 |
|
Засоби інженерно-управлінської праці
Засоби інженерно-управлінської праці, за класифікацією НДІ праці, ділять на п’ять класів (рис. 11.3):
· матеріальні носії інформації;
· засоби документування інформації (документаційна техніка);
· засоби передачі інформації (техніка зв’язку та аналізу);
· засоби обробки інформації (обчислювальна, техніка);
· засоби, які забезпечують умови праці (меблі, обладнання робочих місць і службових приміщень).
Перший і останній класи об’єднують засоби, які умовно можливо віднести до засобів праці і в цій класифікації не розглядаються.
В складі документувальної техніки виділяють засоби виготовлення документів; копіювання, розмноження і оформлення документів; зберігання і групування документів.
Рис. 11.3. Класифікація засобів праці інженерно-технічних, адміністративно-управлінських працівників
Засоби виготовлення документів у свою чергу розділяються на засоби механізації креслярсько-графічних робіт і засобів підготовки текстових документів.
Головним елементом оснащення робочих місць конструкторів, проектувальників і креслярів є персональний комп’ютер із спеціальною програмою або креслярський станок в комплексі з креслярським приладдям. Ще сьогодні використовуються креслярське приладдя двох систем: пантографної і координатної. Інколи креслярська дошка (разом з механізмом піднімання і повороту) кріпиться на спеціальному столі. Креслярський станок або стіл доповнюється підйомно-поворотним кріслом з регульованою висотою сидіння і спинки.
До складу необхідного креслярського-конструкторського оснащення входять набори креслярських інструментів (готовальні, лекала, трафарети і шаблони, транспортири, штрихувальні прилади, машинка для загострення олівців і стирання ліній і інші засоби).
Засоби виготовлення креслярсько-конструкторської документації є засобами індивідуального використання і повинні входити до складу оснащення робочих місць відповідного персоналу. Ефективність застосування засобів механізації креслярсько-графічних робіт значна. Так, продуктивність праці при різних наборах цих засобів вище на 20…40%, чим при виконання робіт на необладнаних робочих місцях.
Основним засобом механізації друкарських робіт і розмноження рукописного тексту з мінімальним тиражем персональний комп’ютер, рідше друкарська машинка.
Велика зручність в роботі, економію часу і паперу дає акустичний запис з наступним передруком. Засобами запису є диктофони та магнітофони. Робота з диктофоном дозволяє скоротити час на складання документів приблизно у 3 рази; у друкарки, яка друкує з диктофонного запису, економія часу складає 25…40%.
До складу засобів копіювання і оперативного розмноження документів входять засоби: світлокопіювання; фотокопіювання і мікрокопіювання; електрографічного копіювання; термокопіювання; офсетного друку і трафаретного друку; гектографії.
Засоби оформлення документів такі: сортувальні машинки, фальцювальні і листопідбірні машинки, засоби для розрізування паперу, адресувальні і штемпельні засоби тощо.
Група засобів зберігання і групування документів включає:
· засоби для забезпечення міцності документів, які зберігаються (ламінатори апарати для нанесення захисних покрить на документи, засоби для окантовки документів спеціальною стрічкою або плівкою);
· засоби скріплення документів (зшивачі тощо);
· картотеки (стаціонарні, настільні, немеханізовані і механізовані, картотеки карт з перфорацією);
· спеціальні шафи і стелажі для зберігання змовин документів, креслення, магнітних стрічок, перфострічок, дискет тощо;
· машинка для знищення непотрібних документів.
До складу засобів передачі інформації відносять засоби усної передачі інформації і передачі зображень і документів. Основним каналом передачі усної інформації є телефонний зв’язок. Телефакс, електронна пошта: засоби зв’язку сучасного підприємства. Часто в управлінні меліоративних земель створюється АТС підприємства, які мають від 12 до 120 абонентів, промислові установки телебачення.
До засобів приймання і обробки інформації відноситься обчислювальна техніка.
