Характеристика і сфера застосування простого директ-костингу
Сучасний директ-костинг використовується у двох варіантах: 1) простий (класичний) директ-костинг, який передбачає калькулювання собівартості продукції лише за прямими (змінними) витратами; 2) розвинутий директ-костинг, що має декілька різновидів. Виникнення простого директ-костингу пов'язано в основному з тим, що, як підкреслює більшість вітчизняних та зарубіжних науковців, була відкрита «згубна роль розподілу постійних витрат між виробами», тобто не завжди мож-на правильно обрати базу розподілу. Як наслідок виникла нова концепція уп-равлінського обліку, побудована на розмежуванні витрат на постійні та змінні. Простий директ-костингґрунтується на таких принципах: витрати поділяються на постійні й змінні; собівартість виготовленої та реалізованої продукції обчислюється лише за змінними витратами; визначається маржа зі змінної собівартості (маржинальний дохід) як різниця між ціною реалізації і змінною собівартістю продукції; постійні витрати покриваються (відшкодовуються) за рахунок маржі зі змінної собівартості, що дає можливість визначати результат діяльності та її рентабельність. Методика визначення фінансового результату за методом простого ди-рект-костингу представлена в інформаційному масиві табл. 4.2. Таблиця 4.2. Методика визначення фінансового результату за методом простого директ-костингу
Як показує приклад, практичне застосування простого директ-костингу побудовано на аксіомі: кожен виріб або центр відповідальності робить свій «внесок» – маржинальний дохід у результат діяльності підприємства, але лише підприємство як юридична особа може отримувати прибуток чи нести збитки. Іншими словами, не визначають чистий результат за виробами або центрами відповідальності, а обмежуються лише обчисленням маржі, за рахунок якої списуються (відшкодовуються) постійні витрати. З одного боку, це спрощує об-лікові роботи, а з іншого – розв'язує проблему точності розподілу постійних витрат між виробами. Маржинальний дохід– це різниця між доходом від реалізації продукції та змінними витратами. Він покриває загальні постійні витрати і відображає внесок сегмента (продукту, підрозділу) у покриття постійних витрат та форму-вання прибутку підприємства. Звіти про фінансові результати, що складаються на основі маржиналь-ного доходу, багатоступеневі. Вони мають не менше двох розділів: верхній по-казує маржинальний дохід, а нижній – чистий дохід (французька модель).
Якщо змінні витрати поділяються на виробничі та невиробничі, тоді звіт буде трирівневим. У цьому разі на першому етапі визначається виробничий маржиналъний дохід як різниця між обсягом реалізованої продукції та змінни-ми виробничими витратами. На другому етапі як різниця між виробничим мар-жинальним доходом та невиробничими змінними витратами визначається мар-жинальний дохід у цілому по підприємству. На третьому етапі шляхом відні-мання від загальної суми маржинального доходу суми постійних витрат визна-чають чистий прибуток (американська модель).
Однак, незважаючи на простоту застосування та значні аналітичні мож-ливості методу простого директ-костингу, він має і досить суттєві вади, зокре-ма: 1) у випадку зниження цін з метою досягнення привілейованого становища на ринку по окремих виробах виникає загроза, що блок неподільних постійних витрат не зможе бути покритий маржею за виробами, тобто підприємство пот-рапить у зону збитків; 2) серед постійних витрат є такі, які можуть бути прямо віднесені на окремі вироби. Наприклад, якщо для виробництва різних виробів використовують обладнання різних видів, то метод простого директ-костингу амортизацію цього обладнання вважає постійною, тоді як вона може бути від-несена на певні вироби прямим шляхом. Таким чином виникають категорії спе-цифічних (прямих) постійних витрат, які не враховуються діючою системою.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|