 |
|
Витрати виробництва та їх класифікація.
При вивченні слід звернути увагу на те, що особливістю управлінського обліку є орієнтація на детальний облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції з метою пошуків резервів для зниження витрат на одиницю продукції. Предметом управлінського обліку в управлінні витратами є контроль за формуванням собівартості продукції в розрізі центрів відповідальності і визначення рентабельності та пошук резервів зниження витрат та зростання прибутку.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу ( за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Для цілей управління необхідно мати інформацію про об’єкт витрат – продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Та для організації обліку слід визначити елемент витрат – сукупність економічно однорідних витрат.
В податковому обліку, згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначаються валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація необхідна для визначення вартості продукції та ціноутворення.
Класифікація витрат:
Ø по відношенню до виробничого процесу:
ü основні витрати – витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг);
ü накладні витрати – витрати, пов’язані з організацією, обслуговуванням виробництва та управління ним.
Ø по відношенню до обсягів виробництва:
ü змінні – витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску);
ü постійні – витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні) при зміні обсягу виробництва.
Ø за єдністю складу:
ü одноелементні витрати – витрати, що включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо тощо);
ü комплексні витрати – витрати, що складаються з декількох економічних елементів (загально виробничі витрати).
Ø за способом віднесення на собівартість окремих видів виробництв:
ü прямі – це витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів;
ü непрямі – це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкту витрат економічно доцільним шляхом, а тому потребують розподілу.
Ø за доцільністю:
ü продуктивні витрати – до них відносять виправдані або доцільні для даного виробництва витрати;
ü непродуктивні витрати – витрати, що виникають з причин, які свідчать про недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата понадурочних робіт тощо).
Ø за календарним періодом:
ü поточні – витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду;
ü одноразові – витрати, пов’язані з підготовкою виробництва, резервуванням витрат на оплату відпусток тощо.
Ø за економічними елементами:
ü матеріальні витрати;
ü витрати на оплату праці;
ü відрахування на соціальні заходи;
ü амортизація;
ü інші операційні витрати.
Ø за статтями калькуляції (підприємство самостійно обирає статті калькуляції);
Ø за видами діяльності:
ü витрати звичайної діяльності (витрати операційної, фінансової, інвестиційної діяльностей);
ü витрати надзвичайної діяльності.
Розглянемо класифікацію витрат для цілей управлінського обліку.
Управлінський облік передбачає створення детальної класифікаційної схеми витрат для управління витратами. Існують три напрями класифікації витрат:
Ø Для оцінки запасів та визначення фінансових результатів. В межі поставленої цілі витрати класифікуються на:
ü вичерпані (спожиті) витрати та невичерпані (неспожиті) витрати, як збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу у звітному періоді або в майбутньому відповідно. Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані витрати – у звіті про фінансові результати (звіті про прибуток);
ü на витрати на продукцію (роботи, послуги) – витрати, пов’язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації та на витрати періоду - витрати, що не включають у собівартість запасів і розглядають як витрати того періоду, в якому вони можуть бути здійснені ;
ü на прямі та непрямі витрати;
ü основні та накладні витрати. Основні витрати – це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом виготовлення продукції (робіт, послуг), та неминучі при будь-яких умовах та характері виробництва, незалежно від рівня та форм організації управління. Накладні витрати – це витрати, не пов’язані безпосередньо з технологічним процесом виготовлення продукції, а утворюються під впливом певних умов роботи по організації, управлінню та обслуговуванню виробництва.
Ø Для прийняття рішень.
Для прийняття управлінських рішень слід розрізняти релевантні та нерелевантні витрати та доходи.
Релевантні витрати – це витрати, розмір яких може бути змінено внаслідок прийняття рішення.
Нерелевантні витрати – це витрати, розмір яких не залежить від прийняття рішення.
Приклад, на підприємстві виникла необхідність у верстаті певної марки. Є два варіанти вирішення проблеми: придбання верстату або оренда. При розгляді питання релевантними витратами є вартість верстата та орендна плата за нього; нерелевантними є витрати паливо-мастильних матеріалів, з/плата обслуговуючого персоналу тощо бо вони матимуть місце при прийнятті будь-якого рішення.
Витрати, які складають різницю між альтернативними рішеннями, називають диференційними витратами. У прикладі диференційними витратами є різниця між вартістю верстата і сумою орендної плати за період його експлуатації.
Розглядаючи різні альтернативні варіанти рішень необхідно враховувати не лише дійсні (реальні) витрати, а й можливі витрати та збитки.
Дійсні витрати – це витрати, які потребують сплати грошей або витрачання інших активів.
Ці витрати відображаються в бухгалтерських регістрах по мірі їх виникнення.
Можливі витрати (втрати) – це вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення.