Огляд складу засобів праці інженерно-управлінських працівників показав, що головним чином об’єктами вдосконалення є операторна праця. Механізація адміністративної праці поки що ведеться недостатньо, а евристична праця практично не ведеться.
Робочий час
Структура витрат робочого часу інженерно-управлінських працівників є однією із важливих характеристик трудового процесу. Вивчення і оцінка цієї структури проводяться на основі використання класифікації витрат робочого часу службовців, яка розроблена НДІ праці (рис. 11.4).
Рис. 11.4. Класифікація витрат робочого часу інженерно-управлінських працівників
Весь робочий час працівників (час, на протязі якого працівник має знаходитись на роботі) прийнято ділити на дві частини: час роботи і час перерв. Час роботи – це весь той час на протязі якого працівник зайнятий діяльністю яка безпосередньо відноситься до управління виробництвом. Час перерв охоплює решту робочого часу (коли працівник не зайнятий діяльністю, яка має відношення до управління виробництвом).
В свою чергу час роботи розділяється на час виконання посадових обов’язків і час виконання робіт, які не передбачені посадовими обов’язками. Обов’язки працівника повинні бути зафіксовані в спеціальному документі; частіше всього це посадова інструкція. Все, що виходить за рамки посадових обов’язків, представляє не властиву для даного працівника роботу. Причини її виконання можуть бути різними: тимчасова відсутність постійного виконавця роботи, недостатня його кваліфікація, відсутність чіткості у розподілі посадових обов’язків тощо.
Подальше ділення часу виконання робіт, які не відповідають посадовим зобов’язанням, які-небудь складові частини класифікаційною схемою не передбачено.
Час виконання посадових обов’язків складається із часу на підготовчо-заключну роботу, основну роботу і обслуговування робочого місця.
Підготовчо-заключна робота включає в себе операції і трудові дії, які неминуче пов’язані з початком і завершенням виконання якого-небудь конкретного завдання (наприклад, отримання завдання, складання звіту про виконання роботи, вичитування і виправлення надрукованого матеріалу, збір підписів і віз на підготовлений документ, прийом і здача зміни).
Обслуговування робочого місця (для службовців на відміну від робочих не розділяється на технічне і організаційне) виявляється в самозабезпеченні конторсько-канцелярськими припасами, підборі і доставці документів, розкладанні на робочому місці на початку робочого дня предметів праці і прибиранні їх після закінчення, наведенні порядку на робочому місці.
Основній роботі дати визначення доволі складно. В даному випадку під нею розуміють ті функції, заради яких введена відповідна посада і які представлені у посадовій інструкції. Основна робота може мати різний характер і зміст. Прийнято виділяти три її види: організаційно-адміністративну, творчу і технічну.
Організаційно-розпорядча робота – це робота з питань організації трудового процесу в колективі і управлінні діяльністю людей.
Творча робота (може бути індивідуальною і колективною) зв’язана з аналізом тих чи інших сторін роботи виробничої системи, з пошуком і виробленням оптимальних технічних, економічних, організаційних і інших рішень (евристичний труд).
Технічна робота представляє собою виконання регулярно повторюваних нескладних операцій, призначення яких головним чином у інформаційному забезпеченні управлінських і виробничих підрозділів підприємств.
Час основної роботи може розділятися в залежності від того, як вона виконується, на дві групи: без застосування і з застосуванням технічних засобів. Час перерв складається із часу регламентованих (необхідних, зарані спланованих) і нерегламентованих перерв. До регламентованих перерв відносять перерви на відпочинок і на особисті перерви.
Перерви на відпочинок призначені для попередження втоми і підтримання нормальної роботоздатності працівників; сюди входить також час на проведення виробничої гімнастики. Величина перерв на відпочинок повинна диференціюватися для різних категорій службовців в залежності від: трудності, напруженості і монотонності праці. Поки що нормативні значення перерв на відпочинок ще не розроблені, хоча приблизні рекомендації для ряду випадків є.
