 |
|
Відносини керування
Організаційно-розпорядчі методи керування в сфері виробництва базуються на характерних для системи управління виробництвом відносинах влади і підпорядкування.
Влада означає можливість управління як людьми, так і процесом їх діяльності. Без підпорядкування одних осіб іншим влада не буде ефективною.
Передумовою виникнення відносин влади і підпорядкування у виробництві є об’єктивна потреба в спільній діяльності людей. Саме виробництво, як система, є організовуючою системою для спільної діяльності людей.
Організаційно-розпорядчі методи керування використовуються у владно-розпорядчій діяльності, яка базується на владі керівника та його правах, на дисципліні підприємства, відповідальності.
Владні відносини, відносини підпорядкування є загальними для організаційних і розпорядчих методів впливу.
При використанні організаційних методів не вказуються конкретні особи, не дається конкретна дата виконання. Вони, як правило, базуються на типових ситуаціях.
Задача розпорядчої діяльності полягає в координації дій працівників виробництва, підпорядкованих в процесі вирішення цілі. Влада таким чином означає можливість і реалізацію інтересів цілого, перевагу загальних інтересів над інтересами конкретних учасників трудової діяльності.
Влада передбачає можливість застосування розпорядчого спонукання або розпорядчого заохочення.
Розпорядчий вплив здійснюється наступними способами:
· у вигляді прямих адміністративних розпоряджень, які мають обов’язковий характер і адресуються конкретним управляємим об’єктам, або особам, які впливають на конкретну ситуацію;
· у вигляді встановлених правил, які регулюють діяльність підлеглих (нормативне регулювання);
· вироблення стандартних процедур адміністративного впливу (уніфікація форм впливу).
Розпорядчі впливи мають значення, в основі яких лежать рекомендації, а також впливи, які виходять із контролю і нагляду за діяльністю підприємства.
Додержання обов’язковості виконання впливу є основою розпорядництва.
Найбільш категоричною регламентуючою формою розпорядчого впливу є наказ. Наказ зобов’язує підлеглого точно виконувати передане рішення в обумовлені терміни і передбачає санкції (спонукання) у випадку непідкорення. Дія наказу вступає в силу негайно.
Наказ може вказувати, як потрібно себе вести, або як не потрібно; перший стан наказу називається приписом, другий – забороною.
Менша ступінь регламентації характерна для вказівок, які теж потрібно виконувати, але не встановлюється початок реалізації.
Виконання завдання є зв’язуючою ланкою між керівниками і виконавцями.
Найменшим способом регламентації є порада, яка дозволяє вибирати не тільки спосіб реалізації, а і саме завдання.
При передачі наказу, вказівки або поради важливо встановити потрібного адресата і відповідний на його вплив (мотивацію підлеглого).
На практиці бувають випадки невиконання наказів або вказівок. Однією із причин невиконання вказівок є те, що ситуація, на яку була розрахована вказівка змінилася. Можливе і таке положення, коли керівник, який віддає вказівку або інструкцію, знаходився далеко від місця подій і не врахував всіх можливих способів вирішення проблеми при яких обставинах вона склалася тощо. Підлеглий не виконує інструкцію в силу того, що знає краще ситуацію і способи вирішення. Накази інколи не виконуються, через їх надмірність коли, вони дублюють один другого, безадресні і немає встановленої черги їх виконання.
Формулювання наказів і вказівок мають бути зрозумілі (для адресата), ясними, вичерпними (повними, без пропусків), змістовними (не мати лишніх слів, які замість прояснення плутають зміст). Велика кількість наказів, які видаються поспіхом, приводять до втрати їх дієвої сили і породжують байдужість до них у підлеглих, а це в кінцевому підсумку може привести до безвідповідальності.
Важливим видом розпорядчого впливу є встановлення правил, які регулюють діяльність підлеглих, вироблення стандартних процедур розпорядчого впливу, уніфікації форм впливу.