 |
|
Функції, завдання та основні вимоги до оперативного управління виробництвом.
Оперативне управління виробництвом є частиною загальної системи менеджменту і спрямоване на вирішення комплексу завдань у часі і просторі, пов'язаних з контролем, обліком і регулюванням ходу проведення робіт відповідно до запланованих показників.
Оперативні плани складаються на основі річних і квартальних планів у розрізі місячних, тижнево- (декадно-) добових і, навіть, внутрішньозмінних інтервалів часу.
Галузеве управління виробництвом включає комплекс робіт з організації розробки і виконання планів виробництва продукції на рівні цехів, ділянок і робочих місць, забезпечення їх необхідними ресурсами, контролю і регулювання ходу виробництва відповідно до встановлених планів і завдань.
На рівні підприємства оперативне управління здійснюється для вирішення принципових питань зняття, заміни запущених у виробництво виробів, забезпечення зовнішніх постачань комплектуючих виробів, використання внутрішніх матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Для оперативного управління виробництвом у цехах характерна строга регламентація виконання робіт у часі з кожної позиції виробничої програми і номенклатурно-календарного плану в залежності від фактично складеної виробничої ситуації.
Роботи з оперативного управління виробництвом виконуються в реальному масштабі часу, що не допускає перерв у процесі виготовлення деталей і зборки виробів.
Часовий обрій оперативного управління для цеху може бути в межах місяця, а ділянки (бригади) і робочих місць -- в інтервалі тижня зміни. Для міжцехового рівня цей інтервал розширюється від місяця до кварталу.
В даний час процедури оперативного управління все більше переплітаються з технологією і регулюванням (диспетчеризацією) виробництва. Повсякденно виконувані управлінським персоналом функції і оперативного обліку, контролю й аналізу ходу виробництва с основою для вироблення варіантів регулюючих впливів на хід виробництва.
Таким чином, оперативне управління виробництвом здійснюється на основі безупинного (повсякденного) контролю і регулювання ходу виробництва, роблячи цілеспрямований вплив на робітників для забезпечення безумовного виконання затверджених виробничих програм. Це досягається виконанням наступних умов:
- чітким розподілом робіт на короткі періоди часу (декада, тиждень, доба, зміна);
- строгою регламентацією технологічного про юсу для цеху і ділянки в нелегальному і вузловому розрізі, а для робочих місць у подетально-поопераційному вигляді;
- чіткою організацією зборки, обробки й аналізу інформації про хід виробництва;
ѕ комплексним використанням засобів обчислювальної техніки для підготовки варіантів управлінських рішень;
- повсякденним аналізом і керівництвом ситуацією в кожній ланці підприємства;
- своєчасним прийняттям рішень і організацією роботи з попередження порушені, у ході виробництва чи швидкого його відновлення у випадку відхилень.
Оперативне управління виробництвом здійснюється на основі оперативно-календарного плану (ОКП).
Визначення черговості запуску партій деталей в обробку, календарних планів їхнього запуску-випуску здійснюють технологи й організатори виробництва, виробничі менеджери, виходячи з конкретних умов і сформованих обставин.
Отже, зміст оперативного управління виробництвом полягає:
- у визначенні місця (цех, дільниця, робоче місце) і часу (квартал, місяць, декада, зміна) виготовлення виробів;
- - в обліку фактичного часу виробничого процесу;
- у встановленні відхилень від раніше наміченого плану;
- у регулюванні ходу виробництва для ліквідації наслідків відхилень і забезпеченні своєчасного виконання основних завдань оперативного управління.
Оперативне управління виробництвом являє собою складну організаційно-планову систему, в яку входять такі підсистеми: функціональна, поелементна, організаційна.
Функціональна підсистема визначає коло функцій, які має виконувати система оперативного управління виробництвом у межах певного часу на рівні підприємства.
Поелементна підсистема характеризує основні елементи системи оперативного управління: склад та кваліфікацію управлінського персоналу; математичне забезпечення завдань планування виробництвом; склад та величину комплексу технічних засобів; склад і зміст планово-облікової документації; характер і напруженість інформаційних потоків.
