 |
|
Управління як відношення: об’єкт і суб’єкт.
Суспільство спроможне ставити перед собою певну мету і реалізувати її за допомогою управління. На цій основі виникають такі два властивих лише суспільству явища, як суб’єкт і об’єкт управління.
|
Рис. 1.4.1. Замкнуте коло управління.
Об’єкт менеджменту – організація або процес, який досліджується, розвивається і вдосконалюється завдяки системі менеджменту або діяльності менеджерів.
Суб’єкт менеджменту- це та частина організації або процесу, яка виступає джерелом ділової активності і направляє усі свої зусилля на узгодженість, гармонію вдосконалення і розвиток об’єкту в напрямку долсягнення мети.
| ||||
      1. Людей
2.засоби праці
3.предмети праці
4.Технології
5.Гроші
6.Запаси матеріальних ресурсів
7.Інформація
8.Продукт праці
|
Рисунок 1. 4. 2. Співвідношенння об’єктів і суб’єктів управління.
Суб’єкт і об’єкт управління взаємодіють за допомогою каналів зв’язку, якими проходять потоки інформації. Ці потоки є керуючими впливами і повідомленнями щодо стану керованого об’єкту (рис.1.4.2).
Управління – це свідома діяльність людей, спрямована на створення оптимальних умов функціонування колективу.
Організація складається з керуючої та керованої підсистем, або об’єкта та суб’єктауправління. На рис. 1.4.3. подано процес функціонування організації як відкритої системи.
Для того, щоб ефективно управляти виробництвом, необхідно чітко виявити сам об’єкт управління, виявити форми і види самих управлінських впливів, форми зв’язків між складовими системи управління, і тільки тоді ми зможемо говорити про завдання виробничого менеджменту і методи їхнього вирішення.
Рівні управління.
Об’єктивність процесів управління передбачає поділ управлінської праці. З огляду на його спрямування виокремлюють горизонтальний (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і вертикальний (координація управлінської роботи) види поділу.
Наслідком вертикального поділу є створення рівнів управління. Американський соціолог Толкотт Парсонс (1902-1979) називає три рівні управління: технічний; управлінський; інституційний.
Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників): керівники низової ланки(операційні управлінці); керівники середньої ланки; керівники вищої ланки.
Форма піраміди (рис. 1.5.1.) демонструє взаємозалежність рівнів управління та чисельності управлінців. У табл. 1.5.1. наведено характеристику представників трьох рівнів управління та визначено їхні пріоритетні функції.
 |
Рис. 1.5.1 Графічне зображення рівнів управління
Таблиця 1.5.1.
Характеристика рівнів управління
| Рівні управління | Представники рівнів управління | Функції представників рівнів управління |
| Інституційний рівень | Директор, заступники директора; президент, віце-президент; ректор, проректори та ін. | Забезпечують інтереси і потреби власників, здійснюють стратегічне і загальне керівництво, виробляють політику організації |
| Управлінський рівень | Завідувач відділом, декан, начальник цеху, начальник відділу тощо | Забезпечує реалізацію політики функціонування організації, розробленої вищим керівництвом, відповідають за доведення деталізованих завдань до підрозділів та їх виконання |
| Технічний рівень | Майстер, начальник виробничої дільниці, завідувач бюро, завідувач кафедри, старший продавець тощо | Відповідають за донесення поставлених завдань до безпосередніх виконавців та ефективність їх виконання |
Поділ управлінської праці за вертикаллю та горизонталлю є передумовою формування ефективної організаційної структури управління. Цей процес забезпечує чітку ієрархію, спеціалізацію управлінської праці, функціональний розподіл, що сприяє зростанню ефективності системи менеджменту організації.
Менеджери вищого рівня становлять малу групу виконавців, які керують цілою організацією. Типові посади – генеральний директор, виконавчий директор, президент, віце – президент, канцлер, ректор, голова закладу тощо. Менеджери цього рівня розробляють місію організації, загальну стратегію і політику її діяльності. Вони також офіційно представляють організацію в зовнішньому середовищі.
Менеджери середнього рівня – найбільша група менеджерів у більшості організацій. Типові посади – керівник підрозділу (відділу), керівник проекту (сектору, ділянки), регіональний менеджер тощо. Керівники на адміністративному рівні займаються управлінням та координацією всередині організації; узгоджують різноманітні форми діяльності і зусилля різних підрозділів організації; відповідають за впровадження політики і планів, розроблених тор-менеджерами; координують на наглядають за діяльністю менеджерів нищого рівня.
Менеджери нищого рівня – займаються поточними операціями та діями, необхідними для ефективної роботи організації; координують та наглядають за діяльністю безпосередніх виконавців. Типові посади: керівник бригади, підвідділу, координатор, майстер, керівник офісу тощо.
Питання для контролю
1. Розкрийте зміст поняття «управління».
2. Розкрийте сутність терміну “менеджмент”.
3. В чому полягає зміст управлінської діяльності?
4. Яка різниця між менеджером і підприємцем?
5. Виділіть десять управлінських ролей (видів діяльності).
6. Якими якостями повинен володіти сучасний менеджер для його успішного професійного функціонування?
5. Розкрийте історію розвитку управлінської думки.
6. Розкрийте суть понять об’єкт і суб’єкт управління?
7. Дайте всебічну характеристику інституційному, управлінському та технічному рівням управління та поясніть взаємодію між ними.
Рекомендована література 1, 8, 9, 10, 11, 14, 16, 17, 18, 19