 |
|
Організація обліку витрат.
Вимоги управління витратами визначають окреме вивчення організації їх обліку. Облік витрат – це їх відображення, що здійснюється на підприємстві протягом певного періоду, пов’язаних з процесами постачання, виробництва і реалізації в розрізах, що формують собівартість готової продукції. На побудову обліку витрат впливають різні фактори: загальноорганізаційні (вид діяльності, галузь діяльності, форма спеціалізації, організаційна побудова, тип виробництва), обліково-організаційні (прийняті на підприємстві способи оцінки запасів, склад статей калькуляцій тощо), технологічні.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. Відповідно нього під витратами розуміють зменшення економічних вигоду у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
У бухгалтерському обліку витрати відображаються при дотриманні певних умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Це відповідає принципам міжнародних стандартів фінансової звітності і застосовуваному у національних стандартах принципу відповідності витрат доходам. Якщо витрати неможливо прямо пов’язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Мета обліку витрат полягає в своєчасному, повному та достовірному визначенні фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) та її збутом, а також в контролі за використанням ресурсів і грошових коштів.
Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Витрати, що включаються в собівартість продукції групуються за наступними елементами: матеріальні витрати (витрати сировини та матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива та енергії, тари й тарних матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин та інші матеріальні витрати), витрати на оплату праці (витрати на виплату основної та додаткової оплати праці, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та інші витрати на оплату праці), відрахування на соціальні заходи (витрати на пенсійне забезпечення, на випадок безробіття, на індивідуальне страхування, на соціальне страхування тощо), амортизація (амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів), інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, суми фінансових санкцій, збитки від курсових різниць, знецінення запасів тощо), інші витрати (витрати на інвестиційну і фінансову діяльність підприємства, збитки від надзвичайних подій тощо).
Облік витрат за елементами відбувається на рахунках бухгалтерського обліку класу 8. рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного періоду й ведуться малими підприємствами та іншими організаціями, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, а також іншими підприємствами за бажанням.
Для визначення виробничої собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) слід використовувати формулу:
ВСП = НВп + ВВп – ПВ – ПП – СП + БП – НВк, де
ВСП – виробнича собівартість продукції;
НВп – незавершене виробництво на початок звітного періоду;
ВВп – виробничі витрати періоду (місяць, квартал, рік);
ПВ – поворотні витрати та відходи;
ПП – побічна продукція;
СП – супутня продукція;
БП – брак продукції (технологічний та допущений винною особою);
НВк – незавершене виробництво на кінець звітного періоду.
Виробнича собівартість одиниці продукції (калькуляційної одиниці) визначається відношенням виробничої собівартості продукції до кількості виготовленої продукції.
Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) використовується рахунок 23 “Виробництво”:
Аналітичний облік ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.
До незавершеного виробництва відноситься продукція (роботи, послуги), ще не пройшли усіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, що пройшли укомплектування, проби і технічне приймання. Незавершене виробництво оцінюється: для готової продукції – за виробничою собівартістю, для товарів на підприємствах роздрібної торгівлі – за ціною продажу, для товарів на оптових базах і складах – за ринковою або закупівельною ціною.
Розмір незавершеного виробництва залежать від тривалості виробничого циклу, обсягу середньодобових витрат на виробництво та характеру їх нарощування, що суттєво впливає на диференціацію згідно специфіки виробництва.
Установлення нормативів незавершеного виробництва та їх дотримання дозволяє підприємству працювати без порушень процесу виробництва, оскільки завищення обсягів незавершеного виробництва спричиняє уповільнення обертання оборотних засобів, а заниження в порівнянні з реальною необхідністю перешкоджає утворенню необхідних накопичень.
Для визначення фактичної собівартості готової продукції, виконання робіт і послуг необхідно на кінець звітного періоду визначати залишки незавершеного виробництва, які відображаються на Дт 23 „Виробництво” за формулою:
НВк = НВп + ВВ – СРП , де
НВп – незавершене виробництво на початок звітного періоду;
ВВ – витрати на виробництво продукції у звітному періоді;
НВк – незавершене виробництво на кінець звітного періоду.
СРП – виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).
Загальновиробничі витрати – це виробничі накладні витрати на організацію виробництва і управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування.
До складу загальновиробничих витрат включаються:
§ витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).
§ амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
§ амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
§ витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
§ витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).
§ витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.
§ витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).
§ витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.
§ інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством самостійно.
Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування ведеться на рахунку 91”Загальновиробничі витрати”:
91 “Загальновиробничі витрати”
| Дт | Кт |
| сума визнаних витрат | щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 „Виробництво” та 90 „Собівартість реалізації” |
| Оборот за звітній період | Оборот за звітній період |
Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.
При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про загально виробничі витрати підприємства використовується журнал-ордер № 5, 5а.
В бухгалтерському обліку господарські операції обліку загальновиробничих витрат відображаються наступним чином: нараховано заробітну плату робітникам загальногосподарського персоналу Дт 91 “Загальногосподарські витрати” Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою”; нараховано відрахувань обов’язкового страхування на фонд заробітної плати робітників загальногосподарського персоналу Дт 91 “Загальногосподарські витрати” Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”; нарахована амортизація на основні засоби, нематеріальні активи загальновиробничого призначення Дт 91 “Загальногосподарські витрати” Кт 13 “Знос (амортизація) необоротних активів”; списано матеріали на господарські потреби виробничих одиниць Дт 91 “Загальногосподарські витрати” Кт 20 “Виробничі запаси”; списано роботи та послуги допоміжних виробництв на загальногосподарські витрати Дт 91 “Загальногосподарські витрати” Кт 23 “Виробництво” тощо.
