 |
|
Структура процесу оперативного управління
Рішення задач на кожному із рівнів потребує різного об’єму і характеру інформації, відповідних математичних моделей, які описують об’єкт управління, критеріїв і методів рішення задач управління. Якщо розглядати процес оперативного управління як послідовність прийнятих рішень, то цей процес можливо представити у вигляді семи етапів (рис. 7.3).
На систему управління поступає технологічна інформація про поточний стан середовища і об’єкта управління x͂, y͂, z͂, а також критерії управління Y (S, βs).
На першому етапі визначають значення змінних величин, які характеризують стан середовища і об’єкта управління, тобто вирішують задачі збору, зберігання і оптимальної фільтрації технологічної інформації, необхідної для вирішення задач на більш високих рівнях управління.
Наступні етапи процесу оперативного управління охоплюють процедури побудови моделі середовища, прогнозування змін стану середовища, прогнозування зміни стану об’єкта управління, розрахунок траєкторії переводу об’єкта управління у новий стан та виконання розрахункової траєкторії.
У вигляді зворотних зв’язків інформація після виконання управлінських дій направляється на планування нового режиму та стабілізації нового режиму. Після цього процес оперативного управління повторюється з урахуванням знань нової інформації.
Рис. 7.3. Структура процесу оперативного управління
Оперативно-диспетчерське управління
Основні задачі оперативно-диспетчерського
Управління
Диспетчеризація – централізація контролю та управління виробничими та іншими процесами завдяки застосуванню технічних засобів зв’язку, сигналізації, телемеханіки і автоматики.
Диспетчеризація є частиною оперативного планування, яким передбачають централізований контроль та оперативне регулювання ходу виробництва для забезпечення ритмічної подачі і розподілу води у встановлені терміни.
Ціль диспетчеризації – забезпечення погодженої роботи окремих ланок підприємств чи системи або групи підприємств для досягнення найвищих техніко – економічних показників, а також для регулювання процесу виробництва і ритму роботи управління зрошувальних чи осушувальних систем.
Диспетчеризація включає контроль ходу виробничого процесу подачі чи відведення води і управління ним, розподіл матеріальних і енергетичних ресурсів, розподіл транспортних засобів, облік подачі води, роботи насосних станцій, вузлів водорегулювання, машин і механізмів, забезпечує безпеку і точність роботи системи.
Галузевим довідником професій встановлені типові завдання та обов’язки диспетчерської служби керування зрошувальних та осушувальних систем:
· забезпечення через керівників структурних підрозділів раціонального режиму меліоративних систем, контроль виконання доручень керівництва управління;
· оперативне регулювання водоподачі, водорозподілу, водовідведення та інших технологічних процесів основної діяльності експлуатаційних організацій відповідно до змінно-добових завдань і календарних планів;
· контроль подавання води водокористувачам відповідно до укладених договорів та лімітів забору води;
· інформування відповідних служб про аварії на системах і контроль за їх ліквідацією;
· складання щоденного балансу об’ємів замовлення водокористування води та її розподілу по міжгосподарських каналах, витрат води;
· збирання і реєстрація інформації про роботу всіх елементів меліоративної системи, ведення диспетчерських журналів за встановленими формами, складання розділів про порушення причин водоподачі або водовідведення та інших процесів.