Главная | Обратная связь

Двовимірна класифікація виробничих систем.

У діяльності виробничих систем існують деякі характерні особливості, які є загальними навіть для підприємств, що випускають різну продукцію. Такими особливостями можуть бути широта або вузькість номенклатури продукції, універсальність або спеціалізація обладнання, застосування поточних або непоточних форм організації виробництва, детальність розроблення технологічного процесу, кваліфікація робочої сили.

Для вивчення характерних особливосте виробничих систем їх необхідно згрупувати відповідно до спільності основних показників, які визначають вибір форм і методів виробничих процесів та вибір методів підготовки, планування і контролю виробництва.

Характерні особливості організації виробничих систем можна визначити на підставі встановлених єдиних характеристик типів виробництва.

Ми розглянемо двовимірну класифікацію виробничих систем, яка грунтується на характері виготовленого продукту і типі застосованого процесу перероблення ресурсів (Див. табл. 3.4.1)

Віднесення конкретної переробної системи загалом до того чи іншого типу виробництва має умовний характер, тому що на кожному підприємстві і навіть в окремих цехах можна зустріти поєднання різних типів організації виробничих процесів.

Таблиця 3.4.1.

Класифікація виробничих систем.

Промислові підприємства розрізняються за структурою та обсягом вироблюваної продукції, широтою її номенклатури. Залежно від цих чинників робочі місця, дільниці, цехи і підприємства поділяються на кілька організаційних тинів виробництва.

Основним показником поділу на типи виробництва є спеціалізація робочих місць.

Тип виробництва — це комплексна характеристика організаційно-технічного рівня виробництва, що охоплює номенклатуру продукції, обсяг виробництва, випуск одно­типної продукції, характер завантаження робочих місць, кваліфікацію робітників, собівартість продукції.

Під типом виробництва розуміють ступінь постійного завантаження робочих місць однаковою роботою і пов'язані з нею особливості в економіці.

Залежно від ступеня завантаження робочих місць, який обумовлюється масштабом та трудомісткістю виробництва, розрізняють такі типи виробництва:

• одиничне;

• серійне;

• масове;

• змішане.

Тип виробництва справляє вирішальний вплив на особливості організації виробничого процесу. Ці особливості передовсім проявляються у формі перебігу виробничого процесу – неперервний (нафтопереробка, виплавека металу, скловаріння) чи перервний (процеси машино- та приладобудування); рівні технології виробництва; у межах економічно доцільного використання автоматичного, напівавтоматичного і спеціального обладнання; складі устаткування і приладдя; організації робочих місць; складі і кваліфікації працівників; системі управління виробництвом.

Кожен тип виробництва характеризує певний рівень уніфікації і стандартизації виробу. Необхідність виготовлення продукту у великій кількості потребує максимального використання взаємозамінності та уніфікації деталей, щоб скоротити різного роду ручні роботи під час підготовки та складання виробу.

Залежно від типу виробництва значною мірою змінюється і технічний рівень застосованих технологічнитх процесів. Постійність номенклатури і великий обсяг випуску роблять економічно вигідним у масовому виробництві застосовувати автоматичні верстати або спеціально налагоджені потокові лінії, використовувати спеціальне оснащення; в одиничному виробництві все це є економічно невигідним.

Характерною для того чи іншого типу виробництва є структура верстатів і робочих місць. Чим ближче тип виробництва до масового, тим менша питома вага допоміжних робіт і часу налагодження. Заводи різних типів виробництва відрізняються величиною і структурою трудомісткості та собівартістю однотиптої продукції. Чим ближче тип виробництва до масового, тим нижча трудомісткість однотипних виробів.

У свою чергу, серійне виробництво поділяється на дрібно-, середньо- та великосерійне. Прикладом одиничного виробництва може бути дослідне або експериментальне виробництво.

Віднесення підприємства до того чи іншого типу виробництва не виключає можливості організації в його підрозділах виробничого процесу за іншими типами.

Тип виробництва, як правило, характеризується коефіцієнтом спеціалізації робочих місць або коефіцієнтом серійності (Кс). Його можна визначити за формулою

де Кс — коефіцієнт серійності;

р — число робочих місць;

m — середня кількість операцій, які виконуються при виготовленні кожної деталі;

n — кількість деталей в партії, яка оброблюється.

Для масового виробництва цей коефіцієнт дорівнює від 1 до 3; для середньосерійного — від 11 до 20 та для дрібносершного — понад 20.