 |
|
Класифікація методів управління
Управління – складний і динамічний процес, який направляється і здійснюється людьми для досягнення поставлених цілей. Для цього визначаються найбільш ефективні шляхи і методи їх досягнення.
Метод управління – сукупність заходів і способів для досягнення цілі або виконання задачі, поставленої перед управлінням. Ціленаправлені дії і вплив на виробничий колектив, або на його окремих членів називають методами управління.
Методи управління тісно пов’язані з принципами управління. Принципи управління є основою в якості управління. Методи управління виступають в якості способів, тобто послідовних заходів і дій, направлених на реалізацію принципів. Таким чином, принципи не вибирають, а їм слідують.
Методи управління направлені на забезпечення ефективної роботи меліоративної системи або їх частини, організації налагодженої роботи діяльності колективу підприємства і кожного його члена, які повинні своєчасно реалізувати і провести в дію регулювання ритму роботи системи до заданого.
Особлива роль управління полягає в тому, щоб забезпечити умови для чіткої організації процесу управління з використанням сучасної техніки, прогресивної організації праці і виробництва, забезпечити їх максимальну ефективність для досягнення поставлених цілей. Виходячи з цього, визначення змісту методів управління виходить із суті і змісту управління і відноситься до складу основних категорій теорії управління.
В процесі управління виникають чисельні задачі, які відрізняються за значенням, змістом, характером, ступенем складності, специфіки конкретних обставин тощо. Різноманітними є методи управління, які використовуються при їх вирішені. Але не дивлячись на це, всі вони мають своїм об’єктом виробничі колективи і окремих його членів, що обумовлює можливість їх групування і класифікації, вияснення загальних ознак, які характерні для тієї чи іншої класифікаційної групи.
Методи управління відрізняються своєю характеристикою, мотивацією, яка визначає напрям впливу. Ця характеристика показує поведінку людей, їх мотиви, на які зорієнтована відповідна група методів.
Теорія управління виділяє такі основні напрями впливу:
· почуття обов’язку;
· впливи на матеріальні інтереси;
· побічний вплив.
Напрям, який зорієнтований на почуття обов’язку,це усвідомлена необхідність дисципліни праці, підпорядкування своєї діяльності загальним цілям і задачам роботи колективу.
Вплив на матеріальні інтереси – використання матеріальної мотивації (кошти). Пряма дія (організація формальних відносин) не може повністю мобілізувати творчу і активну діяльність колективу і його окремих членів. Тому вплив на матеріальні інтереси, особливо виходячи із доказів сьогодення, особливо суттєвий.
Матеріальна мотивація використовується як у формі матеріальної винагороди за кількість і якість праці, так і у вигляді матеріальних санкцій за недостатню якість і кількість праці.
Цей напрям має свої специфічні особливості і відрізняється в першу чергу непрямим характером дії; оцінка ефективності такого впливу носить орієнтовний характер. Навіть так званий «поріг чутливості», на який ми орієнтуємося, наприклад, при визначені розміру індивідуальної винагороди, далеко не просто визначити. Поріг чутливості навіть у однієї і тієї ж особи в різних випадках різний і пов’язаний з характером потреб, витрат праці і робочого часу, важливості і характеру виконуваних задач, і навіть співвідношенням розміру винагород між окремими працівниками тощо.
Специфічна особливість цього напряму впливу складається в тому, що матеріальне регулювання виконується в рамках єдиного економічного механізму управління і наявних можливостей.
До напряму побічного впливувідносяться: моральний вплив, вплив на духовні інтереси. Соціальна мотивація передбачає орієнтацію на політичні, моральні, національні, сімейні та інші соціальні інтереси. Роль цього напряму важко визначити, хоча в останній час інтерес до його значно збільшився.
Рис. 3.1. Класифікація основних методів керування (управління)
Виходячи із особливостей мотивації поведінки працівників складена класифікація основних методів керування (управління) (рис. 3.1), в якій виділені економічні організаційно-розпорядчі та соціально – психологічні методи.
Економічні методи керування включають в себе матеріальні непрямі впливи і стимулювання виробничих колективів і окремих осіб, направлених на виконання поставлених цілей.
Важливішими складовими частинами економічних методів є господарський розрахунок, орендний підряд, ціноутворення, фінансування і кредитування, матеріальне стимулювання.
Організаційно-розпорядча група методів зорієнтована головним чином на такі мотиви поведінки, як свідома необхідність, дисципліна праці, почуття обов’язку тощо. Особа, яка вступає у виробничий колектив бере на себе відповідні обов’язки і відповідальність за якість роботи і в певній мірі за результати праці в цілому.
Використання організаційно-розпорядчих методів включає в себе такі основні способи: організаційне регламентування; нормування, ціноутворення, оргпроектування, дисципліну виконання та адміністративну відповідальність.
Соціально-психічні методи зорієнтовані на використання соціального механізму, який діє в колективі. Основною вимогою при розгляді цієї групи методів є врахування факторів системної взаємодії, поступків тощо.
Важливими складовими частинами соціально-психологічних методів є врахування формальних і неформальних відносин, складання професіограм, тестів тощо.