 |
|
Теорії лідерства. Стилі керівництва та їх характеристики.
Терміни «керівництво» і «лідерство» використовуються в літературі, як синоніми. Проте фахівця треба розуміти і відмінності в цих словах. Адже керівництво ґрунтується на формальних аспектах діяльності, а лідерство – переважно на неформальних. Лідерство спроможне певною мірою компенсувати формалізоване управління колективом, доповнюючи його окремими елементами діяльності.
Лідерство – це процес діяльності індивіда, який спроможний повести людей до наміченої мети, виражаючи їх потреби і прагнення в організації.
Поняття та роль лідерства було об’єктом дослідження багатьох вчених. Ними сформовано три базових теоретичних підходи до розуміння лідерства.
Харизматичний підхід стверджує, що лідером найчастіше стає людина, яка має певний набір особистих якостей та здатність спонукати працюючих до високопродуктивної праці. Починаючи з теорії «великої людини» (зародилася ще в давніх греків і римлян), яка стверджує, що лідерами народжуються, а не стають, робилися спроби визначити фізичні, розумові та індивідуальні риси різних лідерів.
Дотепер вченим не вдалося остаточно сформувати повного набору якостей, якими володіють ефективні лідери, але достеменно встановлено, що деякі якості є обов’язковими для лідерів і, в першу чергу, - це неабиякі розумові здібності, соціальна зрілість, почуття громадського обов’язку.
Ситуаційний підхід.
За ситуаційним підходом, люди стають лідерами не стільки із-за своїх особистих даних, скільки завдяки різним ситуаційним факторам та можливостям взаємозв’язку між лідером і ситуаціє прийнято, що існують три критичні ситуації, які суттєво впливають на ефективне лідерство:
а) вплив посади – той, хто має більше повноважень, може легше вести за собою людей, ніж той, хто ними не володіє;
б) чіткість поставлених завдань, що вписуються в ситуації;
в) взаємовідносини між лідером і колективом, рівень довіри лідеру та готовність йти за ним.
Синтетичний підхід.
За цим підходом, лідерство розглядається як процес організації між особових відносин у колективі, а лідер при цьому виступає суб’єктом управління цим процесом. При такому підході феномен лідерства розглядається як спільна групова діяльність працюючих.
Дослідники цієї проблеми розглядають лідерство як складний соціально-психологічний процес групового розвитку і диференціюють його за різними ознаками:
- за змістом діяльності: лідер-натхненник, він пропонує програму поведінки іншим; лідер-виконавець, який організаційно забезпечує виконання раніше прийнятої програми; лідер-універсал, він одночасно є і натхненником, і організатором виконання;
- за характером діяльності: універсальний лідер, який постійно проявляє свої якості лідера; ситуаційний – при цьому якості лідера проявляються у нього лише в певних специфічних умовах (ситуаціях);
- за стилем лідерства: авторитарний, демократичний, ліберальний.
У процесі управлінської діяльності керівник виробляє певні способи, важелі та механізми впливу на підлеглих, які в сукупності формують стиль керівництва.
Стиль – це поняття багатозначне. У спеціальній літературі, у першу чергу в соціальнй психології, під стилем розуміють цілісну, відносно стійку систему способів діяльності, яка забезпечує ефективне виконання суб’єктом своїх функцій та поведінки.
Стиль керівництва – сукупність способів, прийомів та механізмів владного та лідерського впливу на підлеглих з метою забезпечення виконання ними завдань та досягнення цілей організації.
Стиль керівництва залежить від обсягу делегованих повноважень, використовуваних форм влади, турботи про людські стосунки, виконання завдань організації тощо. Він може бути: директивним (авторитарним); демократичним; анархічним.
Авторитарний (автократичний) стиль керівництва. У його основі – володіння керівником значною владою, що створює можливості для нав’язування своєї волі виконавцям. Спрямований цей стиль на потреби низького рівня. Автократ централізує повноваження, структурує роботу підлеглих, унеможливлює вільне прийняття ними рішень, здійснює психологічний тиск, нерідко вдається до погроз. Якщо він використовує винагороди, то його називають доброзичливим автократом.
Демократичний (ліберальний) стиль керівництва. Апелює до потреб більш високого рівня (у причетності, орієнтації на високі цілі, автономії та самовираженні). Його характеризують високий рівень децентралізації повноважень, вільне прийняття рішень і виконання завдань, оцінювання роботи після її завершення, турбота про забезпеченість працівників необхідними ресурсами, відповідність цілей організації та цілей груп працівників.
Різновидом демократичного стилю виступає ліберальне керівництво, яке базується на майже повній свободі у визначенні своїх цілей і контролі своєї власної роботи. Демократичний стиль необхідний там, де колектив знаходиться на високому рівні зрілості, де встановилися порядок і дисципліна.
Анархічний стиль керівництва має місце тоді, коли керівник само відмежовується від процесу керівництва. Цей стиль може бути доречним у тому випадку, якщо колектив «доріс» у своєму розвитку до того, що може ефективно діяти на засадах самоуправління.
Авторитарний і демократичний стилі керівництва є діаметрально протилежними. Спроби на їх основі (особливо на засадах демократичного стилю) виробити оптимальний варіант не мали успіху. Розвиток керівництва свідчить, що тільки поєднання автократичного і демократичного стилів забезпечує формування ефективних стилів керівництва з урахуванням конкретних ситуацій (рис. 11.2).
Комбінований стиль керівництва. Базується на поєднанні авторитарного та демократичного стилів. Це означає, що керівник за певних умов виявляє себе більшим автократом, а в інших – більше демократом. Його поведінка залежить від дисциплінованості працівників, їх взаємодії, рівня конфліктності в групі, інформаційних обмежень тощо.
Поєднання автократичного і демократичного керівництва зумовило різні варіанти комбінованих стилів.
Вибір стилю керівництва обумовлюється дією ряду різноманітних факторів. Серед них головну роль відіграє ситуація. Менеджер повинен вміти відчувати ситуацію і вибирати такий стиль керівництва у своїй діяльності, потребу в якому відчувають його підлеглі.