Главная | Обратная связь

Шляхи поліпшення управління оборотними коштами.

Оборотні кошти — це сукупність коштів підприємства, що авансуються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх неперервного кругообігу. Якщо оборотні фонди виступають у вигляді предметів праці, то фонди обігу — це кошти, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені та в дорозі, а також кошти на рахунках та в касі підприємства. З огляду на це розрізняють оборотні кошти у сфері виробництва та у сфері обігу, які в сукупності своїй забезпечують неперервність виробництва та реалізації продукції.

Оборот фондів має місце тоді, коли гроші, витрачені підприємцем на придбання засобів праці, повністю повертаються до нього. Це означає, що фонди підприєм­ства здійснили один оборот.

У свою чергу, поняття «оборот капіталу» нерозривно пов'язане з кругооборотом капіталу. Процес кругооборо­ту капіталу охоплює три основні стадії, внаслідок чого формуються три різні функціональні форми капіталу.

Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою

де Г — кошти, які авансуються підприємством;

ВЗ — виробничі запаси;

НВ— незавершене виробництво, що являє собою виробничу стадію;

ГП — готова продукція;

Г— кошти, отримані в результаті реалізації продукції, які включають авансовані витрати та прибуток підприємства.

Крапки (...) означають, що обіг коштів перервано, але процес їхнього кругообігу продовжується у сфері виробництва.

Перш ніж почати виробництво товарів або послуг, під­приємець повинен мати певну суму грошей. Це означає, що він володіє капіталом у грошовій формі. Але перетво­рення грошей на грошовий капітал відбувається лише то­ді, коли ці гроші будуть пущені в оборот для отримання прибутку. Відтак підприємець купує необхідні засоби ви­робництва і робочу силу, внаслідок чого відбувається пе­ретворення грошового капіталу на продуктивний (або ви­робничий), що означає першу стадію руху капіталу.

Друга стадія здійснюється у процесі виробництва, результатом якого є виготовлення товару. Водночас відбувається перетворення продуктивної форми капіта­лу на товарну, вартість якої вища від вартості витраче­них підприємцем коштів на засоби виробництва і робо­чу силу.

На третій стадії здійснюється реалізація товару і товарний капітал перетворюється на грошовий.

Оборотні кошти перебуваються одночасно на всіх стадіях кругообігу, що забезпечує його неперервність та безперебійну роботу підприємства.

Співвідношення між зазначеними групами оборотних коштів у загальній їхній вартості характеризує структуру оборотних коштів. Ця структура тим прогресивніша, чим більша частина оборотних коштів зайнята у сфері виробництва. Перебування цих коштів у сфері обігу — лише необхідна умова безперервності процесу відтворення.

Ефективно функціонує те підприємство, яке при мінімальних витратах досягає максимального результату. Мінімізація витрат на підприємстві потребує оптимізації структури джерел формування оборотних коштів, тобто розумне поєднання власних та позичених коштів.

Зі сказаного випливає визначення кругообороту капіталу

Кругооборот капіталу — безперервний рух капіталу, в якому він послідовно перетворюється з однієї форми на іншу і повертається до вихідної точки з приростом.

Названі три форми капіталу (грошову, продуктивну і товарну) називають функціональними.

Проте рух капіталу не обмежується одним кругообо­ротом.

Оборот капіталу — процес його кругообороту, що постійно повто­рюється.Час обороту виробничих фондів складається з часу виробництва і часу обороту.

Час виробництва охоплює: 1) робочий період — кіль­кість робочих днів, протягом яких виготовляється про­дукт (наприклад, легковий автомобіль на сучасних заво­дах сходить з конвеєра кожних 3—4 секунди, а корабель треба будувати кілька років); 2) час дії природних сил на продукт (наприклад, час, коли достигає зерно); 3) час пе­ребування сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо у виробничих запасах на складах. Вирішальне зна­чення для скорочення цього часу мають своєчасні постав­ки продукції; 4) час перерв у процесі праці (на поточний ремонт тощо).

Час обороту виробничих фондів — час, який витрача­ється на закупівлю засобів виробництва, і час реалізації готового продукту.

Оборотні фонди (сировина, паливо, електроенергія та ін.) здійснюють свій оборот протягом кожного виробни­чого циклу. Тому їх оборот відбувається значно швидше.

Прискорюючи обіговість обігових коштів, можна виготовити більше продукції при тій самій сумі обігових коштів або обійтися меншою сумою обігових коштів при тій самій сумі виготовленої продукції, то можна стверджувати, що прискорення обіговості обігових коштів адекватне поліпшенню їх використання.

Отже, завдання менеджера зводиться до прискорення обіговості обігових коштів, кардинальні шляхи якого можуть бути визначені так: оскільки «левову» частку часу обороту (Ч_об) обігові кошти перебувають у виробничому процесі то визначимо, як прискорити обіговість у цьому процесі.

