Главная | Обратная связь

Методи визначення функції витрат, їх сутність

І характеристика

Вивчення поведінки витрат дає змогу провести оцінку витрат і побуду-вати їх функцію. Оцінка витрат – це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв‘язку між витратами та різними чинниками на підставі досліджень минулої діяльності.

Функція витрат – це математичний опис взаємозв‘язку між витратами та їх фактором. Визначення функції витрат дає можливість передбачити майбутні витрати суб‘єкта господарської діяльності.

Функція витрат при прямолінійній залежності визначається формулою:

y = а + bx,

де: у – сукупні (загальні) витрати;

а – сукупні постійні витрати;

b – змінні витрати на одиницю продукції;

х – значення фактора витрат.

Визначення функції витрат здійснюється наступними методами:

метод аналізу облікових даних (передбачає розподіл витрат на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі даних з рахунків обліку;

метод аналізу діапазону обсягів діяльності або метод вищої-нижчої точ-ки (передбачає визначення функції витрат на основі припущення, що змінні витрати – це різниця між загальними витратами при найвищому та найнижчому рівнях діяльності);

метод кореляції або візуального пристосування (використовує графіч-ний підхід до визначення функції витрат, аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат);

інженірінговий метод (на кожну статтю витрат встановлюються, вихо-дячи з технологічних потреб, нормативи на використання ресурсів у на-туральному виразі, а витрати планують шляхом множення цих нормати-вів на ціни. Метод зорієнтований на майбутні операції);

метод найменших квадратів (дає змогу найточніше визначити склад і значення постійної та змінної частини витрат. Показники витрат розра-ховуються таким чином, щоб квадрат відстані від усіх точок, що нада-ють значення витрат до теоретичної лінії регресії, був мінімальним).

Кожен із наведених методів визначення функції витрат володіє рядом як переваг, так і недоліків. Підприємства самостійно вирішують, який з них обра-ти залежно від особливостей організації та технології виробництва.

Припущення про лінійну поведінку витрат може бути обґрунтовано ли-ше в певному діапазоні релевантності. Відповідно для одержання порівняно точної оцінки витрат необхідно визнати обмеження, які надаються діапазоном релевантності, наприклад, обмеживши кількість значень минулих періодів, які приймаються у розрахунок оцінки витрат, або розширивши кількість показни-ків у часовому діапазоні релевантрності, тобто використовувати, замість річних даних, дані за місяць або декаду.