 |
|
Зміст управлінської діяльності
З наукової позиції «процес управління» функціонує в єдності трьох основних складових: змісту, структури і технології управління.
Змістова складова процесу управління відображає цілеспрямований вплив апарату управління виробництвом на стан елементів системи або функціонування цілої системи управління чи на хід реалізації системою окремих функцій управління. У змістовому аналізі процесу управління, як правило, розрізняють функції, підфункції роботи і завдання (робота, яку потрібно виконати в певний термін і зумовленим способом).
Отже, для менеджерів основою діяльності є управління: це їх робота, зміст якої складається з обов’язків, ролі та функцій . Це дві специфічні функції:
- перша полягає у створенні з існуючих ресурсів «виробничої єдності». У цьому відношенні він схожий на диригента – він сам собі композитор і диригент.
- друга функція передбачає, що приймаючи рішення і реалізуючи його, необхідно виходити з перспектив функціонування підприємства.
Менеджер – управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні ідеї господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни у міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон’юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.
Американський економіст Мінцберг виділив десять управлінських ролей (видів діяльності), які об’єднав у три групи.
1. Міжособистісні ролі:
- головний керівник;
- лідер;
- ланка, яка зв’язує із зовнішніми організаціями та особами.
2. Інформаційні ролі:
- приймач інформації (внутрішньої та зовнішньої);
- розповсюджувач інформації;
- представник (при зовнішніх контактах організації).
3. Ролі, пов’язані з прийняттям рішень:
- підприємець, який веде пошук можливостей удосконалення організації;
- ліквідатор порушень у діяльності організації;
- розповсюджувач ресурсів;
- відповідальний за переговори, які веде організація.
Кожен менеджер виконує всі ролі. Однак їх значущість визначається конкретними посадами управлінців.
Окрім менеджерів, в ринковій економіці надзвичайно важливу роль відіграє ще одна ключова фігура – підприємець. Підприємництво за своєю сутністю є основним механізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпечення економічного зростання, формування заново створеного капіталу, забезпечення результативності інноваційної та інвестиційної діяльності тощо.
Підприємець – людина, яка готова йти на ризик, нововведення, новаторство, зміни в організації; регулює процес створення нового; несе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та задоволення від досягнень; розвиває власну справу на засадах вкладення додаткових фінансових коштів (своїх та позичених) і залучення матеріальних цінностей.
Кардинальна відмінність між підприємцем і менеджером полягає в тому, що підприємець генерує ідею (наприклад, створення хлібопекарні), реалізовує її за власні або позичені кошти (засновує підприємство, фінансує весь процес) та наймає менеджера для керівної роботи, який здійснює управління створеною підприємцем організацією.
Управління підприємством – це певний різновид управлінської праці. Але у зв’язку з тим, що управління виражає відносини власності, менеджер повинен обирати методи і способи, систему управління, яку задає власник підприємства.