Очевидно, щоб скоротити час перебування обігових коштів у виробничому процесі , треба скорочувати тривалість виробничого циклу (Т_ц). Щоб скоротити Т_ц, треба скорочувати головним чином час пролежування (Т_пр) виробів, хоча деякий резерв криється і в часі оброблення (Т_об).

Щоб скоротити тривалість виробничого циклу за рахунок тривалості часу пролежування, треба змінювати види руху виробів у виробничому процесі від послідовного, при якому виробничий цикл найдовший, до послідовно-паралельного і, нарешті, до паралельного, при якому виробничий цикл найкоротший. При тому мають бути виконані всі умови щодо розміру партії виробів, часу пролежування виробів і простою обладнання.

Кардинальні шляхи прискорення обіговості обігових коштів, які перебувають у виробничих запасах, полягають у скороченні самих запасів (мається на увазі, що чим менший запас, тим скоріше він буде використаний у виробничому процесі), але у скороченні до розумного мінімуму. Це йшлося про сферу виробництва. Що стосується прискорення обіговості обігових заходів, які перебувають у сфері обігу, то кардинальними шляхами є прискорення відвантаження готової продукції, а також прискорення взаємних розрахунків між підприємством-виробником продукції і постачальниками виробничих запасів та споживачами готової продукції. А щодо способів прискорення обіговості обігових коштів «усередині» цих кардинальних заходів, то їх є десятки або навіть сотні, і менеджерові вони будуть підказані практичною діяльністю.

В умовах науково-технічного прогресу необхідно неухильно підвищувати ефективність використання обігових коштів. Виконання цього завдання може бути здійснене за рахунок скорочення часу на етапі формування виробничих запасів; скорочення тривалості виробничого циклу, про що йшлося раніше; зменшення часу документообігу на етапі реалізації готової продукції. Практично це можна здійснити через удосконалення форм постачання матеріалів і збуту продукції, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості техніко-економічного й оперативно-виробничого планування, впровадження засобів комплексної механізації і автоматизації як безпосередньо у виробництві, так і сфері управління.

Управління оборотними коштами підприємства включає наступні елементи:

- облік всіх наявних складових оборотних коштів на теперішній час;

- аналіз стану, у тому числі виявлення причин, в силу яких склалося теперішнє положення з поточними активами підприємства;

- розробку і впровадження в практику роботи окремих служб підприємства сучасних методик керування оборотними коштами;

- контроль за поточним станом найважливіших складників оборотних активів у процесі виробничої й комерційної діяльності підприємства;

- прогноз змін в оборотних коштах у найближчій і довгостроковій перспективі;

- розрахунок окремих показників, необхідних для складання касового бюджету підприємства.

Завдання управління оборотними коштами полягає в умілому балансуванні між ризиками:

1)пов’язаними з нестачею оборотних коштів і можливою загрозою зриву виробничих планів із-за нестачі сировини і матеріалів або відсутності можливості задовольнити запити споживачів продукції;

2)обумовленими надлишком оборотних коштів, тобто “заморожуванням” грошових коштів у сировині, запасах готової продукції і дебіторській заборгованості.

Затрати і ризики, які пов’язані з нестачею оборотних коштів	Затрати і ризики, які пов’язані з надлишком оборотних коштів
·Затримки у забезпеченні сировиною і матеріалами і, як наслідок, збільшення виробничого циклу і зростання затрат. ·Зниження обсягів продажів із-за недостаніх запасів готової продукції. ·Додаткові затрати на вирішення питань фінансування.	·Зростають витрати на зберігання надлишків запасів. ·Запаси можуть зіпсуватися фізично або морально застаріти. ·Боржники можуть відмовитися платити або обанкротяться. ·Банки, у яких зберігаються кошти можуть обанкротится. ·Інфляція може значно зменшити реальну вартість дебіторської заборгованості і грошових коштів.

Розробка шляхів поліпшення управління оборотним активами включає:

1. Аналіз оборотних активів за попередній період.
2. Оптимізацію складу оборотних активів.
3. Прискорення оборотності оборотних активів.
4. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів.
5. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в процесі їх використання.
6. Формування принципів фінансування окремих видів оборотних активів.

 

Питання для самоконтролю

1. Дати економічну характеристику основним і оборотним фондам.

2. Розкрити вплив основних фондів на результати виробничо-господарської діяльності підприємства.

3. Розкрити вплив оборотних фондів на результати виробничо-господарської діяльності підприємства.

4. Навести шляхи покращення використання основних фондів.

5. Що таке обігові кошти?

6. За якою схемою відбувається кругообіг оборотних коштів?

7. Навести шляхи поліпшення використання обігових коштів.

Рекомендована література 2, 3, 4, 5, 6, 7, 12, 13, 15, 16