 |
|
Упорядження виробництва за формами організації
За способом організації виділяють такі форми організації виробництва:
· кооперування;
· комбінування;
· спеціалізація;
· концентрація.
Кооперування виробництва – форма організації виробництва, яка полягає в організації постійних виробничих зв’язків між підприємствами щодо постачання виробів та матеріалів, необхідних для виготовлення продукції.
Кооперація (від лат. – співробітництво) є формою організації праці, при якій велика кількість людей спільно бере участь в одному і тому чи різних, але зв’язаних між собою процесах праці.
Комбінування виробництва – форма організації виробництва, яка полягає в поєднанні на одному підприємстві різних видів виробництва, об’єднаних спільним технологічним процесом. Комбінування є першим етапом укрупнення підприємств, створення незалежного виробництва.
Спеціалізація виробництва – форма організації виробництва, що полягає у виготовленні продукції обмеженої та стабільної номенклатури або в однотипності технології. Розрізняють спеціалізацію виробництва предметну, предметно-технологічну. Наприклад, Басейнове Управління водних ресурсів є предметною спеціалізацією, а Управління водного господарства – предметно-технологічною тощо.
Концентрація виробництва – форма організації виробництва, що полягає у зосередженні виробництва окремих видів продукції на одному або обмеженій кількості підприємств.
Показники функціонування виробничого процесу
Основними кількісними показниками функціонування виробничих процесів визначається специфікою вибраного способу а також їх загальними часовими показниками: тривалістю поливного періоду, тривалістю поливу, цикл поливу.
Виробничий цикл – інтервал календарного часу від початку до закінчення поливів.
Технологічний цикл – сума календарного часу на виконання технологічних операцій при здійсненні подачі чи відведення води.
Контрольні запитання:
1. Системна модель виробничої системи та її склад.
2. Види виробничих процесів.
3. Загальні принципи організації виробництва та їх особливості.
4. Виробнича структура підприємства, її склад підрозділів та зв’язки між ними.
5. Структура виробничого процесу водопостачання та водокористування на зрошувальній системі.
6. Упорядження виробництва за технологічними процесами, методами та операціями.
ВИРОБНИЧО-ІНФОРМАЦІЙНА МОДЕЛЬ
УПРАВЛІННЯ
Поняття рівне-потоко-інформаційної мережі моделі
Управління
Управління гідромеліоративною системою включає в себе забезпечення технологічного процесу подавання води на поля для зрошення і узгодження із цим діяльності всіх без винятку структур.
В основу моделювання динамічних процесів управління при функціонуванні меліоративної системи покладена її гідравлічна модель подавання і розподілу води. Визначаємо, що управлінські рішення, які супроводжують технологічний процес подавання і розподілу води системно пов’язані. На фоні структури каналів подавання і розподілу води будуть функціонувати також структурно визначені потоки замовлень, рух робочої сили, інформація тощо.
Виходячи із прийнятої гідравлічної моделі меліоративної системи приймаємо, що вся технологічна система подавання і розподілу води поділена на ємкості між регулюючими спорудами з рівнями їх наповнення, які ієрархічно, по тракту водоподавання, підпорядковані між собою.
Канали, які з’єднують між собою ємкості, називаємо каналами потоків. Місця, в яких приймаються рішення про зміну потоку – функція рішення, а канали, які з’єднують між собою рівні ємкостей з функціями рішень – каналами інформації (за Дж.Форрестером).
Ототожнення каналів інформації з каналами потоків прийнято нами виходячи із того, що у кожному випадку необхідної зміни стану потоку каналу інформація про стан потоку до зміни і після перетікає по заданих каналах.
Схема моделі гідромеліоративної системи подавання води приведена на рис. 6.1.
На схемі показані ємкості з рівнями наповнення, канали потоку, канали інформації, регулюючий засіб потоку – функція рішень у вигляді засувки (вентиля).
Виходячи із схеми, кожна система, не залежно від її складності, містить такі чотири складові елементи:
· ємкості з рівнями наповнення;
· канали потоків, які переміщують вміст ємкості з одного рівня на інші;
· функція рішень, які регулюють темп потоку між рівнями;
· канали інформації, які з’єднують функції рішень з рівнями.
