Главная | Обратная связь

Управлінський облік в Україні та етапи його розвитку.

Тривалий час бухгалтерський облік був лише засобом реєстрації господарських операцій методом подвійного запису і складання фінансової звітності. Облік витрат (виробничий облік), як частина бухгалтерського обліку, здійснювався тільки узагальненням витрат для калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Проте, вже на початку ХХ століття стало зрозуміло, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовах загострення конкурентної боротьби суб’єктів підприємництва. Внаслідок цього на основі розробки методів нормування праці (система Ф.Тейлора) було посилено контрольну функцію обліку через застосування системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень.

Другий етап розвитку управлінського обліку почався в середині 30-х років і був пов’язаний, насамперед, з розробкою системи калькулювання змінних витрат ( яка отримала назву “директ-костінг”) та обліку витрат за центрами відповідальності.

Внаслідок впровадження цих систем сформувалась окрема підсистема бухгалтерського обліку, яка застосовувала не лише грошові вимірники і була орієнтована не тільки на потреби калькулювання продукції для складання офіційної звітності, а й на прийняття поточних управлінських рішень. Можна сказати, що управлінський облік як самостійна система сформувався в середині 50-х років. Саме відтоді він є обов’язковим початковим курсом для менеджерів США, а згодом і інших країн світу.

Розглянемо історичні етапи формування управлінського обліку та виділення його як самостійну науку.

На початку двадцятого століття на сталеплавильних підприємствах, якими володів і управляв Ендрю Карнегі, було впроваджено контроль витрат на підставі щоденної звітності про витрати матеріалів, енергії та праці на одиницю продукції.

Вагомий внесок у розвиток управлінського обліку зробили відомі американські компанії Du Pont і General Motors.

Компанія Du Pont була прототипом вертикально інтегрованої організації. Для управління діяльністю різних підрозділів керівництво компанії запровадило систему операційних і капітальних бюджетів. Щоденно й щотижня інформація про продаж, оплату праці та виробничі витрати надходила із заводів і відділень у головний офіс компанії. Керівництво використовувало цю інформацію для координації діяльності, моніторингу ефективності виробництва та продажу, планування збільшення обсягів різних видів діяльності, оцінки й контролю результатів трьох основних операційних підрозділів (виробництва, збуту і постачання).

У 1920 р. Головний фінансовий менеджер компанії Du Pont став головним фінансовий менеджером компанії General Motors. Тепер керівництво General Motors розробило систему управлінського обліку, яка включає в себе процес річного операційного бюджетування, щотижневі звіти про продаж і щомісячні гнучкі бюджети, річні звіти про результати діяльності підрозділів.

Але ці спроби було зроблено в окремих компаніях, а в цілому традиційний облік не повною мірою задовольняв потреби управління.

Перші висловлювання про необхідність формування самостійної інформаційної системи про витрати підприємства і про те, якою вона має бути, з’явились ще на початку ХХ ст. у книзі Гаррінгтона Емерсона (1853-1931рр.) “Продуктивність праці як основа оперативної роботи і заробітної плати” в якій було уперше зроблено спробу виділити облік витрат виробництва в самостійний напрямок облікової роботи. Також Емерсон розробив основи нового методу обліку – “Стандарт-кост” в основу якого покладено визначення собівартості продукції до початку її виробництва, а в процесі виробництва слід виявляти та аналізувати відхилення від норм.

Другою важливою обставиною, яка сприяла виділенню управлінського обліку в самостійну галузь бухгалтерської справи, було створення в США національної асоціації бухгалтерів-виробників, яка виникла в жовтні 1919р. за ініціативою Дж.Лі Нікольсона, - діяча в області фабрично-заводського рахівництва. Ця асоціація відіграла велику роль в розвитку і перекваліфікації бухгалтерів США.

У повоєнні роки стає очевидним той факт, що дані бухгалтерського обліку широко використовуються у формуванні та виконанні управлінської політики підприємств, а бухгалтер почав приділяти увагу прогнозуванню, плануванню, прийняттю рішень, контролю за забезпеченням інформацією служб управління, тобто у бухгалтерського обліку з’явились додаткові функції в області управління і прийняття господарських рішень.

Практичним кроком до шляху становлення і розвитку бухгалтерського управлінського обліку було виділення із загальної бухгалтерської служби підприємства калькуляційної (управлінської) бухгалтерії. Таке виділення було пов’язане, перед усім, з розширенням виробництва, зростанням його концентрації, централізацією капіталу, утворенням великих компаній, а також з необхідністю збереження їх комерційної таємниці.

Ці обставини певним чином вплинули на формування єдиних національних рахунків. Так, до другої світової війни в країнах континентальної Європи (Франція, Німеччина), національні рахунки були представлені рахунками фінансового і управлінського обліку в єдиній формі. Після війни в економічному житті Європи вирішального значення почав набувати американський капітал, а разом з ним отримав визнання англо-американський підхід до бухгалтерського обліку. Думки більшості теоретиків зійшлися на тому, що план, який охоплює фінансові та управлінські рахунки, які цікавлять адміністрацію підприємства, призводить до порушення комерційної таємниці. Подальший розвиток національних планів рахунків відбувався шляхом їх орієнтації на можливе складання фінансової звітності і в більшості випадків обмежувався рамками фінансового обліку.

У період з 1925 до 1950 року було розроблено принципово нові методи калькулювання та обліку: система директ-костінг, метод однорідних секцій, облік за центрами відповідальності.

З 1956 року став широко використовуватись аналіз взаємозв’язку „витрати-обсяг-прибуток”.

Можна вважати, що управлінський облік як самостійна система сформувався у середині 50-х років ХХ сторіччя. Саме відтоді він стає обов’язковим навчальним курсом для менеджерів в університетах США, а згодом і в інших країнах світу.

Починаючи з середини 60-х років ХХ століття спостерігаються зміни у спрямованості управлінського обліку на забезпечення інформації для планування і контролю за допомогою аналізу рішення та обліку витрат за центрами відповідальності.

Поява бухгалтерського управлінського обліку як самостійної навчальної дисципліни пов’язана з Американською асоціацією бухгалтерів, яка розробила у 1972 році програму одержання диплому спеціаліста з управлінського обліку із наданням випускникам кваліфікації бухгалтера-аналітика. Саме тоді вважається розділення обліку на фінансовий та управлінський.

З 1975 року на розвиток управлінського обліку вплинув розвиток автоматизації виробництва і комп’ютерних інформаційних технологій та глобальна конкуренція.

З 1986 року значну увагу приділено зниженню втрат ресурсів, що використовуються в господарській діяльності, завдяки аналізу процесів і технологій управління витратами.

Революційні зміни в ролі управлінського обліку спостерігаються у 90-х роках ХХ століття. Управлінський облік розглядають як складову процесу стратегічного управління. Саме це управлінський облік який управляв виробництвом перетворено на стратегічний управлінський облік.

В Україні саме перехід до ринкових відносин, який різко змінив рівень нестабільності внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, вимагав докорінного поліпшення системи обліку. Раніше бухгалтерський облік орієнтувався на зовнішніх споживачів його інформації, то тепер – на потреби апарату управління підприємством. З цією метою виникла необхідність посилення інформаційної функції обліку, організації аналітичного обліку виходячи з потреб управління.