 |
|
Економічні методи керування
В системі методів керування виробництвом провідне місце займають економічні методи.
Оскільки вода в Україні є державною власністю то й робота підприємств Державного агентства водних ресурсів України з питань використання водних ресурсів і експлуатації міжгосподарської мережі меліоративних систем регламентується державними актами і організовується на основі державної власності.
Економічні методи керування – комплекс заходів непрямого впливу на колективи та окремих виконавців, що проявляються через систему оплати праці та матеріального стимулювання (ДСТУ 2960).
Перевід підприємств на повний господарський розрахунок полягає в підвищенні їх ролі і розширення самостійності, в прискоренні розвитку економіки, підвищенні зацікавленості і відповідальності за досягнення найвищих кінцевих результатів.
Суть цього методу полягає в тому, що кожне підприємство в коштах порівнює витрати виробництва і результати своєї господарської діяльності, відшкодовує свої витрати доходами від реалізації продукції та наданих послуг і забезпечує рентабельність виробництва.
Основні принципи організації господарського розрахунку:
· поєднання централізованого планового керівництва з боку держави (фінансування) з виробничо-господарською самостійністю підприємств;
· самоокупність і рентабельність, тобто відшкодування всіх витрат прибутком від реалізації продукції і послуг;
· матеріальне заохочення всього колективу підприємства в рентабельній роботі;
· плата за користування фондами і ресурсами;
· матеріальна відповідальність підприємств за результати господарської діяльності у випадках безгосподарності і неефективного використання бюджетних коштів;
· контроль коштами (поєднання витрат і доходів в коштах).
Необхідно відрізняти такі поняття, як беззбитковість, самоокупність і самофінансування.
Беззбитковість полягає в перекритті витрат підприємства дохами від усіх видів діяльності.
Самоокупність передбачає рентабельне ведення господарства, яке дозволяє підприємству виконати обов’язки перед державним бюджетом, формувати фонди економічного стимулювання, організацію простого відтворення фондів за рахунок своїх коштів, кредиту банку, а також коштів вищестоячої організації і державних асигнувань.
Умови самофінансування полягають в тому, що діюче підприємство, яке працює на принципах господарського розрахунку, забезпечує розширене відтворення, свій технічний і соціальний розвиток за рахунок своїх коштів і кредитів банку.
Закон про підприємство передбачає використання форм господарського розрахунку, заснованого на нормативному розподілі прибутку, доходу а також оренди.
Перша модель господарського розрахунку заснована на нормативному розподілі прибутку. Із прибутку проводяться виплати в бюджет і вищестоячі органи, плата за кредит. Той прибуток який залишається після остаточних розрахунків, поступає в розпорядження трудового колективу. Із прибутку, який залишився по нормативах формуються такі фонди:
· фонд розвитку виробництва, науки і техніки;
· фонд соціального розвитку;
· фонд матеріального заохочення тощо.
Фонд заробітної плати може формуватися по нормативу чистої продукції. В цьому випадку господарський прибуток колективу (ГП) складається із фонду заробітної плати (Фз.п.) і залишкового прибутку (Пз):
. (3.1)
В свою чергу прибуток залишковий Пз визначається як різниця між прибутком (П) та платежами в бюджет (Вб) вищестоящим організаціям (Вв) та проценти за кредит (К).
. (3.2)
Друга форма господарського розрахунку базується на нормативному розподілі прибутку, який отримується після відшкодування матеріальних витрат із виручки. Із прибутку відшкодовуються витрати в бюджет, витрати вищестоящих організацій, процент за кредит, після чого складається господарський прибуток:
, (3.3)
де В – виручка від реалізації продукції і послуг;
Мз – матеріальні затрати на виробництво, включаючи амортизацію.
Єдиний фонд оплати праці (Фоп.) в цьому випадку буде:
, (3.4)
де 
, 
, 
– фонди розвитку виробництва, соціального розвитку, фінансового розвитку відповідно.
В ході реалізації економічної реформи отримує розвиток оренда трудовим колективом державних підприємств або їх частин. Досвід показує, що в цьому випадку підвищується ефективність виробництва, росте прибуток і продуктивність праці.
Для розвитку орендних форм державним керівництвом рекомендовано переведення на нові умови праці меліоративних підприємств, в тому числі Управлінь водного господарства.
Орендний підряд – метод економічного стимулювання, який полягає у тому, що підрядний колектив, який орендує на тривалий термін у підприємства виробничі приміщення,оснащення, техніку та інші засоби виробництва і практично стає їх господарем, самостійно організовує працю і виробництво.
При цьому підрядний колектив організовує свої взаємовідносини з адміністрацією підприємства на основі договору.
Вирішальну роль в переході на орендний підряд грають умови відтворення, чисельність і структура працівників, рівень рентабельності, особливості виробничого процесу. Важливі також склад і структура основних фондів, ступінь їх зносу, наявності житла, садочків та інших невиробничих фондів.
Господарська діяльність орендного підприємства проводиться на основі модифікованої другої форми господарського розрахунку, який заснований на розподілі прибутку підприємства, отриманню після відновлення із виручки матеріальних витрат.
Господарський прибуток орендного підприємства буде складати:
, (3.5)
де 
– орендна плата;
– платежі за ресурси;
– платежі в бюджет, від розрахункового прибутку.
Всі питання господарської діяльності орендне підприємство вирішує самостійно.
Характерною ознакою підряду є самоуправляємість, тобто вирішення усіх питань господарської діяльності, організацію планування, розвитку вирішується радою трудового колективу.
При колективному підряді всі питання розподілу фонду заохочення вирішуються в колективі. Працюючи в умовах повного господарського розрахунку і самофінансування, орендне підприємство виконує державне замовлення.
Зверх замовлення підприємство має право реалізувати продукцію за договірними цінами.
Орендному підприємству на весь термін оренди встановлюють стабільні нормативи відрахувань в вищестоящу організацію, тобто залишки прибутку залишається в розпорядженні орендного підприємства.
Тому при проведені робіт з переводу підприємства на оренду необхідно залучати всі резерви з виробництва і реалізації продукції, а також передбачити роз’яснювальну роботу в колективі про цілі і задачі оренди і результати роботи в цих умовах.