Рис. 6.1. Схема динамічної моделі управління подавання води
Ємкості з рівнями наповнення характеризують змінні характеристики, які виникають всередині системи управління. Рівні, є ті значення змінних величин, які вони мають в результаті наповнення через різницю між вхідним і вихідним потоками. Суто до рівнів подавання води – це об’єм водозабору в голові системи, витрата водоподавання на окремі дільниці, в пункти водовиділу, на поле за сезон, за окремий місяць, за декаду, за добу, за зміну. Враховуючи те, що на окремі дільниці, в пункти водовиділу, на поля об’єм подавання води на протязі зрошувального сезону міняється, відповідно до цього буде мінятися і структура задіяної мережі каналів подавання води, а також мережа каналів матеріального, енергетичного і інформаційного забезпечення роботи системи.
Темп потоку визначає миттєві зміни між зв’язаними між собою рівнями. Якщо рівень характеризує стан наповнення, то темп – активність зміни потоку. Це меже характеризувати подавання води на одну дощувальну машину з витратою Qдм=0,1м3/с, або в пункт виділу Qп.в.=0,1м3/с. Зміна темпу потоку відповідно буде супроводжуватися зміною структури матеріального, енергетичного та інформаційного забезпечення. Тому разом з проходженням в меліоративній системі води, власне як предмета праці, будуть супроводжувати матеріальні, енергетичні і інформаційні потоки.
Функція рішень є визначення лінії поведінки при управлінні за результатами поточних рівнів в системі і задач їх регулювання. Функція рішень може мати форму поливної і зрошувальної норми, балансу поданого і витраченого об’єму води на окремому полі, в господарстві тощо. З іншого боку, функція рішень може бути у вигляді складних розрахунків необхідного об’єму подачі води на меліоративну систему, втрат води на фільтрацію, на технологічну неузгодженість, на випаровування, підрахунків для цього енергетичних рівнів, забезпечення обігу інформації тощо.
Інформація як основа рішень. На рис. 6.1 показано, що функція рішень, на основі якої встановлюють темп потоку зв’язана з рівнями тільки інформаційними потоками.
Використання темпу потоку, який склався в даний час, при виробленні інших рішень недопустимо. Так інформація про миттєвий темп потоку нічого не дає. Наприклад, ми встановили, що по каналу (водоводу) подається вода з витратою Q=1,0м3/с. Про що це говорить для прийняття рішення про процедуру регулювання? Ні про що. Не ясно, на протязі якого терміну часу необхідно подавати воду, як буде змінюватися темп подачі: збільшуватися чи зменшуватися.
Тому для інформаційного забезпечення прийняття необхідних рішень інтервал часу вимірювань темпу потоку необхідно зробити настільки коротким, щоб два виміряні значення зміни темпу потоку можна було б подати у функцію рішень як одне середнє за значенням напрямку зміни. Для різних систем інтервал часу вимірювання звичайно буде різний. Для міжгосподарської мережі – це декада, доба, година; для внутрігосподарської – година, хвилина. В цьому випадку забезпечується основний принцип незалежності в даний термін рішень, незалежно від рішень в іншій частині системи. Це означає, що функція рішень не буде залежати від оперативного стану на інших рівнях системи.
Щодо гідромеліоративних систем зрошення, то потоки інформації в функцію рішень направлені з двох рівнів, з вищого та нижчого, які ієрархічно з’єднані. Це відображає дійсний стан речей, оскільки водокористування при зрошенні лімітоване в об’ємах води. Для остаточного прийняття рішення про подавання води необхідно враховувати не тільки потребу зрошення, а і можливості джерела зрошення, які визначені в лімітах для кожного водокористувача в залежності від площі зрошення, від складу культур в сівозміні тощо. Крім того в такій інформаційній схемі може бути забезпечене обмеження рівнів наповнення, наприклад, верхнього, для попередження переливів, нижнього – для зменшення витрат на фільтрацію тощо.