Час перерв на особисті потреби не залежить від характеру праці; він встановлений для всіх категорій працівників у розмірі 10 хвилин у зміну (при значному віддаленні місця загального користування від робочих місць час збільшується до 15 хв.).
В цілому чає перерв на відпочинок і на особисті потреби може бути рекомендований для більшості службовців в середньому у розмірі 6…6,5% змінного робочого часу. При 8 годинному робочому дні це складає десь 30 хвилин. Нерегламентовані перерви можуть викликатися порушенням трудової дисципліни або порушенням режиму роботи. В любому випадку це прямі втрати робочого часу.
До перерв, які викликані порушенням трудової дисципліни, відносять запізнення на роботу, самовільне відлучення з робочого місця, передчасне зникнення з роботи, зверхнормативний відпочинок, тривалі розмови і телефонні переговори неслужбового характеру, виконання в робочий час різник особистих справ. До цієї ж групи перерв повинна бути включена визначена частина часу на виконання різноманітних громадських навантажень і доручень. Тут потрібен диференційований підхід, оскільки одні громадські справи можливо без болі винести за межі робочого дня, а інші в позаробочі години виконати взагалі неможливо. Останні доцільно віднести до перерв, які викликають порушення роботи.
Перерви, які викликані порушенням режиму роботи, або перерви з організаційно-технічних причин, можуть бути пов’язані, наприклад, з несвоєчасною видачею завдання, затримкою в отриманні необхідної документації, несправностями технічних засобів, очікуваннями і пошуком необхідних працівників тощо. Сюди також необхідно відносити проведення різних громадських заходів.
У відповідності з розглянутою схемою класифікації систематизують дані, отримані спостереженням або ж за допомогою інших методів вивчення робочого часу. При аналізі цих даним необхідно мати на увазі, що найбільш явним недоліком у використанні робочого часу є нерегламентовані перерви (втрати часу). Необхідно також вияснити причини і в кінцевому рахунку усунути виконання не властивих посаді робіт; по суті, це нераціональні витрати часу. І нарешті, об’єктом розгляду повинна стати сама структура витрат часу на виконання посадових обов’язків.
Ніяких нормативів часу на підготовчо-заключну роботу і обслуговування робочого місця в універсальному варіанті для окремих професійно-посадових груп немає, по крайній мірі на сьогодні. Але діють визнані розумні межі, у які ці види робіт повинні враховуватися. Наприклад, якщо на любий із цих видів робіт тратиться 2…4% фонду робочого часу, з цим погодитися можливо, але якщо відповідні витрати часу складають 15…20%, вважати їх виправданими неможливо і потрібно детально розібратися в причинах такого положення.
Об’єктом аналізу є питання про фактичне і доцільне завантаження тих чи інших працівників окремими видами основної роботи.
Графік роботи
Режим роботи
Виходячи із необхідності забезпечення безперервності виробничого процесу подачі води, розподілу її на значній території, проведення поливів, управління процесами водорозподілу, цілодобового забезпечення роботи гідромеліоративних систем, насосних станцій, засобів регулювання необхідно забезпечити змінну роботу працюючих.
За норму у діючих положеннях прийнята 8-ми годинна робота за добу. Разом із тим, враховували роботу за сумісництвом, працівники витрачають значно більше часу від норми. Крім того, роботи, на організацію яких витрачається значна кількість часу (перевезення,значна віддаленість, кадрова недостатність тощо), виконується із зміною більше 8 годин.
В практиці планування робіт за графіком не враховуються сучасні знання, які забезпечують продуктивність праці і покращують якість життя робочого.
Дія пошуку раціонального компромісу при реальному забезпеченні роботи в зміни ставляться такі, цілі:
· дається термінологія та система умовних позначок для опису робочого графіку;
· даються різні графіки роботи в зміну;
· висвітлюється складність людського фактору при організації виробництва;
· обговорюються методологічні підходи щодо оцінки діючих графіків.