Приклад, підприємство має прийняти рішення щодо розпорядження вільними коштами. Альтернатива використання вільних коштів: покласти в банк на депозитний рахунок або придбати об’єкт основних засобів і здати його в оренду.
| Варіант 1 Внести кошти на депозитний рахунок | Варіант 2 Придбання об’єкту ОЗ | |
| Дійсні витрати + | Плата за відкриття депозитного рахунку + | Вартість об’єкту ОЗ + |
| Можливі витрати = | Втрата коштів в розмірі орендної плати за об’єкт ОЗ = | Втрати доходу у вигляді відсотків за депозитний вклад = |
| Релевантні витрати | Релевантні витрати варіанту 1 | Релевантні витрати Варіанту 2 |
Можливі витрати не відображають в обліку, а лише приймають до уваги при розгляданні альтернативних варіантів та за умови обмеженості ресурсів.
Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.
Приклад, загальні витрати на виробництво одиниці виробу – 1000 грн., а на виробництво двох виробів – 1900 грн. Отже, витрати на виробництво другої одиниці – 900 грн., а першої – 1000 грн.
Середні витрати на виробництво одного виробу визначаються 1900/2=950 грн., хоч фактично вироби мають різну собівартість.
Також застосовується класифікація витрат та доходів, які зважають на розрахунок та які не зважають на розрахунок.
Витрати та доходи, які зважають на розрахунок – це такі витрати та доходи, які залежать від прийнятого рішення.
Витрати та доходи, які не зважають на розрахунок – це такі витрати та доходи, які не залежать від прийнятого рішення.
Приклад, підприємство торік придбало матеріали за ціною 100 грн. за одиницю. Але так сталось, що внаслідок змін на ринку збуту підприємство не має можливості використати придбаний матеріал або реалізувати його у майбутньому.
Підприємство отримало пропозицію про придбання виробу з цього матеріалу за ціною 250 грн. за одиницю виробу (не більше). Додаткові витрати на переробку сировини у необхідний виріб складають 200 грн. на одиницю матеріалу. Чи слід підприємству приймати пропозицію на замовлення виробів за ціною 250 грн. за одиницю.
| Замовлення не прийнято | Замовлення прийнято | |
| Матеріали на одиницю виробу | ||
| Витрати на переробку одиниці виробу | - | |
| Надходження за одиницю виробу | - | |
| Чисті витрати |
Безповоротні витрати – це витрати минулого періоду, які виникли в наслідок раніше прийнятого рішення і ніколи не зміняться у майбутньому.
Приклад, остаточна вартість морально застарілого обладнання за умови придбання нового і неможливості реалізувати старе.
Нав’язані (рос. мова - вмененные) витрати – витрати, які враховуються при прийнятті рішення, але яких може не бути у майбутньому. Вони виникають за умови обмеженості ресурсів, характеризують можливість, яка загублена або якою жертвують коли вибір альтернативного варіанту потребує відмовлення від іншого.
Приклад, підприємство має можливість укласти угоду на виробництво продукції. Виготовлення її потребує 100 годинної обробки на верстаті, який на сьогодні працює із 100% навантаженням на виробництві іншого виробу. Тому угоду можна виконати за умови зменшення випуску виробу, який на сьогодні стоїть на виробництві. Це означає втрати на суму 10000 грн. Угода потребує також додаткових змінних витрат на суму 1000 грн. Якою повинна бути ціна контракту, щоб підприємство його уклало?
При укладанні контракту підприємство понесе втрати на суму 10000 грн. за рахунок зниження продукції, що випускається сьогодні. Ця сума є нав’язаними втратами і повинна бути врахована при укладанні угоди. Ціна угоди повинна бути такою, щоб, як найменш, покрити додаткові витрати 1000грн. та нав’язані втрати 10000грн.
Дискреційні витрати та доходи є додатковими та виникають в результаті конкретного стратегічного рішення, яке прийняте керівництвом підприємства. вони не пов’язані з обсягами виробництва та збуту. Рівень таких витрат встановлюється рішенням підприємства; таким же рішенням вони можуть бути збільшені, зменшені або усунуті.
Ø Для контролю за виконанням управлінських рішень.
Під управлінням витратами підприємства розуміють комплексний процес, який охоплює операції нормування та планування, обліку і аналізу виробничих витрат, контроль за процесом їх нормування.
Для контролю за витратами використовуються два методи:
- кошторисний (бюджетний) метод;
- нормативний облік витрат.
Для задоволення процесу контролю та регулювання рівня витрат використовується їх визначення як регульованих та нерегульованих витрат.
Регульовані витрати і доходи – це витрати та доходи, які зареєстровані за центрами відповідальності, розмір яких залежить від ступеня їх регулювання з боку менеджера.
Нерегульовані витрати і доходи – це витрати та доходи, які зареєстровані за центрами відповідальності, розмір яких не регулюється з боку менеджера.
В цілому на підприємстві регулюються всі витрати, але на певному рівні керівництва. Тому витрати в такому випадку визнаються нерегульованими для менеджера даного центру витрат.
Оцінка управлінської діяльності передбачає й класифікацію витрат на ефективні та неефективні.
Ефективні витрати– це витрати, в результаті яких отримано доходи від реалізації тих видів продукції на випуск яких були призведені ці витрати.
Неефективні витрати – це витрати невиробничого характеру, в результаті яких не будуть отримані доходи (виробничі та невиробничі втрати).
Для забезпечення дії системи контролю за витратами їх групують на контрольовані та неконтрольовані витрати.
Контрольовані витрати – це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив.
Неконтрольовані витрати – це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них.