 |
|
Правила прийняття рішень
Правила
Правила – це основні принципи, які визначають залежність між джерелами інформації і відповідними потоками рішень.
Для технологічних систем, до яких відноситься гідромеліоративна система, деякі види правил носять формалізований обов’язковий характер. Формалізація полягає в розробці інструкцій для тих, хто приймає рішення. В інших випадках рішення прийняти тяжче.
Процес прийняття рішень в своєму розвитку пройшло за час становлення такі стадії дій:
· випадкових дій;
· інтуїтивних ірраціональних дій;
· формалізованих дій.
Випадкові необдумані дії трапляються незалежно від вводу в систему і не мають під собою ніякої основи.
На другий стадії це інтуїтивніірраціональні реакції,які є результатом отримання потоків інформації, але ті, що діють не дають собі звіту про те, як складаються і на чому базується їх рішення. По суті це метод «спроб і помилок».
На третій стадії характерна освіченість про формальністьосновних дій. Тут ми усвідомлюємо і даємо собі звіт про те, чому ми приймаємо те чи інше рішення, і яка буде реакція інших осіб на окреслені зміни в оточуючих їх обставинах.
Необхідно зазначити, що перш за все при прийняті рішень вирішальну роль грає кваліфікація. Досвідчений керівник чи лінійний працівник гідромеліоративної системи в силу необхідності багато рішень приймають практично автоматично. Але ті ж керівники в складних ситуаціях звертаються до формальних правил.
Прогноз – це в значній мірі процес прийняття рішення. Він полягає в збирані попередньої і поточної інформації для перетворення її в такі результати, які показують напрямок подальшої діяльності.
Наука управління до цих пір не досягла значних результатів в формуванні і використані правил, зв’язаних з прийняттям рішень. Труднощі, які зустрічалися в минулому, можливо об’єднати в такі загальні групи, які перешкоджають прийняттю рішення: спрощення проблеми, перебільшення, абстрагування.
По перше, перспектива і дальність прогнозу.
Вчені в галузі суспільних наук стараються розглядати окрему особистість, не враховували соціальних умов роботи працівників, набутих навичок, бажання вести себе так, як хочеться керівнику. А вивчення ізольовано поведінки людей не правильно, тому що бажання людей не носять постійного характеру, не зв’язані із загальними подіями і є ізольованими.
Інша крайність розгляду перспективи і дальності прогнозу полягає в тому, що економісти розглядають підприємство дуже спрощено. Не рідко вони перебільшують роль ринку незалежно від того, чи мають вони достатньо інформації. Вони вважають, що власник буде старатися до максимального прибутку.
В цьому випадку перебільшуються значення рішень, які приймаються вищим керівництвом. Насправді вказівки вищого керівництва не міняють упереджень, звичок, заснованих на особистих інтересах цілей тих осіб, які приймають рішення на середньому рівні. Тільки спостерігаючи людей, чи групу людей в робочих обставинах можна виявити істинну суть їх дій.
По друге, шкоди розумінню процесу прийняття рішень нанесло те, що процес виставлявся як більш тонкий і як такий, що потребує більшого мистецтва, ніж насправді. Електронно-обчислювальні машини можуть прийняти вірне рішення значно скоріше за рахунок перебору варіантів і формалізації правил прийняття рішень. Наші знання в області складних інформаційних систем із зворотнім зв’язком є ще недосконалі і неможливо довіряти інтуїтивним судженням про позитивність того чи іншого заходу дії.
Третя складність, з якою доводиться мати справу при визначені правил прийняття рішень, це те, що при аналізі опускається одна із ступенів послідовного аналізу – абстрагування, що відбувається при прийняті рішень. Абстрагування тільки зароджується. Але використання абстрагування можливе лише тоді, коли ми добре розберемося в цьому процесі і передбачимо можливість перетворення аналізу діяльності підприємства в систему твердо встановлених правил.
Попередній досвід абстрагування засвідчує про те, що в кожний наступний крок абстрагування потрібно застосовувати один із рівнів абстрагування. В кожний даний момент майстерність і мистецтво думки послуговує тому, що встановлюються такі правила, які можуть автоматизувати нижчий рівень прийняття рішень.
Прикладом може служити розвиток програмування на обчислювальних машинах. П’ятдесят років тому (1961 р.) був складений спеціальний код для машин з метою рішення однієї задачі. Шифруванльна машина розвідки – це прототип ЕОМ. Наступна стадія абстрагування – складання програми, потім спеціальні програми.
Для правильного прийняття рішень складних виробничих систем необхідно сформулювати наближені правила прийняття рішень. В кожному пункті прийняття рішень: в голові системи, в вузлах вододілення, на експлуатаційних дільницях, в пунктах водовиділу, при проведені поливу.
Розуміння правил прийняття рішень може бути досягнуте, якщо:
· маємо вірне уявлення про суть рішень і значення правил, які описують суть їх прийняття;
· розраховуємо правильною структурою, яка зв’язує стан системи з правилами, рішеннями діями;
· даємо собі звіт про те, що процес може бути спотворений і що ми не доб’ємося більшої точності відображення процесу прийняття рішень;
· повністю використовуємо одержаний досвід і описову інформацію, яка за своєю імовірністю утворює 98% суттєвої інформації в області прийняття рішень. Решту 2% ми отримуємо із формальних статистичних і цифрових даних. Формальний математичний опис любих положень дозволяє з достатньою точністю кількісно визначити стан системи.
«Ефективні правила» – це кістяк для знаходження рішень, які визначаються оточуючими обставинами, джерелами інформації, які вільно доступні, стимулюються заходами заохочення і винагородження, які впливають на людей в кожному пункті прийняття рішень, порядком забезпечення харчування, житлом і предметами розкоші, звичаям, які панують у суспільстві і прийшли з минулого у вигляді забобонів і звичаїв. Якщо розглянути рішення в цих обмеженнях, то ми побачимо, що вони зовсім не являються діями, які неможливо передбачити. Концепція правил, які визначають рішення, далеко виходять за границі рішення особи-адміністратора.