Організаційна підсистема характеризує побудову системи оперативного управління: на рівні підприємства – виробничо-диспетчерський відділ; на рівні цеху – виробничо-диспетчерське бюро; на рівні виробничої дільниці – планово-управлінський персонал.
Оперативне планування пов’язане з оперативним обліком виготовлення продукції і рухом виробничого процесу. У процесі виконання плану треба постійно здійснювати оперативний облік, контроль і поточне оперативне регулювання ходу виробництва.Оперативний облік необхідний для координації і регулювання роботи виробничих підрозділів, запобігання і усунення можливих відхилень від графіків для рівномірного і комплексного виконання плану.
Регулювання ходу виробництва полягає в усуненні відхилень від плану, ліквідації збою і відновлення ходу виробничого процесу згідно з календарним графіком.Централізований оперативний контроль і оперативне регулювання ходу виробництва має назву диспетчерування.
Для того, щоб диспетчерська служба могла виконати свої обов’язки, вона повинна будуватися при дотриманні ряду умов, що можуть бути сформульовані як вимоги повноважень, компетентності й оснащеності.
Повноваження диспетчера повинні виражатися в делегуванні йому повноти влади, необхідної для вирішення всіх питань оперативного управління без втручання керівника організації. Одним з основних засобів підвищення авторитету головного диспетчера є призначення його заступником головного інженера (мпеенеджера) організації з оперативного управління виробництвом. Делегування повноважень керівника диспетчеру становить основну рису диспетчерського керівництва.
Сучасна диспетчерська служба повинна мати гарну оснащеність засобами зв’язку, комп’ютерною технікою, іншими технічними засобами, без яких вона втрачає свою основну якість – оперативність.
Основним завданням диспетчеризації є забезпечення щоденного планомірного і ритмічного виконання запланованого обсягу робіт.
У ході виробництва неминуче виникають зміни і відхилення, що вимагають коректування раніше складених планів. До них відносять відсутність на складі чи робочих місцях матеріалів, інструментів, відсутність робітників тощо.
Сучасний, повний, точний облік дозволяє не тільки вести контроль, але й оперативно регулювати хід виробництва відповідно до плану. Ці умови можуть бути забезпечені тільки при раціональній організації системи оперативного обліку в масштабах всього підприємства.
Отже, основним завданням оперативного обліку є одержання інформації про результати роботи виробничих цехів і їхніх підрозділів за визначений період часу. Реалізація цього завдання може бути здійснена шляхом створення комплексної автоматизованої системи оперативного обліку на підприємстві.
Отже, оперативність управління виробництвом має на меті забезпечення чіткого виконання заданого плану випуску продукції за кількістю кожної номенклатури і в заданий час на основі раціонального використання виробничих ресурсів, а також за допомогою виявлення і мобілізації внутрішніх виробничих резервів.
Для реалізації мети підсистема оперативного управління виробництвом вирішує такі завдання:
- комплектне і рівномірне виконання виробничої програми з дотриманням терміну відправки продукції споживачеві;
- повне і раціональне використання засобів виробництва і трудових ресурсів;
- ефективне застосування оборотних засобів виробництва;
- розвиток передових форм організації виробництва;
- підтримання гнучкості у виробничій діяльності до коливань зовнішнього середовища;
- забезпечення стабільного рівня матеріально-технічних запасів, обсягу виробництва та зайнятості відповідно до рівня обсягу продажів.
Мета та завдання її реалізації формують зміст діяльності підсистеми оперативного управління виробництвом:
- виробниче планування (через розроблення графіків процесу виробництва з визначенням місця і часу виготовлення продукції;
- виробниче управління як процес прийняття рішень щодо визначення послідовності робіт та забезпечення виробничих графіків роботи;
- облік фактичного ходу виробництва як процес контролю, аналізу і виявлення відхилень від заданої планом лінії поведінки об’єкта;
- регулювання ходу виробництва як локалізації наслідків відхилень і забезпечення своєчасного виконання основних завдань функціонування виробничих систем.