 |
|
Суть процесу прийняття рішень
Розглянемо детально процес прийняття рішення, при якому інформація перетворюється у дію.
Схема прийняття рішення з управління подавання води наведена на рис. 6.4.
На схемі показані ємкості з рівнями потоків, води та інформації та формалізовано пункт прийняття рішень у вигляді засувки, через регулюючий пристрій якої проходить основний канал потоку води.
Рис. 6.4. Схема прийняття рішення з регулювання потоками води в гідромеліоративній системі
Рішення базуються на стані системи, яка представлена сукупністю станів різних рівнів. Деякі рівні відображають стан системи в даний момент, інші – наші уявлення про те, що проходить в інших частинах системи для прийняття рішень про регулювання подачі води. Це може бути вологість ґрунту, горизонти води в каналах, опади, аварії на мережі водоводів, насосних станціях чи на спорудах, пропускна здатність в даний час тощо. Всі ці дані є вхідними потоками інформації в пункт прийняття рішення.
На виході із пункту прийняття рішення регулюють темп зміни рівнів в системі. Термін «рішення» використовується в даному випадку в широкому розуміння: виконання плану подачі води, розвитку системи, охорони навколишнього середовища тощо.
Для структури системи, яка розглядається, надзвичайно важливим є встановлені напрямки зв’язків, які характеризують взаємозалежність між її елементами. Рішення регулює темп потоків між рівнями. Темп потоку приводить до зміни рівнів наповнення. Але темп потоку сам по собі не являється вводом для рішень. Темп потоку на даний момент взагалі не піддається визначенню, залишається невідомим і не може впливати на прийняття рішень в даний конкретний момент.
Керівник підприємства – начальник управління водного господарства несе персональну відповідальність за регулювання темпу основного потоку, наприклад за виконання плану виробництва, розвитку підприємства, підтримання рівня матеріальних запасів тощо. В той же час ця посадова особа повинна об’єднати декілька пунктів прийняття рішень, які регулюють декілька не з’єднаних між собою темпів різних потоків. Якщо це так, то нам потрібно розглядати ці потоки ізольовано, як такі, що знаходяться в різних частинах інформації або в інших мережах даної системи.
Розгорнуту структуру процесу прийняття рішень можливо подати у вигляді формалізованої засувки (рис. 6.5).
Процес прийняття рішень передбачає три послідовні дії.
По-перше, визначення відображення бажаних умов роботи системи. Які вони повинні бути? До чого ми повинні прямувати? В чому полягають цілі і задачі даного пункту прийняття рішень?
По-друге, відображення дійсних умов. Іншими словами, інформація яка є, приводить нас до висновків і ми віримо, що вона відображає стан системи в даний час. В цей же час, в залежності від того, які потоки інформації використовуються, від величини затримок і спотворень цієї інформації встановлений стан речей може в більшій або меншій мірі відхилятися від дійсного стану справ в даний час.
По-третє, частиною процесу прийняття рішень є вироблення стратегії дій, яка буде реалізована у випадку любого розходження між відображеним і бажаним станом і введення регулюючої дії.
Рис. 6.5. Схема процесу прийняття рішення з регулювання потоками води в гідромеліоративній системі
Процес прийняття рішень є безперервним, який постійно здійснює перетворення мінливих потоків інформації в сигнали, які регулюють темпи потоків в системі. Пункти прийняття рішень безперервно реагують на імпульси, які поступають із зовнішнього середовища, наприклад про опади, температуру, дефіцит вологості повітря тощо, що характеризує те що можливо необхідно врахувати і інші зміни в системі при їх виникненні. Інтенсивність дій в системі завжди характеризує про наявність розриву між цілями і відображенням дійсних умов.