В практиці організації виробництва є багато різноманітних графіків. На сьогодні нараховується більше 100 різних графіків.
Для орієнтації в подальших визначеннях і оцінки графіків роботи в табл. 11.1наведені терміни і визначення щодо графіків роботи.
За основу понятійної категорії графіку прийнята зміна, час доби, на протязі якого робочому або працівнику потрібно бути на робочому місці. У кожного робочого є графік роботи тих змін, у які він (чи вона) працює.
Таблиця 11.1
Терміни, які використовуються для опису робочого графіку
| Визначення | Пояснення визначення |
| Зміна | Час доби, на протязі якої працівнику або групі працівників призначено знаходитись на робочому місці |
| Вільний час | Час, на протязі якого працівнику або групі працівників не потрібно знаходитись на робочому місці |
| Графік | Чергування змін і вільного часу, яке призначене окремому працівнику або групі працівників у вигляді звичайного графіку |
| Постійний час (постійний графік) | Графік, згідно якому працівник або група працівників повинні працювати тільки в одну зміну, тобто час коли працівник повинен працювати постійний |
| Змінний час (змінний графік) | Графік, згідно якому працівник або група працівників повинні працювати більше ніж в одну зміну, тобто час дня, на протязі якого працює працівник, міняється |
| Перерваний робочий тиждень (переривчастий графік) | Графік, який не потребує, щоб працівник або група працівників працювали в суботу і (або) неділю |
| Неперерваний робочий тиждень (неперервний графік) | Графік, за яким працівник або група працівників працюють в суботи і (або) неділі |
| Базова послідовність графіка | Мінімальна кількість днів, яка потрібна для завершення конкретної послідовності змін і вільних днів, яка складає базовий графік, тобто кількість днів, після яких послідовність змін починає повторюватися |
| Головний цикл | Мінімальна кількість днів, після якої починає повторюватися базова послідовність графіка по тих же днях тижня, тобто кількість днів, після яких базова послідовність при повторенні падає на ті ж дні |
| Режим роботи | Все те із робочого графіка (графіків), що здійснюється на даному робочому місці для задоволення реальних або передбачуваних вимог даного виробництва, процесу або служби |
Цей час включає в себе вільний час: час, коли робочий не повинен постійно знаходитися на робочому місці. Описання всіх змінних графіків на робочому місці є режимом роботи. Якщотакий режим роботи включає графіки для виконання більшості операцій на всі сім днів тижня, то кажуть що він включає в себе постійні робочі тижні (постійний графік) на відміну від систем з переривчастими робочими тижнями, які як правило, виключають роботу в суботу і або у неділю (переривчастий графік).
Деякі працівники працюють за графіками з постійними годинами, тобто в один і той же час дня кожний день (постійний графік). Інші працівники мають графік із змінними годинами (змінний графік), тобто працюють у різні години конкретних днів згідно затвердженого графіку. Число днів, які необхідно працівнику працювати за даним графіком для завершення його базового і повторюваного циклу робочих змін і вільного часу, називають базовою послідовністю графіка.