Загальновиробничі витрати не можуть відноситися до конкретного виду продукції, тому при списанні на прикінці місяця вони підлягають розподілу. Одна частина цих витрат розподіляється між видами продукції (списується на Дт 23 “Виробництво”), а нерозподілена частина збільшує собівартість продукції шляхом списання у Дт 90 “Собівартість реалізації”.
До адміністративних витратвідносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:
§ загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);
§ витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
§ витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);
§ винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);
§ витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);
§ амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
§ витрати на врегулювання спорів у судових органах;
§ податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);
§ плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;
§ інші витрати загальногосподарського призначення.
Для відображення загальногосподарських витрат, пов’язаних з управлінням та обслуговуванням підприємства використовується рахунок 92 “Адміністративні витрати”:
92 “Адміністративні витрати”
| Дт | Кт |
| сума визнаних адміністративних витрат | щомісячне списання на рахунок 79 “Фінансові результати” |
| Оборот за звітній період | Оборот за звітній період |
Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.
При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про адміністративні витрати підприємства використовується журнал-ордер № 5, 5а.
Адміністративні витрати відображаються в бухгалтерському обліку такими записами: відображено суми нарахованої заробітної плати адміністративному персоналу Дт 92 “Адміністративні витрати” та Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою”; відображення сум нарахувань на обов’язкове соціальне страхування Дт 92 “Адміністративні витрати” та Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”; відображення суми амортизації будівель адміністративного призначення Дт 92 “Адміністративні витрати” та Кт 131 “Знос основних засобів”; відображення суми амортизації нематеріальних активів підприємства Дт 92 “Адміністративні витрати” та Кт 13 “Знос нематеріальних активів”; відображення суми орендної плати за приміщення офісу Дт 92 “Адміністративні витрати” та Кт 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”; списання суми адміністративних витрат на рахунок фінансових результатів по закінченню звітного періоду Дт 791 “Результат основної діяльності” та Кт 92 “Адміністративні витрати”.
Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):
§ витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;
§ витрати на ремонт тари;
§ оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
§ витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
§ витрати на передпродажну підготовку товарів;
§ витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;
§ витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
§ витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;
§ витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
§ витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;
§ витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;
§ інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
Для обліку витрат, пов’язаних зі збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг використовується рахунок 93 “Витрати на збут”:
93 “Витрати на збут”
| Дт | Кт |
| сума визнаних витрат на збут | щомісячне списання на рахунок 79 “Фінансові результати” |
| Оборот за звітній період | Оборот за звітній період |
При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про витрати на збут підприємства використовується журнал-ордер № 5, 5а.
Витрати на збут відображаються в бухгалтерському обліку такими записами: відображення сум витрат на пакувальні матеріали відбувається по Дт 93 “Витрати на збут” та Кт 204 “Тара й тарні матеріали”; відображення суми нарахованої заробітної плати працівникам відділу збуту по Дт 93 “Витрати на збут” та Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою”; відображено суми нарахувань на обов’язкове соціальне страхування по Дт 93 “Витрати на збут” та Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”; відображення суми витрат на рекламу по Дт 93 “Витрати на збут” та Кт 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”; відображення витрат на відрядження робітників відділу збуту по Дт 93 “Витрати на збут” та Кт 372 “Розрахунки з підзвітними особами”; відображення суму орендної плати за основні засоби відділу збуту по Дт 93 “Витрати на збут” та Кт 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”; списання на рахунок фінансового результату суми витрат на збут Дт 79 “Фінансові результати” та Кт 93 “Витрати на збут”.
До інших операційних витрат включаються:
§ витрати на дослідження та розробки;
§ собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;
§ собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;
§ сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
§ втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);
§ втрати від знецінення запасів;
§ нестачі й втрати від псування цінностей;
§ визнані штрафи, пеня, неустойка;
§ витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;
§ інші витрати операційної діяльності.
Існують наступні методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції: позамовний (застосовується в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах, об’єктом обліку є окреме замовлення), попередільний (застосовується у випадку, якщо сировина та матеріали проходять декілька закінчених стадій обробки; витрати обліковуються в розрізі технологічних переділів), попроцесний(застосовується у виробництвах, де технологічний процес поділяється на стадії), із застосуванням та без застосування нормативного методу (застосовується для щоденного виявлення відхилень від діючих норм на виробництво з метою запобігання понаднормативних витрат). Правильний вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів і залежить від керівництва та організації бухгалтерського обліку на підприємстві.
Зведений облік або узагальнення витрат по статтям калькуляції, елементам, цехам й видам виробів (замовлень), видам послуг відносяться до завершуючого етапу обліку витрат на виробництво. Узагальнення витрат призводиться в такій послідовності: на рахунки виробництва відносять всі прямі витрати на підставі відомостей розподілу певних витрат та первинних документів; потім розподіляють загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати; списують витрати майбутніх періодів та збитки від браку; здійснюють підрахунок виробничих витрат по статтях, по видах виробів, кодах замовлень, по видах послуг, по окремих структурних підрозділах й в цілому по підприємству.
На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляції фактичної собівартості, які використовуються для контролю за виконанням плану собівартості продукції (робіт, послуг).