі – показник якості продукції.

Загальні вимоги оптимізації цілі такі:

(1.2)

(1.3)

(1.4)

де Е – ефект від функціонування системи, грн;

В – витрати на функціонування системи, грн.

Ефект від функціонування і витрат допускається подавати у вигляді коштів, умовних одиниць та у вигляді технічних показників.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.