Здавалка
Главная | Обратная связь

Методи аналізу і прогнозування ризику.



У сучасній економічній практиці аналіз ризику має два види:

• якісний, головним завданням якого є визначення чинників ризику, етапів і роботи, під час виконання яких він виникає, тобто встановлення потенційних зон ризику, після чого можна ідентифікувати всі можливі ризики;

• кількісний, який застосовується для визначення чисельних розмірів окремих ризиків і ризику проекту в цілому. За кількісного аналізу ризику можуть використовувати різноманітні методи.

Найбільш поширеними є: аналіз за допомогою бета-коефіцієнта, метод визначення ймовірності результатів, аналіз сценаріїв, метод моделювання, аналіз чутливості реагування, теорія ігор.

Аналіз ризику за допомогою бета-коефіцієнта (за міру ризику в інвестиційній теорії береться бета-коефідієнт). Він виражає "ринкову чутливість" інвестиції або наскільки змінюються доходи від капіталовкладень порівняно зі змінами ринкової ситуації. (3 = 1 означає, що зміни в дохідності точно повторюють зміни в ринковій ситуації. Значення менше за 1 характерне для проектів з низьким рівнем ризику, чия дохідність більш стабільна, ніж ринок; значення більше за 1 свідчить, що доходи від цих проектів схильні до дуже сильного впливу з боку навіть незначних ринкових коливань.

Визначення ймовірності результатів. Використання суб'єктивних вірогідностей надає особі, що приймає рішення, кращу картину можливостей і вибору, ніж методи, що застосовуються на практиці. Оцінка ймовірності того чи іншого результату інвестиційного проекту потребує, щоб особа, яка приймає інвестиційні рішення, могла передбачити якомога більше можливих результатів інвестиційного проекту й оцінити ймовірність настання кожного з можливих варіантів. Типова ситуація, яка відображає найгірші й найкращі можливі варіанти розвитку, може включати такі групи: "песимістичний" варіант, "найбільш можливий" і "оптимістичний".

Рішення, яке має декілька можливих результатів, як правило, називають ризикованим чи невизначеним. Більшість підходів до ризику та невизначеності не тільки передбачають можливі результати рішення, а й імовірність можливості виникнення кожного з цих результатів. Усе це дає змогу визначати ризик та невизначеність, пов'язаних з конкретним рішенням з позиції розподілу вірогідностей результатів.

Аналіз сценарію враховує, що деякі змінні є взаємозалежними та їх можна одночасно узгоджено змінювати.

За наявності базового варіанта проекту, а також набору найбільш важливих компонентів, зміна яких визначає ризик здійснення проекту, розробляються два додаткових сценарії – "оптимістичний" і "песимістичний". В обидва сценарії закладається реалістичний набір подій. Результати аналізу зводяться в матрицю, аналізується розподіл значень чистої поточної вартості і внутрішньої норми рентабельності проекту.

Моделювання є продовженням методу оцінки ймовірностей можливих виходів, який був описаний вище. Метод оцінки ймовірностей містить оцінку тільки одного показника – чистої приведеної вартості, хоча на практиці якомога більша кількість факторів визначає успіх або провал інвестиційного проекту, серед яких можуть бути вартість здійснення проекту, річний дохід від капіталовкладень, норма прибутку, строк, на який розрахований проект, і його ліквідна вартість. Метод моделювання дає змогу оцінити кожен із цих параметрів з погляду його впливу на рівень ризику проекту. Під час використання методу моделювання (відомого також як "метод Монте-Карло") необхідно:

• визначити ключові зміни інвестиційного проекту;

• виявити всі можливі значення, яких можуть набувати ці зміни;

• визначити ймовірність виникнення кожного значення;

• побудувати модель за допомогою комп'ютера.

Комп'ютер вибирає значення для кожної з усіх ключових змінних на базі ймовірності виникнення того чи іншого значення. Використовуючи ці значення, машина обчислює чисту приведену вартість проекту. Після великої кількості ітерацій (циклів вирахувань) отримуємо найбільш імовірну чисту поточну вартість та розподіл усіх можливих її варіантів із зазначенням імовірності їх наступу, що дає змогу оцінити ризик, пов'язаний зі здійсненням цього проекту. Нескладну модель можна побудувати і без комп'ютера.

Аналіз чутливості реагування. Цей метод дуже схожий на метод моделювання, але не такий складний і глибокий. Мета аналізу чутливості – виявити найважливіші фактори, так звані критичні змінні, здатні серйозно вплинути на проект, і перевірити вплив послідовних (одиничних) змін цих факторів на результати проекту.

Фактори, що варіюють у процесі аналізу чутливості, класифікують так:

• які впливають на обсяг доходів проекту;

• які впливають на обсяг проектних витрат.

Цей метод має подвійну цінність для оцінки капіталовкладень і дає змогу виокремити:

• змінні, які мають найбільший вплив на результат інвестиційного проекту, і значення яких мають бути визначені з максимальною точністю;

• проект із високим ступенем ризику, обумовленим великими змінами (або невизначеністю) однієї або декількох ключових змінних, а також розрахувати "очікувану" поточну вартість цих проектів.

Аналіз чутливості також корисний як "попередник" моделювання, щоб оцінкам тих змінних, від яких значною мірою залежить успіх проекту, була приділена увага під час будування моделі.

Труднощі під час застосування аналізу чутливості виникають, коли ключові змінні поєднуються. Частково проблему можна вирішити шляхом зведення усіх взаємопоєднуваних змінних до однієї, яка відображала б зв'язок цих змінних.

Теорія ігор може бути корисною там, де важко або неможливо визначити ймовірності настання тих чи інших подій. Теорія ігор є консервативним підходом, спрямованим на мінімізацію втрат або "співчуття" від прийняття неправильних інвестиційних рішень. Незважаючи на те, що за цим підходом не можна визначити найкраще інвестиційне рішення, він пропонує шляхи виключення найбільш ризикових варіантів.

Один із підметодів теорії ігор – "мінімізація максимально можливих втрат" – допомагає обрати кращий з усіх можливих виходів, які можуть виникнути, тобто захищає від поганих варіантів. Другий метод – "мінімізація співчуття", або "мінімізація максимально можливих альтернативних витрат", застосовується для зменшення альтернативних витрат під час прийняття інвестиційних рішень.

Американський Інститут управління проектами (PMI), який розробляє і публікує стандарти в галузі управління проектами, переробив розділи, що регламентують управління ризиками. У новій версії PMBOK описані шість процедур управління ризиками проекту:

1. Планування управління ризиками – визначення підходів і планування діяльності з управління ризиками проекту.

2. Ідентифікація ризиків – визначення ризиків, здатних вплинути на проект, і документування їх характеристик.

3. Якісна оцінка ризиків - якісний аналіз ризиків і умов їх виникнення з метою визначення їх впливу на успіх проекту.

4. Кількісна оцінка – кількісний аналіз вірогідності виникнення і впливу наслідків ризиків на проект.

5. Планування реагування на ризики – визначення процедур і методів з послаблення негативних наслідків ризикових подій і використання можливих переваг.

6. Моніторинг і контроль ризиків – моніторинг ризиків, визначення ризиків, які залишаються, виконання плану управління ризиками проекту і оцінка ефективності дій з мінімізації ризиків.

Використання вищеперелічених процедур та інструментів, за допомогою яких здійснюють оцінку чинників ризику, допомагає менеджерові проекту розробляти заходи реагування на ризик, грунтуючись на достовірній інформації. Детальна інформація дозволяє приймати ефективні рішення, які у свою чергу знижують можливість виникнення ризику.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.