Таблиця 11.2
Визначення робочих змін виробництва
| Визначення | Пояснення визначення |
| Перша зміна | Денна зміна тривалістю біля 8 годин. В більшості випадків виходить так, що по крайній мірі сім послідовних годин |
| Друга зміна | Попадає в інтервал 06 і 16 годинами. Післяобідня вечірня зміна тривалістю біля 8 годин. В більшості випадків трапляється так, по крайній мірі сім послідовних годин попадає на період між 15 і 01 годинами |
| Третя зміна | Нічна зміна тривалістю 10 або 12 годин, яка часто включає 8 або більше послідовних годин між 10 і 22 годинами |
| Денна зміна | Зміна тривалістю 10 або 12 годин, яка часто включає 8 або більше послідовних годин між 10 і 22 годинами |
| Нічна зміна | Зміна тривалістю 10 або 12 годин, яка часто включає 8 або більше послідовних годин між 22 годиною вечора і 10 годино ранку наступного дня |
| Розірвана зміна (переривчаста) | Люба зміна, у якій робочий або група робочих регулярно працює менше 7 годин підряд, звільняється від роботи більше ніж на годину, а потім відновлює роботу у той же день на протязі додаткового періоду |
Різноманітність можливих режимів роботи гідромеліоративних систем і їх елементів визначають ті чи інші графіки роботи обслуговуючого персоналу: машиністів насосних станцій, операторів дощувальних машин і дощувальних установок, оглядачів водогосподарських об’єктів, диспетчерів управлінь меліоративних систем і експлуатаційних дільниць, інженерів-гідротехніків тощо. Режим роботи системи може об’єднувати графіки роботи, які включають в себе і постійні і переривчасті години, а також послідовності і цикли різної тривалості. Конкретні приклади надані в наступних таблицях.
Термінологія, яка прийнята для опису робочих змін, наведена в табл. 11.2. Термін третя зміна наведена виходячи із прийнятої міжнародної практики.
Для проведення конкретних видів режимів роботи працівників прийнята система їх умовних позначень (табл. 11.3).
Таблиця 11.3
Умовні позначення режимів роботи і часових вимірів
| Символ | Значення режиму і часового виміру |
| Перша зміна | |
| Друга зміна | |
| Третя зміна | |
| Д | Денна зміна |
| В | Відпочинок |
| Дні тижня | |
| Пн | понеділок |
| Вт | вівторок |
| Ср | середа |
| Чт | четвер |
| Пт | п’ятниця |
| Сб | субота |
| Нд | неділя |
| Г1 | Призначений графік для даного режиму роботи |
| Г2 | |
| Г3 | Інші графіки для даного режиму роботи |
| Г4 | |
| М1 | Перші 28 днів даного графіку |
| М2 | 29-56-й дні цього графіку (йдуть за М1) |
| М3 | 57-84-й дні цього графіку (йдуть за М2) |
| М4 | 85-112-й дні цього графіку (йдуть за М3) |
Значення приведених символів можливо знайти в табл. 11.1, 11.2. На підприємствах із звичайним режимом приймають загальноприйнятий графік роботи (табл. 11.4). Цей режим роботи передбачає 8-и годинний робочий день в будні із вихідними в суботу і неділю. Такий режим передбачає переривчасті графіки з роботою в одні і ті ж години: застосовується тільки одна робоча зміна, всі працюють за одним і тим же графіком однаково у всі дні тижня. У цьому простому класичному прикладі базова послідовність і головний цикл складають сім днів, оскільки у кожному тижні для роботи відводяться одні і ті ж дні. За таким графіком, як правило працюють всі працівники центрального адміністративно-управлінського і допоміжного персоналу Держводагенства України, Облводресурсів, Управлінь водних ресурсів, Управлінь меліоративних систем та їх експлуатаційних дільниць. У тих випадках, коли є святкові дні, ці дні виключаються із графіка роботи, а тривалість робочого дня у передсвятковий день зменшується на одну годину.
Таблиця 11.4
Режими роботи з постійними годинами і переривчастим робочими тижнями з використанням одного графіка
| Пн. | Вт. | Ср. | Чт. | Пт. | Сб. | Нд. | Пн. | Вт. | Ср. | Чт. | Пт. | Сб. | Нд. | Знак режиму |
| В | В | В | В | Г1М1 | ||||||||||
| В | В | В | В | Г1М2 | ||||||||||
| В | В | В | В | Г1М3 | ||||||||||
| В | В | В | В | Г1М4 | ||||||||||
| В | В | В | В | Г1М1 | ||||||||||
| В | В | В | В | Г1М2 | ||||||||||
| В | В | В | В | Г1М3 | ||||||||||
| В | В | В | В | Г1М4 |